печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54238/20-к
18 грудня 2020 року Суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с.Крисіно, Богодухівського району Харківської області, громадянина України, місце проживання якого в України не встановлено, - засудженого 17 травня 2018 року вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі зі стягненням процесуальних витрат на послуги адвоката в розмірі 4 400 рублів,-
26.11.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17.05.2018 у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_4 .
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч.3 ст. 162 (розбій з погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я, із застосуванням насилля, вчинений групою осіб за попередньою змовою, із застосуванням предмету, використаного в якості зброї, з незаконним проникненням у житло) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17.05.2018 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні вищевказаного злочину та призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі зі стягненням процесуальних витрат за послуги адвоката на користь федерального бюджету в розмірі 4 400 рублів.
Ухвалою Бєлгородського обласного суду Російської Федерації від 25.06.2018 вирок Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17.05.2018 року залишено без змін.
Вирок Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації набрав чинності 25.06.2018 року.
Відповідно до вироку Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17.05.2018 ОСОБА_4 повинен сплатити процесуальні витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 400 рублів.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 17.05.2018 року, врахувавши в строк відбування покарання строк тримання під вартою в ІВТ ОМВД Росії по Яківлевському району і ФКУ СІЗО-3 м. Бєлгород с 23.02.2018 по 17.05.2018, включно.
У судове засідання представник Міністерства юстиції України не викликався, оскільки за змістом клопотання просив розглянути вказане клопотання за його відсутності.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Яковлевського районного суду Бєлгородської області із законодавством України та просив перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.3 ст. 162 КК РФ на ч.3 ст. 187 КК України та визначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також стягнути процесуальні витрати в сумі, що дорівнює 4400 рублів.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 просив обраховувати з 17 травня 2018 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання під вартою в ІВТ ОМВД Росії по Яковлевському району і ФКУ СІЗО -3 м. Бєлгород, с 23.02.2018 року по 17.05.2018 року включно.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17.05.2020 відносно громадянина України ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 25 травня 1970 року, які ратифіковані Україною 22 вересня 1995 року та 26 вересня 2002 року відповідно.
Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України .
Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.
Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.
Згідно із п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.
Стаття 3 Конвенції передбачає, що засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов:
a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;
b) якщо рішення є остаточним;
c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж якнайменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк;
d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи;
e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; і
f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави,суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч. 2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, ОСОБА_4 , є громадянином України, що підтверджується листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 42728-61-20 від 05.06.2020.
Відповідно до письмової заяви від 27.01.2020 року ОСОБА_4 має бажання невідбутий строк покарання відбувати на території України.
Відповідно до довідки щодо обрахунку покарання - засуджений ОСОБА_4 відбув строк кримінального покарання станом на 27.01.2020 року 1 рік 11 місяців 4 дні. Невідбута частина покарання складає 5 років 6 місяців 25 днів. Зазначене покарання ОСОБА_4 відбуває в ФКУ «Виправна колонія №7 УФСВП Росії по Бєлгородській області.
Початок строку відбуття покарання - 17.05.2018 року, в який зараховано час тримання під вартою в ІВТ ОМВД Росії по Яковлевському району і ФКУ СІЗО -3 м. Бєлгород, с 23.02.2018 року по 17.05.2018 року включно. Кінець строку відбуття покарання - 22.08.2025 року.
Станом на 18.12.2020 року невідбута частина покарання складає 4 роки 8 місяців 4 дні.
Діяння ОСОБА_4 за вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17.05.2018 року кваліфікуються за ч. 3 ст.162 УК РФ, а саме розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, пов'язаний із застосування насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із незаконним проникненням у житло, приміщення чи інше сховище у крупному розмірі.
За вказаною статтею ОСОБА_4 призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, зі стягненням з останнього процесуальних витрат на користь федерального бюджету пов'язаних зі сплатою послуг адвоката ОСОБА_5 в розмірі 4400 рублів.
Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України, як розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.
За вказаною статтею Кримінального закону ОСОБА_4 слід визначити покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь федерального бюджету Російської Федерації процесуальні витрати за послуги адвоката в сумі 1154 грн. 85 коп., що станом на дату даного судового рішення дорівнює 4400 рублів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, ст.ст. 6, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України, -
Клопотання Міністерства юстиції України від 16.11.2020 задовольнити.
Вирок Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17 травня 2018 року, яким громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого за ч. 3 ст.162 УК РФ до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, зі сплатою процесуальних витрат на користь федерального бюджету, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 4 400 рублів, - привести у відповідність із законодавством України.
ОСОБА_4 визнати винним та засудженим:
- за ч.3 ст.187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обраховувати з 17 травня 2018 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання під вартою в ІВТ ОМВД Росії по Яковлевському району і ФКУ СІЗО -3 м. Бєлгород, с 23.02.2018 року по 17.05.2018 року включно по 22.08.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на користь федерального бюджету Російської Федерації, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 1154 грн. 85 коп.
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1