Справа № 755/11383/18
Провадження №1-кп/755/477/21
"11" січня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого фасувальником в «Нова пошта», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 06.11.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, 13.02.2009 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 5 місяців 14 днів; 09.02.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, 13.05.2011 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 5 місяців 21 день; 08.05.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено по сукупності злочинів шляхом часткового поєднання покарання по даному вироку та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2012 року, призначено 3 роки позбавлення волі, 21.06.2014 року звільнено на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію»; 23.02.2016 року Дарницьким районним судом м. Києві за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, 07.06.2017 року звільнено умовно-достроково, з невідбутим строком 6 місяців 12 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_4 08.07.2018 року, близько 17 год. 00 хв., перебував за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська 2-а, біля магазину «АТБ», де зустрів наглядню знайому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою у нього зав'язався діалог.
В ході діалогу ОСОБА_4 помітив у потерпілої ОСОБА_5 на шиї золотий ланцюжок з кулоном, і саме в цей момент у нього виник умисел направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, обравши об'єктом свого злочинного посягання саме, вказаний золотий ланцюжок із кулоном.
Реалізуючи свій злочинний намір направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, користуючись довірою потерпілої ОСОБА_5 , того ж дня близько 18:00 год. зайшов з останньою до під'їзду № 1 будинку під АДРЕСА_2 , на сходинках між 1 та 2 поверхами, розуміючи, що його дії помічені з боку потерпілої, шляхом ривку та зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_5 золотий кулон, загальною вагою 1,71 г., вартістю 1500 гривень, золотий ланцюжок в ході ривку розірвався та залишився на одязі потерпілої.
Доводячи свій злочинний умисел направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна до кінця ОСОБА_4 з викраденим золотим кулоном, вагою 1,71 г., вартістю 1500 гривень з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 1500 гривень.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання будучи належним чином повідомленою не з'явилась, в судове засідання свого представника не направила, заяви про відкладення судового засідання не надала.
Відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілого, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілого.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2020 року; вимоги ЄІС МВС від 22.12.2020 року, довідки з КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» Амбулаторне відділення №1, довідки №440106 від 23.12.2020 року КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціопатія» і матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, розкаявся та підтвердив час, місце, обставини скоєння злочину та суму завданих збитків. Суду пояснив, що спричинена матеріальна шкода повністю відшкодована, шляхом повернення викраденого майна.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.
За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; за місце проживання від мешканців будинку скарг на його поведінку не надходило.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому, добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочинів щодо особи похилого віку.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме те, що останній раніше судимий, відповідно до наданих доказів вже звільнявся від відбування покарання із випробуванням, проте знову вчинив низку злочинів. Вказане свідчить про те, що порядок відбування покарання, із звільненням від відбування покарання не призвів до його виправлення, суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого (його щире каяття, вину визнав повністю), за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, його ставлення до вчиненого, поведінку в ході судового провадження, суд вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі. Разом з тим, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 був засуджений вироком Дарницького районного суду від 23.02.2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. В подальшому, звільнений від відбування покарання умовно-достроково з невідбутим строком покарання 6 місяців, 12 днів. З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час призначення остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду від 23.02.2016 року, яка складає 6 місяців, 12 днів та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Керуючись ст. ст. 66, 67,71,72 Кримінального кодексу України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків часткового приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23.02.2016 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме з 16.11.2020 року по набрання вироком законної сили. До набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя