ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20776/20
провадження № 2/753/3154/21
"13" січня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Павленко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 2010 року, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2018 року розірвано. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач працює/має дохід, проте не надає повноцінної матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно в примусовому порядку, визначивши його розмір у твердій грошовій сумі - 6 750 грн. 00 коп., що становить половину витрат, які нею щомісячно несуться на утримання дитини, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , діюча на підставі ордеру адвоката про надання павової допомоги від 02 грудня 2020 року (а.с. 40), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 , діючий на підставі ордеру адвоката про надання павової допомоги від 11 січня 2021 року (а.с. 49), та відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю, вважаючи, що сторони домовилися у позасудовому порядку про добровільну сплату відповідачем коштів на утримання дитини у розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, й такої доповленності відповідач дотримується, сплачуючи щомісячно обумовлені кошти, й востаннє ним за грудень 2020 року такі кошти сплачені позивачці.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 2010 року, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2018 року розірвано.
Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідач працює/має дохід, надає матеріальну допомогу на утримання та виховання дитини згідно усної домовленості між сторонами про добровільну сплату батком дитини коштів на утримання такої дитини у розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, й такої доповленності відповідач дотримується, сплачуючи щомісячно обумовлені кошти, й востаннє ним за грудень 2020 року такі кошти сплачені позивачці, що визнається нею, проте позивачка вважає, що така сума не є достатньою для належного утримання дитини, оскільки щомісячно нею несуться на утримання дитини кошти в сумі 13 500 грн., тому вона бажає отримувати аліменти офіційно в примусовому порядку, визначивши його розмір у твердій грошовій сумі - 6 750 грн. 00 коп., що становить половину витрат, які нею щомісячно несуться на утримання дочки.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дитини, судом враховані наступні обставини: матеріальний стан позивача, яка веде окреме господарство, має окремий бюджет, працює, та на утриманні якої знаходиться малолітня дитина, її стан здоров'я, потреби, та відповідача, який працює, інших утриманців, окрім дочки ОСОБА_6 не має й має достатні можливості сплачувати аліменти на її утримання.
Відповідно до чч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 180 Сімейного Кодексу (далі - СК) України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як встановлено в ході розгляду справи, не досягли.
Й оскільки позивачем до складу розрахунку по аліментам включені вимоги, які є додатковими витратами на дитину, й позивач з вимогою про стягнення додаткових витрат в межах цього позову не зверталась, останні не можуть підлагати задоволенню.
Суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дісної участі батька у її утриманні, стягненню підлягають аліменти у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), починаючи з 01 січня 2021 року, щомісячно й до повноліття дочки, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки судом встановлено, що відповідач працевлаштований з січня 2010 року по тепернішій час в ТОВ «Оптіла-Фарк лтд» на посаді начальника сектору, щомісячно отримує заробітну плату в середньому у розмірі 18 686 грн. (без вирахування податків та зборів, визначених законом), а тому підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі немає, оскільки він має сталий щомісячний заробіток/дохід.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
В разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 07 грудня 2020 року, що підтверджується штемпелем на зазначеній позовній заяві (а.с.1), проте, оскільки судом встановлений той фактор, що відповідач сплатив позивачці за грудень 2020 року кошти на утримання дитини, що визнається позивачем, тому з метою недопущенням подвійсного стягнення з батька дитини аліментів, аліменти підлягають стягненню з січня 2021 року, тобто з наступного місяця після сплати ним коштів на утримання дитини.
При задоволенні позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 00 коп., від сплати яких позивач була звільнена при зверненні до суду з даною позовною заявою відповідно до Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованого/проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), починаючи з 01 січня 2021 року, щомісячно й до повноліття дочки, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , на користь держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. - судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.