13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 380/4585/20
адміністративне провадження № К/9901/657/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Рибачука А. І., Шарапи В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року в адміністративній справі №380/4585/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та здійснити перерахунок й виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право відповідно до частин другої, дев'ятої статті 86 Закону України № 1697-VІІ, з 16 січня 2020 року, з урахуванням довідки про складові заробітної плати з прокуратури Львівської області № 18/36вих-19 від 16 січня 2020 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 380/4585/20 позов було задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено частково.
Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 380/4585/20 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Цю справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням позивач оскаржила його у касаційному порядку.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов наступного висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до статті 257 КАС України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.
Предметом розгляду у цій справі є дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії по інвалідності згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Суд, зазначає таке.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами для відкриття касаційного провадження позивач зазначає підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки - відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року в адміністративній справі №380/4585/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді А. І. Рибачук
В. М. Шарапа