Ухвала від 12.01.2021 по справі 420/2340/20

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 420/2340/20

адміністративне провадження № К/9901/29637/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року

у справі №420/2340/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24 квітня 2020 року, просив визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, які полягають у ненаданні належної інформації (відомостей) на його запити від 01 лютого 2020 року №3/2020, від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 повторного, зобов'язання Міністерства юстиції України надати вичерпну належну публічну інформацію на запити ОСОБА_1 від 01 лютого 2020 року №3/2020, від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 (повторного), а саме щодо таких питань:

- які посадові особи відповідали за опрацювання адвокатських запитів адвоката Ягунова Д.В., поданих в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та отриманих Міністерством юстиції України за наявними відомостями в дні їх формування та підписання, а саме відповідно 12 березня, 28 березня та 04 квітня 2018 року, зокрема й повторно;

- під якими вхідними номерами було зареєстроване вищевказані адвокатські запити адвоката Ягунова Д.В., подані в інтересах позивача до Міністерства юстиції України в березні-квітні 2018 року, зокрема повторно та коли на них було надано відповіді;

- надання копій всіх відповідей Міністерства юстиції України на адвокатські запити адвоката Ягунова Д.В., подані в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та отримані Міністерством юстиції України за наявними відомостями в дні їх формування та підписання, а саме відповідно 12 березня, 28 березня та 04 квітня 2018 року, зокрема й повторно;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України від 25 липня 2013 року (заява №23465/03) у частини сплати справедливої сатисфакції, та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) у частини сплати заявнику справедливої сатисфакції та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року у частині заяви № 22422/05 АТ "Індустріалекспорт" від 10 червня 2005 року щодо виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 лютого 1997 року з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року та яку саме суму за цим рішенням станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- надати посвідчену копію підсумкового документу службової перевірки Міністерством юстиції України інформації, викладеної у листі Генеральної прокуратури України від 03 листопада 2015 року №32-20003-15, щодо законності перерахування Міністерством юстиції України коштів на користь ПАТ "НЕЮ "Агрокомплекс" на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року (заява №23465/03), здійсненої відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 01 грудня 2015 року №4243/к та посвідчену копію цього наказу Міністерства юстиції України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, які полягають у ненаданні інформації (відомостей) на запити ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 (повторного), а саме щодо таких питань:

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року (заява №23465/03) у частини сплати справедливої сатисфакції, та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) у частини сплати заявнику справедливої сатисфакції та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року у частині заяви №22422/05 АТ "Індустріалекспорт" від 10 червня 2005 року щодо виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 лютого 1997 року з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2007 року та яку саме суму за цим рішенням станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом.

- зобов'язано Міністерство юстиції України надати вичерпну, належну відповідачу публічну інформацію на запити ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 (повторного), а саме щодо таких питань:

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року (заява №23465/03) у частини сплати справедливої сатисфакції, та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) у частини сплати заявнику справедливої сатисфакції та яку саме суму справедливої сатисфакції станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом;

- коли саме (день, місяць, рік) держава Україна завершила виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року у частині заяви №22422/05 АТ "Індустріалекспорт" від 10 червня 2005 року щодо виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 лютого 1997 року з урахуванням рішення господарського суду м. Києва від 29 серпня 2007 року та яку саме суму за цим рішенням станом на сьогодні сплачено Україною заявникові у цій справі, чи була ця сума сплачена в гривні, євро, іншій валюті або іншим шляхом.

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запити ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 в частині запитуваної ОСОБА_1 посвідченої копії підсумкового документу службової перевірки Міністерством юстиції України інформації, викладеної у листі Генеральної прокуратури України від 03 листопада 2015 року №32-20003-15, щодо законності перерахування Міністерством юстиції України коштів на користь ПАТ "НЕЮ "Агрокомплекс" на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року (заява №23465/03), здійсненої відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 01 грудня 2015 року № 4243/к та посвідчену копію цього наказу Міністерства юстиції України.

- зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути запити ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №8/2020 та від 14 лютого 2020 року №8/2020 в частині запитуваної ОСОБА_1 посвідченої копії підсумкового документу службової перевірки Міністерством юстиції України інформації, викладеної у листі Генеральної прокуратури України від 03 листопада 2015 року №32-20003-15, щодо законності перерахування Міністерством юстиції України коштів на користь ПАТ "НЕЮ "Агрокомплекс" на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року (заява №23465/03), здійсненої відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 01 грудня 2015 року №4243/к та посвідчену копію цього наказу Міністерства юстиції України, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

09 листопада 2020 року до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №420/2340/20 (в частині задоволених позовних вимог).

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати скаржником судового збору.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102931565483) копія ухвали Верховного Суду від 24 листопада 2020 року отримана представником скаржника 01 грудня 2020 року.

02 грудня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 24 листопада 2020 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів касаційної скарги доказів сплати судового збору та платіжне доручення №8580 від 26 листопада 2020 року про сплату судового збору.

Отже особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, а тому Суд, з метою вирішення питання щодо дотримання строків оскарження судових рішень в касаційному порядку, ухвалою від 09 грудня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху та запропонував скаржнику звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з належним обґрунтуванням поважності причини пропуску строку на оскарження судових рішень в касаційному порядку і наданням відповідних доказів факту отримання копії рішення суду апеляційної інстанції.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102931725243) копія ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року отримана представником скаржника 14 грудня 2020 року.

21 грудня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із відповідним обґрунтуванням причин поважності причини пропуску цього строку.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надійшло до Міністерства юстиції України 02 жовтня 2020 року, водночас, оскільки представництво інтересів скаржника у даній справі здійснюється відділом судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) та з урахуванням факту його територіальної віддаленості від скаржника, карантинних обмежень та те, що 03 та 04 жовтня 2020 року є вихідними днями, відповідні документи прийнято в роботу відповідальною особою 05 жовтня 2020 року, що, на переконання скаржника, свідчить про поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження і подання касаційної скарги лише 04 листопада 2020 року.

Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.

Відповідно до вимог частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.

Отже, розглянувши обгрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.

Таким чином, скаржником усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Зокрема, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо ненадання належних відповідей за результатами звернень позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян" та накладення на відповідача обов'язку надати вичерпну, належну відповідачу публічну інформацію на запити ОСОБА_1 .

З урахуванням предмету позову, характеру спірних правовідносин та вимог статей 12, 257 КАС України, а також того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), дана справа є справою незначної складності.

Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Одеський окружний адміністративний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому Верховний Суд зазначає, що законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки при ухваленні рішень суддями здебільшого ігнорується наявність спеціального закону, який регламентує доступ до інформації, а саме Закон України «Про виконавче провадження», а також в тому, що не завжди Міністерство юстиції України є розпорядником саме тієї формації, яка запитується, а також щодо усунення протиріч між дією Закону України «Про доступ до публічної інформації» та спеціальними законами, які регулюють отримання інформації.

При цьому колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, а наведені скаржником доводи не можуть вважатись питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник не посилається на різноманітність судової практики у цій категорії спорів та не вказує на те, що розгляд саме цієї справи має значення при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Отже, Суд приходить до висновку, що наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім цього, в касаційні скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судового рішення є відсутність висновку (касаційна скарга містить викладення неповного змісту даної правової норми), водночас будь-яких доповнень, уточнень та зазначення обставин, передбачених у пункті 3 частини п'ятої цієї статті, скаржником не наведено.

Разом з цим Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний або відсутній у постанові Верховного Суду.

При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв'язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення.

Таким чином, оскільки пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України є нормою, який може бути підставою для відкриття касаційного провадження лише у взаємозв'язку із викладенням в касаційні скарзі відповідних аргументів та певних обґрунтувань, а відповідач лише обмежився загальним доводами без наведення відповідних мотивів, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші доводи та мотиви скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, теоретичного викладення питань щодо єдності судової практики, цитування Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, рішень Європейського суду з прав людини, вимог Законів України «Про виконавче провадження», «Про доступ до публічної інформації», викладення змісту окремих постанов Верховного Суду, переоцінки доказів у справі, неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у цій справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 257, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №420/2340/20.

4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду