13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/506/16
адміністративне провадження № К/9901/31520/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року (головуючий суддя Іщук І.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуюча суддя Глущенко Я.Б., судді Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства фірми «Фундамент»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство фірма «Фундамент» (надалі також - Позивач, ПрАТ фірма «Фундамент») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року №0002852205.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідачем не було досліджено належним чином факт реальності здійснення господарських операцій Позивача з його контрагентами. Стверджував, що на виконання господарських зобов'язань та підтвердження здійснення господарських операцій Позивачем оформлено усі первинні документи, укладення правочинів спрямовано на реальне настання правових наслідків, а операції з контрагентами мають економічний сенс та ділову мету.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з реальності господарських операцій Позивача з контрагентами, які відбулись між правосуб'єктними платниками податків в межах господарської діяльності Позивача та підтверджені належними первинними документами.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ фірми «Фундамент» з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» за період з 1 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року та ОСОБА_1 за період з 1 березня 2015 року по 31 березня 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 634671,00 грн, в тому числі за лютий 2015 року - 377264,00 грн, та березень 2015 року - 257407,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 20 липня 2015 року №872/26-53-22-05-21/01416332 та винесено податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року №0002852205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952007,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 634671,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 317336,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 23 жовтня 2015 року №16059/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року №0002852205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
За результатами повторного адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 17 грудня 2015 року №26920/6/99-99-10-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року №0002852205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Відповідач стверджує про нереальність господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» оскільки за даними Єдиного реєстру податкових накладних ці контрагенти поряд з виконанням будівельних робіт за укладеними з Позивачем договорами субпідряду проводили роботи на інших об'єктах будівництва, що дає підстави для висновку про недостатність необхідних трудових ресурсів для виконання робіт по задекларованих операціях Позивача. Оскільки контрагентами Позивача не подавалась фінансова звітність до податкового органу, Відповідач стверджує про відсутність основних засобів у контрагентів ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон», що унеможливлює виконання робіт, що були предметом укладених договорів субпідряду. Також зазначає про подання Позивачем разом зі скаргою документів по операціях із вказаними контрагентами з дефектами в оформленні як-от: відсутність печатки заявленого банку зразка на платіжному дорученні, відсутність відбитку печатки ТОВ «Пилон» на додатковій угоді до договору субпідряду, подання протоколів взаємозаліку: форм КБ-3 та КБ-2 не за встановленим зразком, акт прийому-передачі проектної документації скріплений печаткою лише ТОВ «Пилон». В сукупності наведені обставини вважає достатніми для висновку про нереальність операцій Позивача з контрагентами ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд».
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином досліджено та повністю встановлено обставини господарських операцій Позивача з контрагентами-субпідрядниками ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд». Вважає доводи податкового органу щодо неподання документів по господарських операціях необґрунтованими, оскільки разом із запереченнями на акт перевірки, а в подальшому зі скаргами на спірне податкове повідомлення-рішення, Позивачем було подано відповідні акт прийому-передачі проектної документації ТОВ «Пилон» разом з проектною документацією щодо виконання комплексу субпідрядних робіт по об'єкту будівництва. Крім того, оформленням податкової накладної на підставі перерахованого авансового платежу (по першій події) пояснює відсутність актів приймання виконаних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, вказаних Відповідачем, водночас зазначаючи про формальний підхід Відповідача до дослідження відповідних операцій. Також стверджує про безпідставність висновків податкового органу щодо недостатності трудових ресурсів у контрагентів враховуючи кількість працюючих та залучення до виконання певних робіт інших субпідрядних організацій; як і доводів про відсутність основних засобів, що спростовується поданими суду з доказами подання контролюючому органу фінансових звітів ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон», які належним чином підтверджують достатність основних фондів та матеріалів (запасів) для виконання підрядних робіт.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Як визначено підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені вище законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності оскарженого індивідуального акта, оскільки визнав, що надані Позивачем первинні документи розкривають зміст господарських операцій з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ПрАТ фірма «Фундамент» зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м. Києві, перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському ГУ ДФС у м. Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є будівництво житлових та нежитлових будівель.
Між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будівників «Житлоінвестбуд-УКБ» (замовник) та ПрАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) укладено підрядний договір від 18 січня 2012 року №4/967/2 на виконання робіт по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1.
За умовами цього договору генпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по вищевказаній адресі, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити вартість будівельно-монтажних робіт генпідряднику.
Суди встановили, що Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» 30 липня 2013 року було погоджено залучення ТОВ «Термо-1», ТОВ «Новожилбуд» та ТОВ «Пилон» як субпідрядні організації для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «будівництво будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_1».
У подальшому між ТОВ «Термо-1» (субпідрядник) та ПрАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) було укладено договір субпідряду від 11 листопада 2014 року №11/11/14, за умовами якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими засобами на свій ризик із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по улаштуванню внутрішньомайданчикових мереж, а саме: зовнішні водопровідні мережі, зовнішні мережі дощової каналізації, побутової каналізації, підключення комплексу будівель до теплових мереж на об'єкті будівництва: «будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на АДРЕСА_1».
На підтвердження виконання цього договору Позивачем надано суду: договірну ціну, локальні кошториси; оборотну відомість за лютий 2015 - березень 2015, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення розрахунки між сторонами; податкові накладні та витяги із Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджують відображення господарських операцій у податковому обліку; довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.
На підтвердження придбання матеріалів для здійснення будівельних робіт Позивачем надано суду договір поставки від 1 липня 2014 року №01/07/14, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей. Розрахунки між сторонами за вказаним договором здійснювалися на підставі протоколу взаємозаліку від 31 березня 2015 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ПрАТ фірмою «Фундамент» (генпідрядник) та ТОВ «Пилон» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду від 3 червня 2013 року №1-06/13, згідно з яким генпідрядник доручає та оплачує належно виконані роботи, а субпідрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, матеріалів та техніки, у відповідності до даного договору та державних будівельних норм і правил виконати комплекс субпідрядних робіт по улаштуванню гідроізоляції фундаменту на об'єкті будівництва: «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_1».
На підтвердження виконання вказаного договору Позивачем надано суду: договірні ціни, додаткові угоди №1, №2, №3, акти приймання виконаних будівельних робіт; оборотні відомості по рахунку 366 за лютий 2015 року, 6316 лютий 2015 року - березень 2015 року, платіжні доручення, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; акти надання послуг; протокол взаємозаліку від 31 березня 2015 року.
Також суди встановили, що між ТОВ «Новожилбуд» (субпідрядник) та ПрАТ фірмою «Фундамент» (генпідрядник) було укладено договір субпідряду від 3 березня 2014 року №3, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по муруванню стін та перегородок з керамзитбетонних блоків на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на АДРЕСА_1», відповідно до вимог проєктної документації та проєкту виконання робіт у визначені цим договором строки та передати виконані роботи генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт до початку виконання робіт, а також забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних субпідрядних робіт. Комплекс робіт по муруванню стін та перегородок включає в себе наступні види робіт: укладення блоку керамзитбетонного (t=115 мм, t=250 мм); армування конструкцій; встановлення анкерів з свердлінням отворів; монтаж перемичок залізобетонних; утеплення стін; влаштування ділянок з монолітного залізобетону.
На підтвердження виконання умов вищевказаного договору Позивачем надано суду: додаткову угоду №1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт; оборотні відомості по рахунку 366, 6316 за лютий 2015 року - березень 2015 року; платіжні доручення, податкові накладні; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних: акти надання послуг, протоколи взаємозаліку.
Суди попередніх інстанцій дослідили, що Позивачем був поставлений ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» будівельний матеріал для виконання робіт згідно з укладеними договорами субпідряду, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та підсумковими відомостями ресурсів.
Поставка матеріалів на об'єкт здійснювалась замовником на підставі договору поставки від 8 січня 2014 року №5/1111 та договору комісії на придбання товарів від 2 березня 2015 року №120/15-9к, укладеними між Позивачем та замовником будівництва, на підставі яких було здійснено поставку матеріалів для виконання робіт субпідрядниками, що відображено у відповідних видаткових накладних.
Суди першої та апеляційної інстанцій також з'ясували, що Позивачем було передано проектну документацію та фронт робіт по актам прийому-передачі, субпідрядниками ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» наказами було призначено працівників, відповідальних за безпечне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, а також, відповідно до ДБН, велася виконавча документація у повному обсязі із складанням та підписанням актів на закриття прихованих робіт та інших актів.
Під час виконання робіт Позивачем велися загальні журнали робіт та журнал виконання сумісних будівельно-монтажних робіт, у яких відображено ким та які підрядні роботи виконувались.
Приймання виконаних підрядних робіт Позивачем та їх подальша оплата здійснювалась на підставі встановленої Мінрегіоном України примірної форми акту приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в у відповідності до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013.
У касаційній скарзі скаржник стверджує про недостатність трудових ресурсів у контрагентів-субпідрядників для виконання відповідних будівельних робіт за укладеними з Позивачем договорами субпідряду з огляду на одночасне виконання певних робіт на інших об'єктах, а також зазначає про неподання ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон» до податкового органу фінансової звітності, що свідчить про відсутність у вказаних контрагентів основних фондів, необхідних для провадження господарської діяльності.
Зокрема, Відповідач вказує на те, що за даними АІС «Податковий Блок» у ТОВ «Пилон» працевлаштовано 24 особи, водночас, за інформацією Єдиного реєстру податкових накладних товариство одночасно виконувало гідроізоляційні роботи для ТОВ «Компанія «Дрім Хаус» по перекриттю підземного паркінгу по вул. Столєтова, 56 у Голосіївському районі м. Києва та роботи по улаштуванню покриття тротуарів та проїздів на об'єкті по вул. Анрі Барбюса, улаштування промислової підлоги паркінгу по вул. Анрі Барбюса, 52, дренаж системи, улаштування гідроізоляції та благоустрою «Ейфелевої вежі» на об'єкті по вул. Анрі Барбюса. Також Скаржник зазначає, що за наявності штатних працівників 33 особи контрагент ТОВ «Термо-1» одночасно виконував роботи з будівництва інженерних мереж по вул. М.Донця та безпосередньо для замовника даного будівництва будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_1. Щодо контрагента ТОВ «Новожилбуд» Відповідач звертає увагу на штатну чисельність працівників у кількості 3 осіб, що свідчить про недостатність, на думку скаржника, трудових ресурсів для виконання робіт за укладеними договорами субпідряду.
Надаючи оцінку наведеним доводам Відповідача суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про достатність штатного персоналу контрагентів Позивача для виконання робіт за укладеними договорами субпідряду за результатом дослідження та співставлення обсягу затраченого часу на виконання окремих робіт згідно з актами приймання будівельних робіт за лютий-березень 2015 року середній нормі тривалості робочого часу на 2015 рік, визначеній Мінсоцполітики. По контрагенту-субпідряднику ТОВ «Новожилбуд» судами встановлено залучення до виконання робіт, за погодженням, інших субпідрядних організацій, що відповідає умовам укладеного з Позивачем договору субпідряду.
Верховний Суд при цьому зазначає, що вказуючи про недостатність у контрагентів Позивача наявних трудових ресурсів Відповідачем не вказано якими критеріями керувався податковий орган у висновках щодо недостатності працівників контрагентів Позивача для виконання відповідних робіт на об'єкті будівництва згідно з укладеними договорами субпідряду, або за якою методикою визначено кількість робочого персоналу, необхідного для виконання тих чи інших робіт, позаяк виконання робіт у межах господарської діяльності на декількох об'єктах саме по собі не доводить недостатність трудового ресурсу окремого господарюючого суб'єкта та не може бути беззаперечним доказом неспроможності виконання відповідного обсягу робіт.
Доводи Відповідача про відсутність основних засобів у ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон» спростовано у ході судового розгляду у суді першої інстанції наданими фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон» з квитанціями про прийняття, за результатом аналізу яких суди дійшли висновку про наявність основних засобів та матеріалів (запасів) достатніх для виконання контрагентами обсягу робіт у межах спірних операцій.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.
Щодо доводів Відповідача про ненадання Позивачем під час перевірки акта прийому-передачі проєктної документації та проєктної документації, наданої згідно з умовами договору субпідряду для ТОВ «Пилон», то такі були подані Позивачем під час адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, що не заперечується Відповідачем.
Разом з тим, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності та які не були надані платником під час перевірки, які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
При цьому Верховний Суд погоджується з доводами Позивача про те, що проєктна документація щодо виконання комплексу будівельних робіт є документом технічного характеру та не може слугувати підтвердженням показників податкової звітності у розумінні статті 44 ПК України.
Водночас, у касаційній скарзі Відповідачем вказується на певні недоліки в оформленні деяких документів по операціям Позивача з контрагентами ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд».
Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу, що незначні недоліки первинних документів, чи то їх певна дефектність, за умови ймовірності визначення їх змістовного навантаження, не свідчить про їх формальність, позаяк при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Тому певні недоліки оформлення первинних документів по господарським операціям самі по собі не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відомості про які несуть в собі надані інші первинні документи на підтвердження реальності відповідних операцій, які були досліджені судами попередніх інстанцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій надані Позивачем документи на підтвердження реальності спірних операцій не суперечать та не містять неузгодженостей між собою.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Отже, саме на податковий орган покладено обов'язок доведення обґрунтованості висновків щодо нереальності господарських операцій їх учасників. За протилежного доводи податкового органу залишаються припущеннями.
Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні спірного індивідуального акта діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій Позивача з контрагентами-субпідрядниками ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд». Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, Позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.
Отже, при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були висловлені Відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, та яким суди попередніх інстанцій вже надали правову оцінку в контексті встановлених обставин справи.
Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржених судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх