13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4996/16
адміністративне провадження № К/9901/30916/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя: Присяжнюк О.В., судді: Бартош Н.С., Русанова В.Б.)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі також - Відповідач, скаржник), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2016 року №0001801304.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначала, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню. Стверджувала про відсутність відомостей у акті перевірки щодо перевищення граничного розміру саме від здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нормами Податкового кодексу України. Також зазначала, що положення статті 183 Податкового кодексу України не передбачають автоматичне набуття статусу платника податку на додану вартість за наслідком встановлення порушення вимог щодо реєстрації платником податку на додану вартість окрім як за поданою заявою платника.
Посилаючись на внесені з 1 січня 2015 року зміни до статті 181 Податкового кодексу України згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІII стверджувала про виникнення обов'язку реєстрації платником податку на додану вартість у осіб з обсягом оподатковуваних операцій станом на 1 січня 2015 року понад 1 млн грн. Враховуючи не досягнення такого показника за операціями, що були предметом перевірки контролюючого органу, вказувала на безпідставність висновків Відповідача та необґрунтованість спірного акта індивідуальної дії.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанцій виходив з обґрунтованості висновків податкового органу за наслідком перевірки про встановлення перевищення за період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсягу виручки Позивача від реалізації товарів у розмірі 300000,00 грн за операціями, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, що згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України зумовлює обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року та прийнято нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001801304 від 30 червня 2016 року, винесене Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неперевищення Позивачем встановленого ліміту суми отриманого доходу від операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 1000000,00 грн з огляду на внесення Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 3 серпня 2014 року, змін до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. Оскільки у ході перевірки факт перевищення доходу встановлено станом на 30 листопада 2014 року, обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість з грудня 2014 року у відповідності до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України з урахуванням змін з 3 серпня 2014 року, у Позивача не виник.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року перебувала на загальній системі оподаткування та здійснювала надання послуг мобільного харчування.
На підставі наказу від 13 квітня 2016 року №240, направлення від 25 квітня 2016 року №169, згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 5 грудня 2011року по 31 грудня 2015 року.
За результатами перевірки складений акт від 25 травня 2016 року №2433/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлені порушення, з-поміж іншого: пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93768,60 грн; пункту 203.1, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме ненадання податкової декларацій з податку на додану вартість за грудень 2014 року по строку 20 січня 2015 року, за січень 2015 року по строку 20 лютого 2015 року, за лютий 2015 року по строку 20 березня 2015 року, за березень 2015 року по строку 20 квітня 2015 року, за лютий 2012 року по строку 20 березня 2012 року, за березень 2012 року по строку 20 квітня 2012, року за квітень 2015 року по строку 20 травня 2015 року, за травень 2015 року по строку 20 червня 2015 року, за червень 2015 року по строку 20 липень 2015 року, за липень 2015 року по строку 20 серпня 2015 року, за серпень 2015 року по строку 20 вересня 2015 року, за вересень 2015 року по строку 20 жовтня 2015 року, за жовтень 2015 року по строку 20 листопада 2015 року, за листопад 2015 року по строку 20 грудня 2015 року, за грудень 2015 року по строку 20 січня 2016 року.
Встановлення порушень у цій частині базувались на висновках контролюючого органу про те, що у період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсяг виручки від реалізації товарів Позивача склав 329812,30 грн, у зв'язку з чим, на думку Відповідача, Позивач перевищила граничну суму доходу за останні 12 календарних місяців у розмірі 300000,00 грн, тому підлягала обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.
На підставі цих висновків Відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0001801304, яким за порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 117210,75 грн, з яких 93768,60 грн - за основним платежем та 23442,15 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що станом на 30 листопада 2014 року обсяг виручки Позивача від реалізації товарів склав 329812,30 грн, чим встановлено перевищення граничної суми доходу, визначеної пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України та зумовлює обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість до 10 грудня 2014 року.
Акцентує на неправильному застосуванні апеляційним судом норми пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у редакції на 1 січня 2015 року, яка на момент виникнення спірних правовідносин не набрала чинності.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими та законними. Зазначає про те, що Позивачем не було допущено перевищення обсягу доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у листопаді 2014 року, оскільки з 3 серпня 2014 року набрали чинності зміни до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, згідно з якими сума перевищення складає 1000000 грн. Враховуючи внесені зміни стверджує про відсутність обов'язку реєстрації платником податку на додану вартість та сплати податку з грудня 2014 року.
Також зазначає, що в період, щодо якого здійснювалась перевірка, спірні правовідносини щодо подання звітності по податку на додану вартість було врегульовано Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року №966, яким не передбачено можливості подання звітності особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, та, як наслідок, застосування штрафних санкцій. Вказане залишено судом першої інстанції поза увагою, водночас суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано застосував наведені норми.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
У касаційні скарзі скаржник наполягає, оскільки сума від здійснення операцій Позивача з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) ФОП, у період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року сукупно перевищила 300000 грн та склала 329812,30 грн, Позивач повинна була, але не подала до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, внаслідок чого з 11 грудня 2014 року Позивач несе обов'язок нарахування та сплати цього податку, подання відповідної звітності на рівні зареєстрованої особи.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу реєстрації Позивача платником податку на додану вартість відповідно до умов, визначених у пункті 181.1 статті 181 ПК України, до 10 грудня 2014 року.
Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України (у редакції станом на 30 листопада 2014 року) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
За правилом, яке міститься у пунктах 183.1, 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість (пункт 183.10 статті 183 ПК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 3 серпня 2014 року, були внесені зміни до пункту 181.1 статті 181 ПК України, яким збільшено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нараховану (сплачену) протягом останніх 12 календарних місяців до 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість).
Колегією суддів апеляційного суду також зазначено, що сума отриманого Позивачем доходу протягом перевіряємого періоду за січень - грудень 2015 року в сумі 451438, 30 грн не повинна обраховуватись при визначенні обсягу операцій за останні 12 календарних місяців відповідно до пункту 181 статті 181 ПК України в редакції Закону від 28 грудня 2014 року, що набрав чинності з 1 січня 2015 року.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неперевищення Позивачем встановлених законодавством обмежень щодо розміру оподаткованих операцій протягом 12 календарних місяців з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року вказавши на відсутність обов'язку Позивача реєструватися платником податку на додану вартість та оподаткування операцій податком на додану вартість.
Верховний Суд не погоджується з викладеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII, що підлягає до застосування у редакції на 30 листопада 2014 року, а саме, підпунктом 8 пункту 1 розділу І, було внесено зміни до пункту 181.1 статті 181 ПК України шляхом заміни цифр з « 300000» на « 1000000».
Цей Закон набрав чинності з 3 серпня 2014 року.
Водночас, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: підпунктів 1 і 19 пункту 1 (крім змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 - 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України) та пункту 3 розділу I, які набирають чинності з першого числа третього місяця від дня набрання чинності цим Законом; підпункту 19 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 та 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 вересня 2014 року; підпункту 21 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до абзацу другого пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 жовтня 2014 року; підпунктів 2, 3, 8 - 10, 12 - 17, підпункту 18 в частині змін, що вносяться до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, підпункту 21 в частині змін, що вносяться до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 1, пункту 4 розділу I та розділу II, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.
Отже, норма підпункту 8 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII набрала чинності з 1 січня 2015 року, відтак суд апеляційної інстанції застосував норму права, яка на час спірних правовідносин не набрала чинності, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкових висновків по суті спору.
Більше того, в своєму рішенні суд апеляційної інстанції виклав зазначену норму неправильно, вказавши змінену цим Законом суму на рівні 100000 грн замість 1000000 грн, як суму перевищення обсягу загального доходу від операцій з реалізації товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, з 1 січня 2015 року.
Таким чином, зміст наведених законодавчих положень статей 181, 183 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 300000 грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
При цьому застереження «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми цього податку із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг; в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та не пов'язані з жодним іншим таким податком, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
Такі висновки за подібних правовідносин висловлені Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року у справі №810/5229/15.
У справі, яка розглядається, судами було встановлено, що згідно з даними книги обліку доходів і витрат за 2014 рік у період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсяг виручки від реалізації товарів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 склав 329812,30 грн.
За визначенням у пункті 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Всупереч змісту наведеної норми пункту 181.1 статті 181 ПК України та закріпленому застереженні щодо визначення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, без урахування податку на додану вартість, суд першої інстанції надаючи правової оцінки спірним правовідносинам не перевірив обставин, що мають значення для правильного правозастосування у цій справі та не з'ясував, чи було Відповідачем визначено таку суму за вирахуванням із суми у розмірі 329812,30 грн суми податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції вказаної помилки не виправив, залишивши наведені обставини поза межами судового дослідження.
Верховний Суд акцентує, що перевірка зазначених обставин у цій справі є визначальним для встановлення факту перевищення граничної суми у 300000 грн для цілей пункту 181.1 статті 181 ПК України та вирішення питання щодо виникнення у Позивача обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, тому правильне вирішення спору у цій справі потребує дослідження і з'ясування наведених вище обставин.
З цих підстав рішення суду першої інстанції, який правильно встановив зміст спірних правовідносин та застосував норму матеріального закону у редакції на час виникнення спірних правовідносин, також є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права за неповного з'ясування обставин, що є ключовими для вирішення справи та винесення законного та обґрунтованого рішення, тому не може бути залишене в силі.
До повноважень Верховного Суду згідно зі статтею 341 КАС України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції у цій справі зроблені за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що вимагає скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції також не дотримав норм процесуального права допустивши порушення принципу безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, що має наслідком скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду даної справи для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судам слід врахувати викладене Верховним Судом у цій постанові, зокрема, встановити та ретельно перевірити обставини щодо визначення контролюючим органом за наслідком перевірки загальної суми доходу від здійснення операцій Позивача з реалізації товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 300000 грн, та з'ясувати чи включає така сума суми сплаченого податку на додану вартість.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Зокрема, судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року скасувати, а справу №820/4996/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх