11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2891/19
адміністративне провадження № К/9901/5661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Гусака М.Б., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуюча суддя Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцала М.І., Донець Л.О.) у справі №440/2891/19 за позовом Приватного підприємства «Компанія КАС-ТРЕЙД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У серпні 2019 року Приватне підприємство «Компанія КАС-ТРЕЙД» (далі - ПП «Компанія КАС-ТРЕЙД», Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003451401 від 19 березня 2019 року та №003441401s від 10 липня 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що на запит контролюючого органу підприємством було підтверджено відсутність лабораторних аналізів показників якості зерна. В контексті таких тверджень скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 січня 2018 року (справа №802/2148/13-а), відповідно до якої обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці; своєю чергою ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів податкового органу, просить закрити касаційне провадження у справі, відкрите за скаргою відповідача, оскільки вважає, що постанова Верховного Суду, на яку посилається скаржник, і яка, на його переконання, не була врахована судами попередніх інстанцій, ухвалена за інших, не подібних правовідносин. Якщо ж касаційний суд не знайде підстав до закриття касаційного провадження, скаржник просить залишити оскаржувані рішення без змін як законні й обґрунтовані. Просить суд урахувати, що матеріали лабораторних досліджень зерна здійснювались лабораторіями юридичних осіб і надавались позивачу такими підприємствами на його запит для представлення в якості доказів до суду. Такі документи не є первинними документами позивача, оскільки ним не укладались договори зберігання зерна, його очищення чи сушіння.
Ухвалою Верховного Суду від 6 січня 2021 року замінено Головне управління ДФС у Полтавській області, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Підставою до відкриття касаційного провадження у цій справі було оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду справи; далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Компанія КАС-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено акт від 27 лютого 2019 року.
В ході перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 266122,00 грн та податку на додану вартість на суму 187851,00 грн.
За результатами встановлених перевіркою порушень 19 березня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0003441401, яким збільшено зобов'язання по податку на прибуток на суму 332 652,50 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 266 122,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 530,50 грн;
- №0003451401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 234 813,75 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 187 851,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 962,75 грн.
У процедурі адміністративного оскарження рішенням ДФС від 20 червня 2019 року скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 19 березня 2019 року №0003441401 в частині зменшення перевіркою витрат за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 та застосування штрафних санкцій в цій частині, в решті вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року №0003451401 - залишені без змін.
У зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року №0003441401, 10 липня 2019 року ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №003441401s, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 211 333,75 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 169 067,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 266,75 грн.
Позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення №0003451401 від 19 березня 2019 року та №003441401s від 10 липня 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зафіксовані в акті перевірки, не відповідають обставинам справи.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який охоплювався перевіркою, ПП «Компанія КАС-ТРЕЙД» уклало договори поставки з контрагентами - ТОВ «Сіб-Агро», ТОВ «Українське зерно», ПрАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «Тандем-2002», за умовами яких постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцеві товар (сільськогосподарську продукцію), а покупець - прийняти товар і оплатити його.
Аналізуючи твердження податкового органу щодо дефектності первинної документації за договорами поставки, укладеними з переліченими вище контрагентами, суди, перш за все, врахували, що позивачем надано як до перевірки, так і до суду, всю первинну та іншу документацію, яка, зазвичай, повинна супроводжувати фінансово-господарську діяльність такого роду; окрім того, як встановили суди, постачання товару на склади, які зазначались покупцями, підтверджується товарно-транспортними накладними із зазначенням ваги вантажу, видатковими накладними, на підставі яких вантаж відпущений; оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі. До того ж, судами взято до уваги, що позивачем документально підтверджено факт придбання у попередніх постачальників продукції, яка в подальшому була ним реалізована вказаним вище контрагентам.
Податковий орган наголошував на тому, що за даними обліку підприємства на склади його контрагентів було поставлено зерно сільськогосподарських культур за фізичною вагою в кількості 5017,52 тонн, а фактично відображено реалізацію та оплату цього зерна по заліковій вазі в кількості 4731,25 тонн. Фізична вага зерна була зменшена на 286,27 тонн: на відсоток вологості та відсоток сміттєвих домішок у зв'язку з доведенням зерна до показників ДСТУ. Вартість різниці в сумі 939259,00 грн задекларовано в складі собівартості реалізованого товару, що, на переконання податкового органу, є неправомірним.
Аналізуючи такі доводи податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами укладених позивачем з контрагентами договорів поставки визначалось, що у випадку, якщо якість товару не відповідає обумовленим якісним характеристикам, але може бути доведена до таких, покупець має право прийняти такий товар за фізичною вагою. При цьому постачальник зобов'язується визнати зменшення ваги (обсягу) товару у зв'язку з доведенням (поліпшенням) товару до необхідних показників. Витрати з доведення товару до показників, передбачених ДСТУ для даного виду товару, покладаються на постачальника, який відшкодовує такі витрати покупцю на підставі виставленого рахунку у випадку, якщо покупець фактично оплатив такі витрати підприємству за послуги з доведення товару до показників, передбачених ДСТУ.
Як встановили суди, у випадку, коли за наслідками лабораторних досліджень якість товару не відповідала обумовленим якісним характеристикам, вона доводилась до відповідних характеристик саме покупцями. Витрати з доведення товару (сільськогосподарських культур) до показників, передбачених ДСТУ для такого виду товару, покладались на постачальника, на підтвердження чого позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки на оплату відшкодування витрат з очищення та сушіння, а також платіжні доручення за оплату отриманих послуг. Судами також враховано, що зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не вважається його втратою, оскільки відповідно до приписів Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13 жовтня 2008 року №661, такі дії є технологічною операцією, спрямованою на доведення зерна до стану, придатного для його реалізації.
Надаючи оцінку доводам податкового органу про те, що визначення залікової кількості зерна не підтверджено лабораторними аналізами сертифікованої лабораторії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо їх безпідставності, оскільки встановили, що після придбання позивачем продукції, така була транспортована на комбікормові заводи (ТОВ «Божківський комбікормовий завод», ТДВ «Диканський комбікормовий завод», ТОВ «УКРОЛІЯ», склад ТОВ «АГРО КОМ», ТОВ «Лохвицький комбікормовий завод»), з якими покупці укладали договори підряду на виконання робіт з виготовлення продукції. Як встановили суди з наданих позивачем доказів, лабораторні дослідження здійснювались лабораторіями вказаних вище юридичних осіб, які мають відповідні свідоцтва про атестацію.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права. Суди надали правову оцінку усім доводам відповідача, якими він обґрунтовував правомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.
Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року (справа №802/2148/13-а), колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведеного скаржником судового рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, у ньому йшлося про ненадання підприємством первинних документів до перевірки). У зв'язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак