13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8948/20 пров. № А/857/12926/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі № 140/8948/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у видачі електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання протиправними та зобов'язання видати ОСОБА_1 електронний квиток для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо відмови у видачі ОСОБА_1 електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
Зобов'язано Виконавчий комітет Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) електронний квиток для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Виконавчий комітет Луцької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_2 виданого Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 04.03.1998 року (а.с.11).
Позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та отримує пенсію за віком, що підтверджується копіє пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 виданого 21.12.2016 (а.с.8).
Згідно копії посвідчення серія НОМЕР_4 яке видане 31.05.2007 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни (а.с.9).
За результатами розгляду заяви позивача щодо видачі електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах), як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання, відповідач листом від 25.03.2020 №6.1-7/1412/2020 з посиланням на рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 852-1 від 23.12.2019 яким затверджено переліки категорій громадян, що зареєстровані в місті Луцьку та населених пунктах Прилуцького старостинського округу, і яким буде надаватись безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом у тролейбусі та автобусі у м. Луцьку в 2020 році в якому передбачено проїзд ветеранам та особам з інвалідністю ІІ групи загального захворювання лише у тролейбусах. Також зазначено, що посвідчення для безкоштовного проїзду надається на підставі проведеного обстеження матеріально-побутових умов заявника та відповідного акту обстеження, які складають державні соціальні інспектори департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Перевага у видачі посвідчення надається громадянам хворим на гемодіаліз, онкозахворювання та опорнорухового апарату, у випадках систематичного відвідування лікувально-профілактичних заходів м. Луцька із додаванням відповідних підтверджуючих довідок з обмежених громадським транспортним сполученням. Проінформовано позивача про те, що комісія з питань грошової та матеріальної допомоги мало захищеним верствам населення міста є колегіальним органом, відтак більшістю голосів заявнику було відмовлено у видачі посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів/протокол від 02.12.2019 №24 (а.с.4).
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади безоплатного проїзду ветеранів війни, учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них (в тому числі й учасники АТО) є Закон України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та іншими нормативними документами. Засади безоплатного проїзду інвалідів визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", постановою Кабінету Міністрів України "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354" від 16 серпня 1994 № 555.
Згідно абзацу 2 статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що поняття ветеранів війни є ширшим та включає в себе статуси учасника бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни та учасник війни.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Судом першої інстанції станції встановлено, що ОСОБА_1 є особою на яких розповсюджується право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_4 яке видане 31.05.2007, а відтак підпадає під дію пункту 7 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до статті 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах, а також встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
Слід зазначити, що Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не наділяє відповідача повноваженнями щодо зменшення або звуження соціальних гарантій, зокрема, встановлення порядку та умов безоплатного проїзду для пенсіонерів за віком.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що п.1 Постанови КМУ № 555 від 16.08.1994 року передбачено поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 (354-93- п ) "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" на інвалідів.
Проте, Постанови КМУ від 17 травня 1993 р. № 354 та № 555 від 16.08.1994 року є підзаконними актами, в той час як Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є нормативним актом і має вищу юридичну силу.
Норми щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України зазначено у основному законі - Конституції України.
Так, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, а саме пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" - Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частина 2 статті передбачає, що - акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, Конституцією України беззаперечно врегульовано питання ієрархії нормативно-правових актів, вирішення неузгодженостей та суперечностей між нормативно-правовими актами тощо, і у випадку суперечності норм підзаконного акта - постанови Кабінету міністрів України нормам закону України слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 140/8948/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська