12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2510/20 пров. № А/857/13860/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати періоди навчання та роботи до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці (суддя суду І інстанції: Дерех Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.10.2020р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 07.10.2020р.),-
08.09.2020р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. стосовно нарахування їй 09.06.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді в 27 років 02 місяці 19 днів, який суперечить Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020; визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови їй в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням від 23.07.2020р. щодо незарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 27 роки 02 місяців 19 днів, 1/2 частини строку навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету ім.Т.Г.Шевченка, періоду роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів, який наведено в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020; зобов'язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1/2 частину періоду навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету ім.Т.Г.Шевченка - 02 роки 04 місяці 28 днів, з 01.09.1972р. по 25.06.1977р.; періоду роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів 02 роки з 12.02.1991р. по 11.02.1993р., що включаючи час роботи на посаді судді Тернопільського міського суду, Тернопільського обласного суду, Апеляційного суду Тернопільської обл., Тернопільського апеляційного суду протягом 27 років 02 місяців 19 днів, в сукупності складає 31 рік 08 місяців 20 днів, який наведено в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020, та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного сукупного стажу роботи за вислугою років в розмірі 72 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 02.06.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 грн. 40 коп.; зобов'язати відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання рішення суду (а.с.2-8).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.20 і на звороті).
За заявами сторін розгляд справи проведено в письмовому провадженні без їхньої участі (а.с.29, 30).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. заявлений позов задоволено частково; зобов'язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1/2 частину періоду навчання, що становить 02 роки 04 місяці 28 днів та 2 роки роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів, що включаючи час роботи на посаді судді Тернопільського міського суду, Тернопільського обласного суду, Апеляційного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду протягом 27 років 02 місяців 19 днів, в сукупності складає 31 рік 08 місяців 20 днів, який зазначений в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020; зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 72 % суддівської винагороди, починаючи з 02.06.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в Тернопільській обл. на користь позивача судовий збір у розмірі 420 грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції № 61165534 від 03.09.2020р. (а.с.31-34).
Ухвалою апеляційного суду від 11.01.2021р. апеляційну скаргу ГУ ПФ в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. в справі № 500/2510/20 повернуто через невиконання вимог ухвали апеляційного суду від 23.11.2020р. про усунення недоліків апеляційної скарги (а.с.82-83).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити вказані вимоги (а.с.47-53).
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що визначення суми грошового утримання є вчиненням арифметичних дій за формулою, яка визначена ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вирахування суми грошового утримання не носить характеру юридичного рішення. За таких умов твердження суду про дискреційні повноваження пенсійного органу ґрунтується на суперечливих висновках, при цьому судом не забезпечено виконання завдань, визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Наголошує на тому, що за результатами розгляду звернення позивача пенсійним органом не дотримані вимоги Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідач не повідомив про результати розгляду скарги-звернення, а також не усунув помилку під час нарахування грошового утримання.
Стосовно вирішення питання про встановлення судового контролю судом не наведено обґрунтування причин відмови у задоволенні цієї вимоги.
Із покликанням на усталену практику суду касаційної інстанції та Європейського суду з прав людини апелянт вважає, що в цій частині судом не забезпечено ефективного способу відновлення порушених прав та інтересів судді у відставці.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 19.06.2020р., позивачу виплачувалася пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1399/0/-20 від 19.05.2020р. визнано за ОСОБА_1 право на відставку та звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв'язку з виходом у відставку.
01.06.2020р. наказом Тернопільського апеляційного суду № 85-к/тр припинено трудові відносини ОСОБА_1 з Тернопільським апеляційним судом та відраховано її зі штату Тернопільського апеляційного суду.
У відповідності до вимог додатку 4 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України Тернопільським апеляційним судом видано 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.18).
Відповідно до вищевказаного Розрахунку стаж судді становить 31 рік 08 місяців та 20 днів.
До стажу зараховано:
навчання на денному відділенні юридичного факультету Київського ордена Леніна державного університету ім.Т.Г.Шевченка з 01.09.1972р. по 25.06.1977р. - 02 роки 04 місяці 28 днів;
стаж роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів з 12.02.1991р. по 11.02.1993р. - 02 роки;
стаж роботи на посаді народного судді Тернопільського міського суду з 12.02.1993р. по 05.04.1998р. - 05 років 01 місяць 25 день;
стаж роботи на посаді судді Тернопільського обласного суду з 06.04.1998р. по 26.08.2001р. - 03 роки 04 місяці 21 день;
стаж роботи на посаді судді апеляційного суду Тернопільської обл. з 27.08.2001р. по 26.01.2017р. - 15 років 05 місяців 00 днів;
стаж роботи на посаді секретаря судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області з 27.01.2017р. по 01.10.2018р. - 01 рік 08 місяців 05 днів;
стаж роботи на посаді судді Тернопільського апеляційного суду з 02.10.2018р. по 08.11.2018р. - 01 місяць 07 днів;
стаж роботи на посаді секретаря судової палати з розгляду цивільних справ Тернопільського апеляційного суду з 09.11.2018р. по 01.06.2020р. - 01 рік 06 місяців 24 дні.
Починаючи з 02.06.2020р., відповідно до заяви і додатково наданих документів ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при стажі роботи на посаді судді 27 років 02 місяці 19 днів в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди станом на 01.06.2020р. відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду № 01-17/151/2020 від 01.06.2020р. (а.с.10-14).
23.07.2020р. позивач звернулась із заявою-скаргою до Тернопільського об'єднаного управління ПФ України Тернопільської обл., в якій просила провести розрахунок грошового утримання, виходячи з стажу судді 31 рік 08 місяців 20 днів, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (27 років на посаді судді, 02 роки на посаді адвоката та половину строку стаціонарного навчання - 02 роки 04 місяці 28 днів) (а.с.15).
Листом ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1811-1687/Т-02/8-1900/20 від 06.08.2020р. позивача повідомлено про те, що з 02.06.2020р. їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64 % суддівської винагороди станом на 01.06.2020р., виходячи зі стажу судді в 27 років 02 місяці 19 днів. При цьому зазначено, що для отримання роз'яснення відповідач звернувся до ПФ України (а.с.16 і на звороті).
Приймаючи рішення та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що Конституція України, Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають право (повноваження) відповідача визначати стаж судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання.
Приписи ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регулюють питання права судді на відставку і порядок вирішення цього питання Вищою радою правосуддя.
Згідно представлених документів стаж судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 становить 31 рік 08 місяців та 20 днів та не підлягає зменшенню.
Отже, відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.2 КАС України протиправно зменшено такий стаж до 27 років 02 місяців 19 днів.
В цій частині суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1/2 частину періоду навчання, що становить 02 роки 04 місяці 28 днів та 02 роки роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів, що включаючи час роботи на посаді судді Тернопільського міського суду, Тернопільського обласного суду, Апеляційного суду Тернопільської обл., Тернопільського апеляційного суду протягом 27 років 02 місяців 19 днів, в сукупності складає 31 рік 08 місяців 20 днів, який зазначений в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 72 % суддівської винагороди, починаючи з 02.06.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог суд вказав на те, що визначення суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці належить до дискреційних повноважень органів ПФ України.
Позовна вимога щодо визнання протиправними дій ГУ ПФ України в Тернопільській обл. стосовно нарахування 09.06.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді в 27 років 02 місяці 19 днів, який суперечить Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020, до задоволення не підлягає, оскільки такі дії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Дії відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням є проміжковими, оскільки листом ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1811-1687/Т-02/8-1900/20 від 06.08.2020р. зазначено, що для отримання роз'яснення щодо правильності прийнятого рішення та наявності/відсутності підстав для зарахування запитуваних періодів до стажу роботи на посаді судді, з урахуванням тривалості якого визначається відсоток для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надіслано 04.08.2020р. запит до ПФ України.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначив про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. А тому, у даному випадку, у встановленні судового контролю, шляхом встановлення звіту про виконання судового рішення, слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Водночас, позивачем оскаржується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:
визнання протиправними дій відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. стосовно нарахування 09.06.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді в 27 років 02 місяці 19 днів, який суперечить Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020;
визнання протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням від 23.07.2020р. щодо незарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 27 роки 02 місяців 19 днів, 1/2 частини строку навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету ім.Т.Г.Шевченка, періоду роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів, який наведено в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020;
зобов'язання відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання рішення суду.
Вирішуючи наведений спір в розглядуваній частині колегія суддів виходить з необхідності з'ясувати правову природу спірних правовідносин.
Зокрема, після переходу з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою-скаргою, в якій просила:
поінформувати про порядок нарахування призначеного їй грошового утримання;
надіслати копії документів, які стосуються оформлення переходу з пенсії за віком на грошове утримання;
у випадку неправомірного ревізування обрахунку суддівського стажу - виправити допущену помилку і провести розрахунок грошового утримання, виходячи зі 31 року 08 місяців 20 днів стажу судді (а.с.15).
Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008р. «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 розділу ІІ цього Порядку заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Згідно з п.п.3 і 4 розділу IV не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, законодавством передбачена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом за відповідною заявою установленої форми і доданих до неї документів.
Зміст заяви-скарги ОСОБА_1 від 23.07.2020р. вказує, що така не відповідає формі заяви, яка вказана в додатку № 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Водночас, аналіз листа ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1811-1687/Т-02/8-1900/20 від 06.08.2020р. вказує, що такий не є рішенням про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та свідчить про розгляд заяви-скарги позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Отже, з наведеного слідує, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян».
Оскільки відповідачем у встановлені строки було розглянуто заяву-скаргу ОСОБА_1 від 23.07.2020р., тому в цій частині відповідачем дотримані вимоги закону щодо порядку надання відповіді на звернення позивача.
Звідси, правовідносини, які пов'язані з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, між сторонами не виникали.
Разом з тим, із змісту листа № 1811-1687/Т-02/8-1900/20 від 06.08.2020р. стає очевидним, що відповідач вважає вірним обчислення розміру щомісячного довічного утримання, яке було призначено ОСОБА_1 , при цьому покликається на норми ст.142 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів».
Натомість, в своїй заяві-скарзі позивач наголошує на невірному ревізуванні розрахунку суддівського стажу під час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, фактично між сторонами існує правовий спір щодо правильності призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при стажі роботи на посаді судді 27 років 02 місяці 19 днів у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди станом на 01.06.2020р.
Звідси, вимоги про визнання протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням від 23.07.2020р. щодо незарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 27 роки 02 місяців 19 днів, 1/2 частини строку навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету ім.Т.Г.Шевченка, періоду роботи на посаді адвоката Тернопільської обласної колегії адвокатів, який наведено в Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020, є передчасними і задоволенню не підлягають.
Стосовно заявлених вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно обчислення позивачу 09.06.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді в 27 років 02 місяці 19 днів, який суперечить Розрахунку стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який видано Тернопільським апеляційним судом 01.06.2020р. за № 01-17/152/2020, колегія суддів вказує на наступне.
Ключовим питанням в розрізі вирішення цих вимог є наявність дискреційних повноважень в пенсійного органу в частині обревізування розміру суддівського стажу та визначення часу роботи на посаді судді для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Спеціальним актом який регулює вказані правовідносини є Закон України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст.142 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, обов'язок призначення, перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покладено на пенсійні органи.
Відповідно до пп.6 і 9 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затв. постановою КМ України № 280 від 23.07.2014р., ПФ України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; здійснює у межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Згідно з п.3 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління ПФ України № 3-1 від 25.01.2008р., не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, до компетенції пенсійного органу віднесено законом питання призначення і виплати щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні, що включає в себе визначення його розміру.
Водночас, приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління ПФ України № 3-1 від 25.01.2008р., не встановлено неможливості перевірки правильності обчислення розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог з підстав відсутності у пенсійного органу повноважень на перевірку (ревізування) і правильне обчислення стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є відсутніми.
Водночас, питання правильності обчислення стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, охоплені частиною рішення суду, яка не оскаржується сторонами.
Також із врахуванням особливостей розглядуваного спору, відсутністю будь-яких перешкод для реального та своєчасного виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків згідно цього судового рішення, апеляційний суд не вбачає правових підстав для встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України.
Водночас, позивач не навів переконливих обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004р., п.53) ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
У Рішенні від 20.11.2011р. у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність заявленого позову та наявність підстав для відмови у задоволенні розглядуваних позовних вимог, однак із обґрунтуванням такої відмови погодитися не можна.
Водночас, помилковість мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду в цій частині.
Також частина судового рішення щодо задоволення частини позовних вимог не оскаржена сторонами в установленому порядку, а відтак судом апеляційної інстанції не переглядається.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. в адміністративній справі № 500/2510/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 13.01.2021р.