12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5284/20 пров. № А/857/12653/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити і виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні на одну застраховану особу (суддя суду І інстанції: Коморний О.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.09.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 21.09.2020р.),-
08.07.2020р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2018 і 2017 роки; зобов'язати відповідача призначити їй з 01.05.2020р. пенсію за віком, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно з ст.ст.27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, за 2019, 2018 і 2017 роки; нарахування належної пенсії провести з урахуванням фактично виплачених сум (а.с.1-5, 14-18).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.19-20).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки; зобов'язано пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком з 01.05.2020р., обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст.ст.27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки) та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше проведених за цей період виплат; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській обл. за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. (а.с.35-40).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.44-48).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу ОСОБА_1 первинно з 18.06.1997р. було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 19.07.2011р. по 30.04.2020р. позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Досягнувши пенсійного віку, позивач набула право на призначення пенсії за віком як державний службовець за нормами Закону України «Про державну службу» та пенсії за віком із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.05.2020р. переведено з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо врахування під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018 та 2019 роки, оскільки показник середньої заробітної плати, який відповідно до ч.2 ст.40 цього Закону враховується для призначення пенсії, вже був врахований під час первинного призначення пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (в частині розмежування джерел фінансування), і відповідно, під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним і перевизначенню не підлягає.
Також постановою КМ України № 22 від 24.01.2020р. затверджено бюджет ПФ України на 2020 рік, в якому не передбачено коштів на сплату судового збору. Звідси, судом помилково стягнуто з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апелянтом подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі.
Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 в період з 18.06.1997р. по 18.07.2011р. перебувала на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. (Шевченківський район м.Львова), як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 19.07.2011р. по 30.04.2020р. - як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
До 01.05.2020р. пенсія позивачу була обчислена при загальному стажі 31 рік 09 місяців 13 днів (до 16.07.2011р.), в тому числі стаж на посадах державного службовця склав 10 років 02 місяці 04 дні в розмірі 80 % від заробітної плати 2942 грн. 86 коп.
До 01.05.2019р. розмір пенсійної виплати становив 2354 грн. 29 коп. (2942 грн. 86 коп. х 80 %).
При розрахунку заробітної плати та розміру страхової пенсії для розмежування джерел її фінансування середньомісячний заробіток для обчислення пенсії був врахований за період роботи з 01.01.1986р. по 31.12.1990р. згідно довідки № 435 від 01.10.2004р., виданої ТзОВ Львівське взуттєве виробничо-торговельне підприємство «Прогрес», та з 01.08.2002р. по 30.06.2011р. згідно індивідуальних даних про застраховану особу; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,46618 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки - 4404 грн. 35 коп. (4404 грн. 35 коп. х 1,46618 = 6457 грн. 57 коп.).
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.2 постанови КМ України № 251 від 01.04.2020р., починаючи з 01.05.2020р., проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
За матеріалами пенсійної справи позивачу з 01.05.2020р. автоматично проведено розрахунок пенсії за віком з урахуванням наявних в пенсійній справі документів про стаж та заробіток.
Зокрема, пенсія обчислена при загальному стажі 31 рік 09 місяців 13 днів (до 16.07.2011р.), коефіцієнт стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1 - 0,31750. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за період роботи з 01.01.1986р. по 31.12.1990р. та з 01.08.2002р. по 30.06.2011р. згідно індивідуальних даних про застраховану особу; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,44101 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки (4888 грн. 83 коп. х 1,44101 = 7044 грн. 85 коп.).
Внаслідок проведеного перерахунку, розмір спірної пенсії за віком становить 2416 грн. 92 коп., в т.ч.:
2236 грн.,74 коп. - основний розмір пенсії за віком (7044 грн. 85 коп. х 0,31750);
180 грн. 18 коп. - доплата за понаднормативний стаж понад 20 років, тобто за 11 років (1638 грн. х 11%).
Відтак, з 01.05.2020р. позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за матеріалами пенсійної справи, оскільки розмір пенсійної виплати збільшився на 62 грн. 63 коп. (2354 грн. 29 коп. - 2416 грн. 92 коп.).
Позивач звернулася до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою від 28.05.2020р., в якій просила провести перерахунок її пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду цієї заяви відповідачем прийнято рішення № 2307 від 02.06.2020р. про відмову у перерахунку пенсії (а.с.6-7).
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що якщо особі було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Звідси, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) його норми регулюють суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Згідно з ст.37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 наведеного Закону).
Згідно з ст.10 зазначеного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст.45 вказаного Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 3 ст.45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
За приписами ч.2 ст.40 наведеного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Аналіз наведених дає підстави для висновку про те, що приписами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як слідує з матеріалів справи, у розглядуваному випадку мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом.
Зокрема, первинно в період з 18.06.1997р. по 18.07.2011р. позивач отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 19.07.2011р. по 30.04.2020р. їй виплачувалася пенсія державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
01.05.2020р. позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірні правовідносини виникли щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення цього нового виду пенсії, оскільки позивач до цього часу отримувала пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме нове призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 цього Закону.
При цьому, первинні правовідносини, які передували переходу позивача на пенсію державного службовця, не можуть враховані під час вирішення спірного питання, оскільки такі правила (механізм) обчислення пенсії чинним законодавством не визначені.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду 03.10.2018р. у справі № 428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018р. у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018р. у справі № 565/645/17, від 22.01.2019р. у справі № 577/2457/17, від 18.08.2020р. у справі № 263/6611/17, від 17.07.2020р. у справі № 335/13894/16-а.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.2020р., із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки.
На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати в Україні, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення зазначеної пенсії із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати в Україні, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване ст.1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (пп.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення № 15-рп/2004 від 02.11.2004р.).
Конституційний Суд України в абз.2 п. 4 мотивувальної частини Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020р. в адміністративній справі № 380/5284/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 13.01.2021р.