12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003904 пров. № А/857/13230/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.С. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Кожухар І.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020р. про часткове задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії із включенням до складу грошового забезпечення сум щомісячної додаткової грошової винагороди (суддя суду І інстанції: Гавдик З.В., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 05.10.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 05.10.2020р.),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020р. заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 11.12.2019р. в адміністративній справі № 1.380.2019.003904, задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904 в частині нездійснення виплат в сумі 3405 грн. 69 коп. пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2018 року, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеній у довідці № 350/173/128/122 від 09.07.2019р., з врахуванням проведених виплат; у задоволенні іншої частини заяви відмовлено (а.с.184-185).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати в частині задоволення заяви і в скасованій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити повністю, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України (а.с.189-195).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2018 року, по 23.02.2018р. із включенням сум щомісячної грошової винагороди, зазначеної у довідці № 350/173/128/122 від 09.07.2019р. Доплату за період з 12.01.2018р. по 23.02.2018р. в сумі 3405 грн. 69 коп. буде здійснено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Виконання судових рішень, якими на органи ПФ України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, здійснювалося відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затв. постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.
Таким чином, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від дій ГУ ПФ України у Львівській обл.
Постановою КМ України № 22 від 24.01.2020р. затверджено бюджет ПФ України на 2020 рік.
Також пенсійним органом на виконання постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Львівського обласного військового комісаріату /ОВК/ № ХВ 66353 від 23.03.2018р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням КМ України.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2018 року, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеній у довідці № 350/173/128/122 від 09.07.2019р., з врахуванням проведених виплат; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.85-87).
Вказане судове рішення оскаржувалося ГУ ПФ України у Львівській обл. до апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020р. у справі № 1.380.2019.003904 апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській обл. повернуто апелянту (а.с.106).
ГУ ПФ у Львівській обл. було подано заяву про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904 щодо зазначення дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії (а.с.111-113).
Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2020р. у справі № 1.380.2019.003904 в задоволенні заяви ГУ ПФ України у Львівській обл. про роз'яснення судового рішення відмовлено (а.с.117 і на звороті).
23.09.2020р. позивач подав до суду заяву в порядку ст.383 КАС України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904 про зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2018 року, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеній у довідці № 350/173/128/122 від 09.07.2019р., з врахуванням проведених виплат (а.с.140-141).
Вимоги поданої заяви обґрунтовував тим, що внаслідок проведеного на виконання рішення суду перерахунку пенсії її розмір склав 9052 грн. 08 коп. Разом з тим, на даний час відповідач продовжує виплачувати йому пенсію в розмірі 7660 грн.
Згідно додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 перерахунок його пенсії згідно рішення суду проведений за період з 12.01.2018р. по 23.02.2018р. Розрахунок на доплату пенсії з 24.02.2018р. по 24.03.2020р. не здійснений, виплата перерахованої пенсії згідно рішення суду з 25.03.2020р. (тобто, з моменту набрання судовим рішенням законної сили) не здійснюється (а.с.161-165).
Також після перерахунку пенсії на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу призначено пенсію в розмірі 6729 грн. 90 коп., що не відповідає приписам п.4 вказаної постанови КМ України та ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що саме в частині невиплати відповідачем перерахованої пенсії за період з 12.01.2018р. по 23.02.2018р. в сумі 3405 грн. 69 коп. є протиправними дії пенсійного органу; в іншій частині заяви позивача належить відмовити, оскільки позивачем не заперечується виконання рішення суду.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, при розгляді заяв в порядку ст.383 КАС України суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Разом з тим, таких вимог судом першої інстанції не дотримано, що слідує з наступного.
Згідно матеріалів справи в січні 2018 року позивачу призначено пенсію за вислугу років в порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Оскільки під час призначення вказаної пенсії позивачу не було враховано щомісячну додаткову винагороду, він оскаржив такі дії відповідача до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 11.12.2019 у справі № 1.380.2019.003904 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2018 року, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеної у довідці № 350/173/128/122 від 09.07.2019р.
Отже, вказане судове рішення стосується врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється призначена позивачу пенсія за вислугу років, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Поряд з цим, пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача на виконання постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відносини щодо перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення Уряду носять самостійний характер і рішення Львівського окружного адміністративного суду 11.12.2019 у справі № 1.380.2019.003904 цих правовідносин не стосується.
За твердженнями позивача, які слугували підставою для звернення до суду із заявою в порядку ч.1 ст.383 КАС України, перерахована пенсія за період з 12.01.2018р. по 23.02.2018р. склала 9052 грн. 08 коп., а після перерахунку пенсії на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» її розмір становив 7660 грн., що суперечить п.4 вказаної постанови КМ України та ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, у своїй заяві позивач ОСОБА_1 фактично не погоджується із проведеним пенсійним органом перерахунком пенсії на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», який призвів до зменшення розміру його пенсії у порівнянні із перерахованою сумою пенсії на підставі згаданого судового рішення.
Однак, вказані відносини щодо перерахунку пенсії не були предметом судового розгляду в справі № 1.380.2019.003904, оскільки в такій позивач оскаржував лише неправильне обчислення розміру грошового забезпечення для обрахунку пенсії через невключення до нього сум щомісячної додаткової грошової винагороди.
Таким чином, наведена вимога фактично стосується виниклого між позивачем та пенсійним органом нового спору, який пов'язаний з невірним перерахунком пенсії на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», внаслідок якого розмір пенсії не може бути нижчим, ніж той, який був визначений на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі № 1.380.2019.003904.
Отже, подана ОСОБА_1 заява за своїм змістом не відповідає вимогам, які передбачені законом для заяв у порядку ст.383 КАС України.
Окрім цього, прийнявши до розгляду таку заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій пенсійного органу лише в частині невиплати нарахованої суми пенсії позивача за період з 12.01.2018р. по 23.02.2018р. в розмірі 3405 грн. 69 коп.
Також відмовляючи в решті вимог заяви, суд вказав на те, що позивачем не заперечується виконання рішення суду, хоча доказів такого немає у справі.
При цьому, суд не навів будь-якого спростування тверджень пенсійного органу щодо дотримання ним механізму виконання судових рішень відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затв. постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.
Отже, вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення.
Приписами ст.320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1).
Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та повернення її заявнику та/або залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.
Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Розгляд заяв в порядку ст.383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.383 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020р. про часткове задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 1.380.2019.003904 - скасувати в повному обсязі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 13.01.2021р.