13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 346/3646/19 пров. № А/857/14306/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Гербут Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Калинюком О. П. у м. Коломия, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
05.08.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 25.07.2019 № 116/20600/19, якою на нього накладено адміністративне стягнення, та закрити справу про порушення митних правил.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки відповідачем не встановлено його вини у формі прямого умислу при розмитненні автомобіля марки «Ford», модель «S-MAX», номер кузова НОМЕР_1 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними в позовній заяві. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу та визнав достовірність рахунка-фактури нідерландської фірми «Auto Smaling» від 11.10.2018 № 190809, наданої відповідачем, без встановлення при цьому правових відносин позивача з даною фірмою.
Представник позивача на адресу суду надіслав письмовий виступ в судових дебатах, в якому підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.
В судове засідання з апеляційного розгляду справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.10.2018 посадовою особою Івано-Франківської митниці ДФС за митною декларацією № UA206060/2018/402832, поданою декларантом ТзОВ «Тиса Захід», де одержувачем є ОСОБА_1 , особою, яка відповідальна за фінансове регулювання, - ОСОБА_2 , здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки «Ford», моделі «S-MAX», номер кузова № НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, продавцем якого відповідно до рахунку-фактури від 12.10.2018 є компанія «AUTOMARKT BEVERWUK», а вартість вищевказаного автомобіля становить 3000 Євро.
31.05.2019 до Івано-Франківської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 27.05.2019 № 16696/7/99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Королівства Нідерланди щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення легкового автомобіля «Ford», моделі «S-MAX», номер кузова № НОМЕР_1 .
Під час опрацювання документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерланди щодо законності ввезення транспортного засобу, встановлено, що згідно з експортною митною декларацією Королівства Нідерланди MRN 18NLJN4P31AUFRWD54 та рахунком-фактурою від 11.10.2018 згаданий вище автомобіль був проданий компанією «Auto Smaling V.O.F.» ОСОБА_1 за ціною 6400 Євро.
З огляду на сплачені митні платежі і платежі, які необхідно було сплатити, різниця розміру митних платежів становить 17569,79 грн.
10.07.2019 головним державним інспектором відділу оперативного реагування, взаємодії з митними органами іноземних держав та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Івано-Франківської митниці ДФС Судаком Д. І. складено протокол про порушення митних правил № 116/20600/19, в якому зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 на підставі довіреності, наданої ОСОБА_2 , під час митного оформлення транспортного засобу марки «Ford», моделі «S-MAX», номер кузова № НОМЕР_1 , за митною декларацією від 17.10.2018 №UA206060/2018/402832 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на 17569,79 грн, а саме: заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
На підставі вказаного протоколу 25.07.2019 заступник начальника Івано-Франківської митниці ДФС Сучак С. В. виніс постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено стягнення у вигляді 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 52709,37 грн.
Вважаючи дану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, натомість позивач не довів правомірність заявлення митному органу значно нижчої вартості автомобіля (3000 Євро) через недоліки цього товару, які визнані компанією - продавцем.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Як підтверджується матеріалами справи, для митного оформлення транспортного засобу марки «Ford», моделі «S-MAX», номер кузова № НОМЕР_1 , було подано митну декларацію від 17.10.2018 № UA206060/2018/402832 та рахунок-фактуру від 12.10.2018, виписану компанією «AUTOMARKT BEVERWUK» на суму 3000 Євро.
При цьому, підставою для складення відносно позивача протоколу про порушення митних правил та притягнення його до адміністративної відповідальності, були документи, одержані від митних органів Королівства Нідерланди, а саме: експортна митна декларація Королівства Нідерланди MRN 18NLJN4P31AUFRWD54 та рахунок-фактура від 11.10.2018, які містили інші відомості щодо придбання транспортного засобу, ніж документи, надані позивачем для його митного оформлення. Так, згаданий вище автомобіль був проданий компанією «Auto Smaling V.O.F.» ОСОБА_1 за ціною 6400 Євро.
Враховуючи вищезазначені докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведення відповідачем факту зазначення позивачем під час здійснення митного оформлення неправдивих відомостей про митну вартість автомобіля, що призвело до неправомірного зменшення розміру митних платежів. Водночас позивачем ні під час розгляду справи про порушення митних правил, ні під час судового розгляду справи не надано доказів, які б спростували встановлені обставини.
Посилання скаржника на безпідставне використання судом першої інстанції доказів, наданих відповідачем, колегія суддів не бере до уваги у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 334 Митного кодексу України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Таким чином, з огляду на положення наведених норм Митного кодексу України, отримання доказів Івано-Франківською митницею ДФС здійснено у межах наданої їй законодавством компетенції, а відтак такі докази є належними в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, слід зазначити, що позивач, вказуючи на неправомірність дій вищезазначеного суб'єкта, не надав доказів оскарження таких дій у судовому порядку, як і не підтвердив жодними доказами твердження про неналежний технічний стан ввезеного на територію України транспортного засобу, у зв'язку з чим його придбано було не за 6400 Євро, як доводить митний орган, а за 3000 Євро.
Апеляційний суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року у справі № 346/3646/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 13.01.2021
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду