12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/740/20 пров. № А/857/12761/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р. в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Буран» до Калуської міської ради Івано-Франківської обл. про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Панікар І.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 58 хв. 26.08.2020р., м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.09.2020р.),-
01.04.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Мале приватне підприємство /МПП/ «Буран» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. від 23.12.2019р.; зобов'язати відповідача Голинську сільську раду Калуського району Івано-Франківської обл. розглянути заяву МПП «Буран» від 29.11.2019р. на черговому засіданні сесії сільської ради та прийняти по ній рішення в порядку, передбаченому ст.123 Земельного кодексу /ЗК/ України; стягнути з відповідача судові витрати, які становлять: судовий збір в сумі 4204 грн. та орієнтовні витрати з надання правової допомоги в сумі 10500 грн.; відшкодування судових витрат та витрат на правничу допомогу покласти на відповідача (а.с.3-5).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення шостої сесії сьомого демократичного скликання Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. від 23.12.2019р., що оформлене письмовим протоколом, в частині відмови МПП «Буран» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, яка розміщена в межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл.; зобов'язано Голинську сільську раду Калуського району Івано-Франківської обл. прийняти рішення про надання МПП «Буран» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, яка розміщена в межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. на користь МПП «Буран» сплачений судовий збір в розмірі 4204 грн. (а.с.97-103).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Голинська сільська рада Калуського району Івано-Франківської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.110-114).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що висновок суду про недотримання відповідачем письмової форми прийняття рішення, що не може свідчити про відсутність останнього, а лише вказує на бездіяльність апелянта щодо його належного виготовлення, є помилковим. 23.12.2019р. на сесії сільради за питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу проголосувало 3 депутати, проти - 2 депутати, утримались - 8 депутатів, не голосували - 9 депутатів (з них 7 були відсутніми) за присутності 15 депутатів з кількісного складу ради у 22 депутата. Зазначена обставина відображена у протоколі сесії.
Таким чином, рішення по вищевказаному питанню прийнято не було. Таке рішення апелянта не є за своєю правовою природою актом органу місцевого самоврядування в розумінні положень ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки як такого рішення по питанню позивача насправді не було прийнято.
Проте, суд зробив помилковий висновок, спираючись лише на власні припущення, а не на дійсні факти.
Більше того, у спірних правовідносинах права позивача захищені на законодавчому рівні. Зокрема, у зв'язку з неприйняттям апелянтом жодного рішення по питанню позивача, така поведінка відповідача не призвела до порушення його прав та законних інтересів, позаяк останній набув права на самостійне замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за правилами, передбаченими абз.3 ч.3 ст.123 ЗК України.
Вищенаведена позиція співпадає з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 31.01.2018р. у справі № 814/741/16.
Таким чином, суд не взяв до уваги всю сукупність аргументів та доказів, наданих відповідачем, не дослідив всебічно та повно і не прийняв до уваги всі фактичні обставини справи.
Позивачем МПП «Буран» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.139-143).
На підставі розпорядження КМ України № 714-р від 12.06.2020р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Івано-Франківської області» Калуською міською радою Івано-Франківської обл. прийнято рішення № 14 від 24.11.2020р. «Про реорганізацію Голинської сільської ради, шляхом приєднання до Калуської міської ради» (а.с.146).
По причині наведеного судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 12.01.2021р. в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача Голинської сільської ради його правонаступником - Калуською міською радою Івано-Франківської обл.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач МПП «Буран» є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., Калуський район, с.Голинь, вул.Лесі Українки, 1 (а.с.16-17).
24.10.2019р. позивач звернувся до Голинської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в с.Голинь для обслуговування нежитлових будівель, що знаходяться у приватній власності МПП «Буран» (а.с.18-20).
Листом Голинської сільської ради № 561 від 20.11.2019р. повідомлено позивача про те, що 19.11.2019р. сесією сільської ради розглянуто заяву МПП «Буран» щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відкритим поіменним голосування рішення не прийнято (а.с.26).
В подальшому 29.11.2019р. позивач повторно звернувся до Голинської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га в с.Голинь для обслуговування нежитлових будівель, що знаходяться у приватній власності МПП «Буран».
До вказаної заяви додано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з кадастрової карти, викопіювання із проекту формування територій Голинської сільської ради); кадастровий план земельної ділянки (а.с.21-25).
Листом Голинської сільської ради № 623 від 28.12.2019р. повідомлено позивача про те, що 23.12.2019р. сесією сільської ради розглянуто заяву МПП «Буран» щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відкритим поіменним голосування рішення не прийнято (а.с.27).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання 46-ї сесії 7-го скликання Голинської сільської ради від 23.12.2019р. заяву МПП «Буран» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка розміщена в межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., було розглянуто, однак рішення по ній прийнято не було (а.с.81-84).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до Голинської сільської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, до якого долучено, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з кадастрової карти, викопіювання із проекту формування територій Голинської сільської ради) та кадастровий план земельної ділянки (а.с.21-25) згідно вимог ст.123 ЗК України.
Оскільки таких обставин, які визначені ст.123 ЗК України, у спірному випадку не існувало, тому рішення від 23.12.2019р., що оформлене письмовим протоколом, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
При цьому, судом відхилено позицію відповідача щодо відсутності факту прийнятого рішення, а отже й відсутності предмету спору з наступних підстав.
З аналізу ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є очевидним, що належним чином проведена процедура голосування повноважним складом органу місцевого самоврядування щодо питання, віднесеного до її компетенції та включеного до порядку денного, свідчить про активні дії такого органу щодо прийняття рішення. При цьому, на переконання суду, недотримання письмової форми прийняття такого рішення не може свідчити про відсутність останнього, а лише вказує на бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо його належного виготовлення у відповідності до положень Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затв. наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015р.
Як встановлено зі змісту витягу з протоколу засідання Голинської сільської ради, на момент голосування більшість депутатів ради була присутньою, що вказує на повноважний склад ради.
З огляду на вищевикладене, рішення Голинської сільської ради від 23.12.2019р., яке оформлене письмовим протоколом, в частині відмови МПП «Буран» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, яка розміщена в межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., є протиправним.
Як наслідок, для належного захисту порушених прав слід зобов'язати Голинську сільську раду прийняти рішення про надання МПП «Буран» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, що не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача за розглядуваних обставин.
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння (ч.ч.1-3 ст.66 ЗК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Згідно з ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2).
Частиною 1 ст.122 ЗК України установлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина друга даної статті передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
Згідно з ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що розгляд будь-якої поданої заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки завершується прийняттям відповідного рішення.
У розглядуваному випадку заява позивача 29.11.2019р. виносилася на розгляд сесії сільської ради, однак по ній не було прийнято будь-якого рішення.
Відповідь Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. № 623 від 28.12.2019р. не містила передбаченої ч.3 ст.123 ЗК України підстави для відмови в задоволенні відповідної заяви позивача та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваній відповіді не зазначено.
Звідси, наведена заява позивача від 29.11.2019р. із доданими до неї документами фактично були прийняті до розгляду відповідачем, винесені на вирішення сесії, тобто, такі не містили недоліків або неточностей, які б перешкоджали їх розгляду по суті.
Разом з тим, відкритим поіменним голосуванням рішення по цій заяві не було прийнято.
Пунктами «а», «в» ч.1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
З урахуванням зазначеного, до повноважень Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. належить право розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ч.1 ст.46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 ст. 47 зазначеного Закону визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Згідно з ч.4 ст.47 наведеного Закону постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки в користування (оренду) орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень, визначених ч.3 ст.123 ЗК України. При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку у формі рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України.
З матеріалів справи слідує, що по заяві МПП «Буран» від 29.11.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, що перебувають у приватній власності заявника, рішення сесією сільської ради не прийнято, при цьому заява виносилася на розгляд сесії, однак по результатам голосування по ній рішення не набрало більшості голосів.
Таким чином, заява МПП «Буран» від 29.11.2019р. фактично не розглянута Голинською сільською радою Калуського району Івано-Франківської обл. в порядку та у спосіб, встановлені ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, суд першої інстанції помилково розцінив витяг з протоколу засідання сесії ради як письмове рішення органу місцевого самоврядування із земельного питання. Водночас, такий спосіб визнання правовим актом відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень не передбачений чинним законодавством.
Звідси, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що заява МПП «Буран» від 29.11.2019р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га в оренду для обслуговування нежитлових будівель, що перебувають у приватній власності заявника, не була перевірена відповідачем на їх відповідність вимогам ст.ст.123, 124 ЗК України, по ній не прийнято відповідачем будь-якого рішення, яке визначено вищевказаними нормами закону.
Відсутність належним чином оформленого рішення Голинської сільської ради Калуського району Івано-Франківської обл. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Щодо відсутності достатньої кількості голосів для прийняття сільською радою відповідного рішення колегія суддів вважає, що органом місцевого самоврядування не було наведено будь-яких підстав для відмови у задоволенні заяви позивача.
Єдина наведена підстава - недостатня кількість голосів депутатів для прийняття рішення радою - не надає достатніх юридичних підстав для такої відмови.
Допускаючи такий нерозгляд звернення позивача, незважаючи на актуальність поставлених ним питань, відповідач створив умови для юридичної невизначеності, а тому така поведінка органу місцевого самоврядування має ознаки свавільної і не відповідає вимогам закону.
При цьому, в силу діючого законодавства позивач мав «законні сподівання» на вирішення його заяви.
Згідно п.3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010р. одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Таким чином, безпідставне та протиправне відтермінування суб'єктом владних повноважень прийняття рішення за заявою позивача є прихованою формою відмови у його розгляді та прямо суперечить принципу правової визначеності.
Звідси, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв.
Щодо кваліфікації розглядуваної поведінки відповідача як допущеної бездіяльності в розглядуваному випадку, колегія суддів виходить з того, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Отже, у розглядуваному випадку відповідачем було допущено бездіяльність, оскільки звернення позивача про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду не було розглянуто і за результатами такого розгляду не прийнято рішення про затвердження чи відмову в затвердження цього проекту.
З приводу дискреційності наданих відповідачу повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, в контексті обставин спору застосування обраного позивачем способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Наведених обставин судом першої інстанції не встановлено. При цьому, суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га в оренду для обслуговування нежитлових будівель, що перебувають у приватній власності заявника.
За таких обставин в суду є відсутніми підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
При цьому, відповідачем не було перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га в оренду для обслуговування нежитлових будівель, що перебувають у приватній власності заявника, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації колегія суддів враховує роз'яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.
За таких умов колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав Голинську сільську раду Калуського району Івано-Франківської обл. прийняти рішення про надання МПП «Буран» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, яка розміщена в межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано- Франківської обл.
Задоволення таких позовних вимог фактично призвело до підміни судом компетенції відповідача, перетягування на себе його функцій, а також до фактичного прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, що не належить до компетенції суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача Голинську сільську раду Калуського району Івано-Франківської обл. (правонаступником якої є Калуська міська рада) розглянути заяву МПП «Буран» від 29.11.2019р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., з подальшою передачею в оренду для обслуговування нежитлових будівель, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення.
При повторному розгляду також в обов'язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною бездіяльність Калуської міської ради Івано-Франківської обл. в частині неналежного розгляду заяви МПП «Буран» від 29.11.2019р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., з подальшою передачею в оренду для обслуговування нежитлових будівель, із прийняттям відповідного рішення; зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 29.11.2019р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., з подальшою передачею в оренду для обслуговування нежитлових будівель, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Також у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь МПП «Буран» за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради Івано-Франківської обл. судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 2102 грн. сплаченого судового збору (пропорційно до розміру задоволених вимог).
Водночас, згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений апелянтом Голинською сільською радою Калуського району Івано-Франківської обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (незастосування закону, який підлягав застосуванню), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не у повній мірі відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської обл. задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р. в адміністративній справі № 300/740/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Малого приватного підприємства «Буран» задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Калуської міської ради Івано-Франківської обл. в частині неналежного розгляду заяви Малого приватного підприємства «Буран» від 29.11.2019р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., з подальшою передачею в оренду для обслуговування нежитлових будівель, із прийняттям відповідного рішення.
Зобов'язати Калуську міську раду Івано-Франківської обл. розглянути заяву Малого приватного підприємства «Буран» від 29.11.2019р. щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5760 га, яка розташована у межах населеного пункту с.Голинь Калуського району Івано-Франківської обл., з подальшою передачею в оренду для обслуговування нежитлових будівель, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Малого приватного підприємства «Буран» (юридична адреса: 77343, Івано-Франківська обл., Калуський район, с.Голинь, вул.Лесі Українки, буд.1; код ЄДРПОУ 19395840) за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради Івано-Франківської обл. (юридична адреса: 77300, Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.І.Франка, буд.1; код ЄДРПОУ 33578261) судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 2102 (дві тисячі сто два) грн. сплаченого судового збору (пропорційно до розміру задоволених вимог).
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню Калуській міській раді Івано-Франківської обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 13.01.2021р.