Справа № 120/1968/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
12 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 , я кому просив:
- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не забезпечення виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані у 2015-2017 роках 40 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачених п.12 ст.12 Закону №3551-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані у 2015-2017 роках 40 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбачених п.12 ст.12 Закону №3551-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що військовослужбовці за певних умов мають право на додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується безпосередньо під час вибуття особи у відпустку або шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік. Разом з тим, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 листопада 2017 року №463 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.10.2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
20 листопада 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2017 року №221 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 перебували на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . На момент звільнення компенсація за невикористану додаткову відпустку тривалістю 14 діб на рік, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік не нараховувалася та не виплачувалась.
29.02.2020 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 із заявою, у якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2017 р.р. як учаснику бойових дій.
За результатами розгляду заяви, військовою частиною НОМЕР_2 листом від 06.03.2020 №350/118/744пс повідомлено позивача, що за період з 2015 року по день звільнення компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не нараховувалась, оскільки позивач не мав права на додаткову відпустку під час особливого періоду відповідно до п.19 ст. 10-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки, згідно вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки при звільненні зі служби.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» (далі - ЗУ «Про відпустки») установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Приписами ст.16-2 ЗУ «Про відпустки» учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з нормами п.12 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.
Пунктом 8 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 14 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Пунктом 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до п.18 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно з приписами п.19 ст.10-1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період це - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Зазначений «особливий період» розпочався з 17.03.2014 року, з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року і триває на даний час.
Таким чином аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що відпустка є своєрідним гарантованим державою соціальним захистом військовослужбовців та членів їх сімей. Так, поряд із щорічними відпустками, військовослужбовці мають право на отримання і додаткової відпустки. Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою. Надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії «особливого періоду».
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави. Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права. Будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Таким чином, у порівнянні з іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 року №1126-VI, передбачено оголосити та провести часткову мобілізацію. Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період. В особливий період, з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки припиняється.
Однак, норми ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було здійснено розрахунку щодо нарахування та виплати останньому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2017 роки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення надання додаткової відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на таку відпустку в цілому, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Зазначений висновок суду узгоджується з висновками, зазначеними у рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надання додаткової відпустки військовослужбовцям під час особливого періоду призупиняється, однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні зі служби.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем, як учасником бойових дій, не використано дні додаткових відпусток у 2015-2017 роках, а отже позивач набув право на отримання грошової компенсації замість них у зв'язку із звільненням зі служби.
Враховуючи, що військовою частиною НОМЕР_1 не доведено правомірності своєї бездіяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військовою частиною НОМЕР_1 щодо не забезпечення виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані у 2015-2017 роках 40 календарних днів відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.