Справа № 240/9029/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
13 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області) в якому просив:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу за віком, зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що викладена в листі від 31 березня 2020 року №3493-2210/К-02/8-0600/20;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу за віком, зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 7 грудня 2018 року;
- зобов'язати відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), що підтверджується перереєстрованим посвідченням серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1997 року.
У період з 23 грудня 1987 року до 19 серпня 1988 року позивач проходив строкову військову службу та був задіяний для виконання обов'язків у ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з 01 січня 1988 року до 19 серпня 1988 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 04 грудня 1987 року.
Також, позивач (в числі особового складу роти матеріального та технічного забезпечення, на посаді водія 1 відділення автомобільного взводу за місцем дислокації “с.Рассоха”, 30-ти км зони ЧАЕС) виконував службові обов'язки у зоні ЧАЕС по охороні 30-ти км зони та на роботах по дезактивації автотранспорту та спецтехніки у квітні - 30 діб, травні - 31 добу, червні - 30 діб, липні - 21 добу, що підтверджується довідками командира військової частини НОМЕР_3 і отримав дозу опромінення 1,250 БЕР, що підтверджується повідомленням командира військової частини НОМЕР_3 на запит Богунського РВК (а.с.6).
Починаючи з грудня 2018 року позивач неодноразово звертався до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Проте, відповідачем відмовлено призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з непідтвердженням кількості днів, упродовж яких позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями п. 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон №796).
Згідно з ст. 10 Закону №796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого у ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, при призначенні пенсії із застосуванням ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Таким чином, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. При цьому, підтвердити участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, можливо будь-якими первинними документами щодо вказаних фактів.
Відповідно до ст. 65 Закону №796 документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20 січня 1997 року затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Порядок №51), яким затверджені правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також коло осіб, яким вони видаються.
Пунктом 5 Порядку №51 визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення зеленого кольору, серія А.
Таким чином, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 3, що підтверджується перереєстрованим посвідченням серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1997 року та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Також, відповідно до змісту довідок в/ч НОМЕР_3 (правонаступника в/ч НОМЕР_4 ) від 31 жовтня 2017 року №218 та від 08 травня 2019 року №145 (а.с.7, 12) позивач, (у числі особового складу роти матеріального та технічного забезпечення, на посаді водія 1 відділення автомобільного взводу за місцем дислокації “с.Рассоха”, 30-ти км зони ЧАЕС) виконував службові обов'язки у зоні ЧАЕС по охороні 30-ти км зони та на роботах по дезактивації автотранспорту та спецтехніки у квітні - 30 діб, травні - 31 добу, червні - 30 діб, липні - 21 добу і отримав дозу опромінення 1,250 БЕР, що підтверджується повідомленням командира військової частини НОМЕР_3 на запит Богунського РВК.
При цьому, населені пункти Красятичі та Діброва відносяться до 2 зони, а с.Россоха до 1 зони, згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 23 липня 1991 року №106.
Рота матеріальнотехнічного забезпечення, у якій проходив службу позивач дислокувалась у с.Россоха (1 зона).
До роти позивач прибув 12 березня 1988 року, у період з 12 березня 1988 року до 5 травня 1988 року був кравцем, з 05 травня 1988 року - водієм, 20 серпня 1988 року вибув з роти у зв'язку із звільненням у запас, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії від 31 жовтня 2017 року №218 (а.с.7).
Таким чином, у період з 12 березня 1988 року до 05 травня 1988 року позивач ніс службу у с.Россоха, що разом становить 132 дні.
При цьому, із змісту довідки в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії м.Славутич від 08 травня 2019 року №145 встановлено, що прізвище ОСОБА_1 у наказах командира в/ч 3031 “Про оголошення персонального списку особового складу частини виконання службових завдань у зоні Чорнобильської АЕС по охороні 30-ти км зони та на роботах по дезактивації автотранспорту та спецтехніки” від 21 травня 1988 року №109, від 14 червня 1988 року №125, від 12 липня 1988 року №151 немає, оскільки за умови видання зазначених наказів по частині, прізвища особового складу строкової служби підрозділу який постійно (протягом місяця) знаходився у зоні (“с.Рассоха”, 30-ти кілометрова зона ЧАЕС) в наказ не вносилися, в накази, як слідує з довідки за архівними документами, вносилися прізвища лише тих військовослужбовців, які перебували в зоні неповний місяць (а.с. 12).
Враховуючи архівні дані про місце дислокації підрозділу, в якому позивач проходив військову строкову службу - с.Россоха (а.с.12) та період, протягом якого він виконував службові обов'язки в зоні відчуження в 1988 році, а саме: березень - 20 днів з 12 березня 1988 року до 31 березня 1988 року (накази командира в/ч НОМЕР_4 від №61 від 12 березня 1988 року та від 14 березня 1988 року №62 (а.с. 12) квітень - 30 діб, травень - 31 доба, червень - 30 діб, тобто 3 повних місяці та неповний місяць - 21 доба у липні (наказ командира в/ч 3031 від 10 серпня 1988 року №163 (а.с. 21). Всього: 132 доби, за умови необхідних - не менше 30.
Таким чином, позивач проходив службу у с.Россоха у період з 12 березня 1988 року до 20 серпня 1988 року, що складає більше 30 днів у 1988 році.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказані документи в поєднанні з наявністю у позивача статусу “учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” дають змогу стверджувати, що у 1988 році позивач виконував службові обов'язки в зоні відчуження та надає позивачу право на користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №552/3456/17, від 03.10.2018 року справа №398/438/17, від 02.11.2018 року справа №398/3389/16-а.
При цьому, призначення ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку можливо за умови наявності у нього страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Згідно п. 2 вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, серед яких трудова книжка.
Таким чином, за результатами розгляду поданих особою документів для призначення пенсії органи Пенсійного фонду приймають відповідне рішення.
Враховуючи те, що розрахунок страхового стажу є дискреційними повноваженнями відповідача, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання ГУ ПФУ у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.