Справа № 240/9725/20 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
12 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
в червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити та здійснити нарахування пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку на чотири роки відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 56-річного віку, наданими довідками підтверджується, що вона з моменту аварії на ЧАЕС по 31.07.1986 постійно працювала та проживала в зоні гарантованого добровільного відселення у м.Коростень, а тому має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки. Крім того, зазначає, що після 31.07.1986 більше двох років проживала у цій же зоні, та має право на зниження пенсійного віку на 1 рік, що в загальному складає 4 роки, та є підставою для призначення пенсії відповідно до ст. 55 ЗУ ""Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін , суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 22.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 роки відповідно до ст. 55 ЗУ ""Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням від 28.12.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з непідтвердженням факту роботи та проживання на територіях радіоактивного забруднення.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Однак, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Одночасно, відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991року N796-XII (надалі - Закон N796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони з дня аварії на ЧАЕС станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років вік виходу на пенсію зменшується 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Так, матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що станом на день звернення до відповідача (22.11.2019) позивачці виповнилося 56 років, її загальний страховий стаж становить 38 років 2 місяці 15 днів, згідно дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 відносяться до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Згідно абзацу дев'ятого підпункту 5 пункту 2.1 Порядку N 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком, окрім іншого, додається довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом досліджено довідку відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 08.01.2020 №19/9, якою підтверджується, що позивачка постійно проживала та була зареєстрована в місті Коростень Житомирської області в періоди: з 09.09.1984 по 11.05.1986, з 02.06.1987 по 13.07.1989.
У довідці УМВС України в Житомирській області зазначено, що позивачка проходила службу в ОВС на відповідній посаді в СВПЧ-8 по охороні м.Коростень з 02.08.1983 по 16.09.1987.
З довідки комунального закладу "Житомирський обласний краєзнавчий музей" Житомирської обласної ради від 11.02.2020 встановлено, що позивачка постійно працювала на відповідній посаді в Коростенському краєзнавчому музеї в період з 15.01.1988 по 12.02.1990.
Таким чином, позивачка в місті Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, постійно проживала з дня аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 16.09.1987 та з 15.01.1988 по 12.02.1990, що сумарно становить більше 3 років.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" чітко встановлено, що право на призначення пенсії зі зниженням віку мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт проживання ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення, то в даному випадку має бути застосовано початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Водночас, як вже встановлено колегією суддів, позивачка в зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживала з дня аварії більше 3 років. А тому, має право на зменшення пенсійного віку ще на 1 рік.
Таким чином, з наявних доказів в ході апеляційного розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 4 роки.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачкою суду не надано жодних належних та допустимих доказів постійного проживання чи праці у зоні гарантованого добровільного відселення додатково ще не менше 2 років, окрім 3 років такого проживання чи праці, до 01.01.1993, які б надавали їй право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на чотири роки.
Доводи відповідача про те, що місцем народження сина позивачки у 1985 році є м.Житомир, та на момент аварії по 16.09.1987 позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та додатковій відпустці без збереження заробітної плати не знайшли свого підтвердження та жодним чином не спростовують наявність права у ОСОБА_1 на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку на 4 роки.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 28 грудня 2019 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправним та підлягає скасуванню.
Належним способом захисту порушеного права позивача колегія суддів, відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, вважає зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за пенсією - з 22 листопада 2019 року, що узгоджується з приписами ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 28.12.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 4 роки відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 22 листопада 2019 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.