Справа № 640/18441/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
13 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо відмови виплачувати ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 по справі №2а- 3278/2006;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 по справі №2а- 3278/2006;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 недоплату до пенсії згідно довідки, яку має надати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що склалася за період з 1 липня 2019 року, і цю надбавку виплачувати у подальшому з кожним підвищенням прожиткового мінімуму;
- виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів згідно статті 56 Конституції України.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію з підвищенням прожиткового мінімуму, починаючи з 1 липня 2019 року, згідно з постановою Фастівського суду, і робити такий перерахунок у подальшому зі зміною прожиткового мінімуму, але отримав відмову відповідача щодо перерахунку пенсії. Позивач вказує на те, що з 01 липня 2019 року на виконання постанови Фастівського суду підвищення до пенсії досі не отримує, що підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років від 10.06.2019 та від 31.07.2019.
Водночас, відповідач вказує на те, що відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 №2а-3278/2006, позивачу виплачується підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого згідно Закону України «Про Державний бюджет України». Рішення суду виконується Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безстроково та відповідно до приписів її резолютивної частини. Зміна умов пенсійного забезпечення особи після виконання рішення суду може відбутися лише згідно діючого законодавства України. Правових підстав для начислення нового підвищення до пенсії позивача у 2019 році у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відсутні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального/процесуального права та неповне з'ясування обставин, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 13.01.2021 на підставі норм п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 10.09.1996.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 у справі № 2а-3278/2006, ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язано ОСОБА_1 нараховувати та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії виходячи із мінімальної пенсії за віком, розрахованої виходячи з розміру поточного прожиткового мінімуму затвердженого Законами України та здійснювати перерахунок та виплату призначеної пенсії при збільшенні розміру прожиткового мінімуму, як учаснику бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованого з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України.
За посиланням позивача, з 01.07.2019 підвищення до пенсії, згідно з постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 у справі № 2а-3278/2006 він не отримує, у зв'язку з цим, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію згідно з постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 у справі № 2а-3278/2006 з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.07.2019.
Листом від 11.09.2019 № 200612/03, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 по справі №2а-3278/2006 позивачу проводиться виплата підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого згідно Закону України “Про Державний бюджет України ”. Зазначено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 №2939-IV, який набрав чинності з 01.01.2006, частину четверту статті 12 викладено в такій редакції: "Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". На підставі зазначеного, відсутні підстави для подальшого перерахунку підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказуючи на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач звертаючись з вказаними позовними вимогами, фактично, намагається шляхом ініціювання нового спору змусити відповідача виконувати рішення суду у іншій справі у відповідній формі (здійснити перерахунок надбавки до пенсії за рішенням суду у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму), проте, контроль за виконанням судового рішення покладається на суд не у формі подання нового позову, а за нормами ст. 382-383 КАС України. Крім того, примусове виконання рішення суду покладається на Державну виконавчу службу.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
У відповідності до положень ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Нормами ч. 2 ст. 14 КАС України, також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку встановленому законом, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження».
Слід звернути увагу на те, що судовий контроль за виконанням рішення суду передбачений приписами ст. ст. 382, 383 КАС України та допускається у відповідній формі та порядку, проте, не шляхом ініціювання нового спору по справі, в якій вже є рішення суду, що набрало законної сили. Так, а примусове виконання рішень покладається на відповідний орган виконавчої служби, який уповноважений забезпечити виконання рішення суду у чіткій відповідності до резолютивної частини такого судового рішення.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України)
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 КАС України)
Зі змісту даного адміністративного позову та вимог до відповідача, слідує, що позивач фактично оскаржує дії відповідача по невиконанню у повному обсязі (за змістом, що вказаний у резолютивній частині рішення суду) судового рішення у іншій справі, однак, не враховує того, що ініціюванням нового спору продовження дії зобов'язальної частини/контроль за виконанням судового рішення, що набрало законної сили, у такій формі не допускається. У разі, якщо особа вважає, що пенсійний орган неправомірно нараховує/перераховує/виплачує належні такій особі виплати, останній має право звернутись до суду з позовними вимогами про протиправність дій (бездіяльність) відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії або його проведенні з порушенням законодавства України та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Отже, процесуальним законом встановлено певний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Відтак, слід погодитися з рішенням суду першої інстанції, що спірні правовідносини є пов'язаними (похідними) з можливим неналежним виконанням постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2006 у справі № 2а-3278/2006 та не є самостійними позовними вимогами.
У разі якщо позивач вважає, що дії відповідача по неналежній (не у встановленому законом розмірі) виплаті пенсії виникли не на виконання рішення суду, а пізніше, останній не позбавлений права звернутись до відповідача та у разі отримання відмови, звернутись до суду та оскаржити бездіяльність/дії/рішення суб'єкта владних повноважень щодо неправильного розрахунку пенсії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко