01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Паламар П.Г.
суддя-доповідач: Епель О.В.
12 січня 2021 року Справа № 580/4534/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги
на предмет спору: державне підприємство
«Національні інформаційні системи»
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та
скасування наказу в частині і зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо задоволення скарги Черкаської міської ради від 22.11.2019 та прийняття наказу Міністерства юстиції України № 3242/5 від 18.09.2020 «Про задоволення скарги»;
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу Міністерства юстиції України № 3242/5 від 18.09.2020 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити доступ державному реєстратору виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, позивачами було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити дію індивідуального акту, а саме пунктів 3, 5 наказу Міністерства юстиції України № 3242/5 від 18.09.2020 «Про задоволення скарги» та заборонити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» вчиняти будь-які дії щодо анулювання доступу державному реєстратору виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_1 до Державногореєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення його позову в цій справі призведе до зупинення його доступу до реєстру, внаслідок чого він не зможе провадити свою діяльність, що завдасть йому шкоди матеріального характеру.
Зазначені обставини, на переконання позивача свідчать про те, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання відповідного судового рішення.
Також позивач наполягав на наявності очевидних ознак порушення спірним наказом його прав та законних інтересів як державного реєстратора.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі і позивачем не доведено наявності ознак очевидної протиправності спірного наказу та/або того, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання відповідного судового рішення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання та застосувати заходи забезпечення позову в цій справі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт наводить доводи, аналогічні тим, що були викладені в його клопотанні, та зазначає, що спірним наказом його фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності та порушено конституційне право на працю.
Також апелянт вказує, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі можливе настання негативних наслідків у вигляді завдання шкоди його діловій та професійній репутації, для виправлення яких йому необхідно буде докласти значних зусиль.
Крім того, апелянт вважає, що анулювання йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також порушує права та інтереси інших осіб, які звернулися до нього із заявами про вчинення реєстраційних дій.
Разом з тим, апелянт стверджує про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного ним наказу, оскільки такий наказ прийнято за його відсутності, без повідомлення про розгляд відповідного скарги та без запрошення на засідання Колегії з її розгляду, а також зазначає, що така скарга була подана скаржником з порушенням законодавчо визначеного строку на її подання.
Апелянт також посилається на практику Верховного Суду, а саме правові висновки у справі № 826/15847/17.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в цій справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції і стверджуючи про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Обставини, установлені судом першої інстанції.
18.09.2020 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 3242/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нормативно-правове регулювання.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,
2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен перевірити їх відповідність вимогам процесуального законодавства щодо спірмірності з предметом спору та наслідками їх застосування для інших заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав або інтересів може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на які він посилалися у своєму клопотанні.
Доводи апелянта про те, що спірним наказом його фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності та порушено конституційне право на працю, колегія суддів відхиляє, оскільки реституція відповідних прав є можливою в разі задоволення позову в цій справі.
Разом з тим, зупинення дії наказу та, відповідно, вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову в цій справі не відповідатиме принципу співмірності та адекватності і, в разі відмови суду в задоволенні позову в цій справі, може призвести до ще більших негативних наслідків.
З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі можливе настання негативних наслідків у вигляді завдання шкоди його діловій та професійній репутації, для виправлення яких йому необхідно буде докласти значних зусиль.
Твердження апелянта про те, що анулювання йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також порушує права та інтереси інших осіб, які звернулися до нього із заявами про вчинення реєстраційних дій, є необґрунтованими та засновуються на припущеннях.
Доводи апелянта щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного ним наказу, в обґрунтування яких він, зокрема, зазначає, що такий наказ прийнято за його відсутності, без повідомлення про розгляд відповідного скарги та без запрошення на засідання Колегії з її розгляду, а також, що скарга була подана скаржником з порушенням законодавчо визначеного строку на її подання, судова колегія відхиляє, оскільки такі доводи по суті зводяться до порушення процедури прийняття спірного наказу і мають бути оцінені судом при вирішенні цієї справи по суті.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що судове рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При застосуванні інституту забезпечення позову суд не може встановлювати безпосередньо правомірність/протиправність спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а перевіряє лише наявність відповідних ознак, які свідчать про очевидну протиправність, проте в цьому випадку такі ознаки судом апеляційної інстанції не встановлені.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 06.02.2019 (справа № 826/13306/18).
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у справі № 826/15847/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини вказаної справи та обставини цієї справи не є тотожними.
Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 12 січня 2021 року.
Головуючий суддя
Судді