Справа № 826/20483/14
12 січня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив скасувати наказ від 23 жовтня 2014 року №1456к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області; поновити позивача на посаді заступника прокурора Київської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора та Київська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, та просили скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивачем також було подано апеляційну скаргу в частині нарахування і стягнення з грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме, позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 - скасовано у частині нарахування і стягнення з прокуратури Київської області на користь позивача ОСОБА_1 грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду в адміністративній справі за його позовом.
Заяву мотивовано тим, що суд, вирішивши питання про право на отримання позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в резолютивній частині рішення не зазначено конкретну грошову суму що підлягає стягненню на користь позивача.
Заявник ОСОБА_1 вважає, що відсутність у судовому рішенні конкретизації цих відомостей, може створити у майбутньому певні складнощі при виконанні вказаної постанови суду апеляційної інстанції.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до 252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України передбачено, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Тобто, роз'ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту та викладенні рішення суду в більш ясній і зрозумілій формі для його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Як встановлено, за результатами апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020, ухвалено постанову, якою задоволено вимоги Позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Колегія враховує, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
За висновком Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №460/458/19, додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Однак, питання щодо визначення конкретної суми що підлягає стягненню, яке порушено заявником, не належать до інституту роз'яснення рішення, адже роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, що у даному випадку, не вбачається можливим.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 18.02.2019 у справі 826/26757/15.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про роз'яснення рішення не підлягає задоволенню, оскільки вказані заявником питання вирішуються в порядку ст. 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 242, 252, 254, 321, 322, 325, 328, 329 КАС КАС України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі № 826/20483/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду..
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 12.01.2021