Справа № 826/20483/14
12 січня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив скасувати наказ від 23 жовтня 2014 року №1456к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області; поновити позивача на посаді заступника прокурора Київської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора та Київська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, та просили скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивачем також було подано апеляційну скаргу в частині нарахування і стягнення з грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме, позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 - скасовано у частині нарахування і стягнення з прокуратури Київської області на користь позивача ОСОБА_1 грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора із коригуванням на коефіцієнти підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення, відповідно до положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду в адміністративній справі за його позовом.
Заяву мотивовано тим, що суд, вирішивши питання про право на отримання позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не визначив способу виконання судового рішення та не у повному обсязі ухвалив рішення щодо цієї позовної вимоги, з приводу якої досліджувалися докази, оскільки в мотивувальній частині рішення не наведено повного розрахунку належних до виплати грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у резолютивній частині рішення не зазначено конкретну грошову суму що підлягає стягненню, з кого саме і на чию користь за відсутності зазначення ідентифікаційних кодів та адрес стягувача та боржника.
Заявник ОСОБА_1 вважає, що відсутність у судовому рішенні конкретизації цих відомостей, може створити у майбутньому певні складнощі при виконанні вказаної постанови суду апеляційної інстанції.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до 252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною 2 цієї статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно із частиною 4 цієї статті про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За висновком Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №460/458/19, додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Верховним Судом підтримується правова позиція, зокрема у постановах від 14 березня 2018 року у справі №822/1832/16; від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16; від 19 червня 2019 року у справі №2-а-1648/00(2-а/215/15/16); від 05 серпня 2019 року в справі №813/9291/13-а, що при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.
Верховний Суд у пунктах 41-44 постанови від 12.06.2020 року, справа №813/3350/18, у подібних правовідносинах дійшов висновку, що суд першої інстанції в основному судовому рішенні вирішивши питання про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визначив в якому саме розмірі підлягає до стягнення грошова сума, - тому з метою визначення способу виконання судового рішення правомірно виніс додаткове судове рішення із зазначенням конкретного розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Як вказано в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у цій справі, за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за нормативно-правовими актами Уряду відбувалася неодноразова зміна структури заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників, з одночасним підвищенням посадових окладів та інших виплат, тобто у період, упродовж якого за працівником зберігається середня заробітна плата у разі вирішення трудового спору на його користь.
На час звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи із органів прокуратури та з посади заступника прокурора Київської області за оскаржуваним наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1456к розмір його посадового окладу становив 2940,00грн., що підтверджено інформацією з вищевказаної відповіді прокуратури Київської області від 26.03.2020 № 19-51вих2020.
Уперше за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 посадові оклади прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури підвищено з 16 грудня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-актів» (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»), що набрала чинності після її опублікування у газеті «Урядовий кур'єр» від 15.12.2015 №234.
Після такого підвищення заробітку відповідно до положень вищевказаного нормативно-правового акту Уряду, за останньою посадою позивача ОСОБА_1 заробітна плата станом на 16.12.2015 року складалась з основного посадового окладу у розмірі - 3675,00 грн.
Удруге підвищення посадових окладів та інших виплат відбулося з 06.09.2017 року за постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України до оплати праці працівників прокуратури», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», й таким чином затверджено нові схеми посадових окладів.
За Схемою посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур згідно з Додатком 2 до постанови Уряду № 505 від 31.05.2012, розмір посадового окладу за останньою посадою позивача ОСОБА_1 , становив 8500,00грн., що також підтверджено за змістом вищезгаданої відповіді прокуратури Київської області від 26.03.2020 № 19-51вих2020.
В подальшому, підвищення посадових окладів прокурорів згідно із передбаченими статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» законодавчими нормами відбулось з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020. При цьому розмір місячного окладу прокурора, що обіймає посаду заступника прокурора області, повинен становити 49186,80грн.
У випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються обчисленні середньої заробітної плати, розраховуються шляхом ділення (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ку) до підвищення.
Якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення окладів.
При цьому, якщо протягом періоду вимушеного прогулу в установі, організації були підвищенні посадові оклади відповідно до актів законодавства (в тому числі і за посадою незаконно звільненого працівника), то проводиться коригування заробітної плати за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення.
Таким чином, підлягає застосуванню положення пункту 10 Порядку № 100 та слід розрахувати коефіцієнт підвищення заробітку окремо у кожному випадку такого підвищення і прокоригувати належні виплати за відповідні періоди, що підлягали стягненню з відповідача за весь час вимушеного прогулу.
За наведеного в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у цій справі правового обґрунтування, з урахуванням обставин справи та досліджених у судовому засіданні доказів, суд здійснює наступний розрахунок належних позивачеві ОСОБА_1 грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, з листа-відповіді прокуратури Київської області від 26.03.2020 № 19-51вих2020 щодо оплати праці позивача та додатків до неї: розрахункових листів за серпень, вересень, жовтень 2014 року і довідки про середню заробітну плату від 25.03.2020 № 18ф-132 вбачається, що розрахований за правилами Порядку № 100 середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 становив 776,48грн., а місячний посадовий оклад позивача становив 2940,00грн.
Кількість робочих днів за п'ятиденним робочим тижнем у 2014 році, з жовтня 2014 по грудень 2014 включно, складала: 23, 20, 23 дня відповідно.
Суд враховує, що позивача звільнено наказом від 23.10.2014, кількість робочих днів вимушеного прогулу розраховується з наступного дня 24.10.2014 та за жовтень 2014 складає 6 днів. Всього за період 2014 року кількість днів вимушеного прогулу, відповідно, становить 6+20+23=49 днів.
Кількість робочих днів у 2015 р. склала 250 днів, з них у грудні місяці 2015 року: 23 дні.
До підвищення посадового окладу позивача ОСОБА_1 , яке відбулось з 16 грудня 2015 року за рішенням Уряду, кількість робочих днів у грудні місяці цього року склала 11 днів, а протягом січня - листопада 2015 року складала 227 днів (250-23=227).
За період з часу звільнення позивача 23 жовтня 2014 року до 15 грудня 2015 року кількість робочих днів вимушеного прогулу з урахуванням зазначеного у довідці про середню заробітну плату середньоденного розміру заробітної плати без коригування на коефіцієнт підвищення складає 287 днів (49+227+11=287), відтак, середній заробіток за цей період вимушеного прогулу склав 222849,76 грн. (776,48 грн.* 287днів=222849,76 грн.).
З 16 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року після першого підвищення заробітку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505) та згідно з відповіддю прокуратури Київської області від 26.03.2020 № 19-51вих2020, розмір посадового окладу позивача ОСОБА_1 збільшено і став складати 3675,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати: у 1,25 разів (3675,00 грн./2940,00 грн.=1,25). Відтак, середньоденний розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 , коригований на коефіцієнт підвищення становив 970,60 грн. (776,48 грн. * 1,25 разів = 970,60 грн.).
Отже за період з 16 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року з урахуванням кількості робочих днів, що склало 430 днів (з 16 по 31 грудня 2015 року: 12 днів; 2016 рік: 251 день; січень - серпень місяці 2017 року: 164 дні та з 01 до 05 вересня 2017 року включно: 3 дні), середній заробіток вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 склав 417358,00 грн. (970,60 грн. * 430 день = 417358,00 грн.).
З 06 вересня 2017 року, після набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», місячний посадовий оклад позивача ОСОБА_1 підвищено удруге, і його оновлений розмір становив 8500,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на первинний посадовий оклад у розмірі на час звільнення з роботи, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати: у 2,89 разів (8500,00 грн./2940,00 грн.=2,89 раз).
Відтак, середньоденний розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 , коригований на коефіцієнт підвищення за період із 06 вересня 2017 року до 25 березня 2020 року становив 2244,93грн. (776,48грн. * 2,89 раз =2244,93грн.).
Після другого підвищення розміру посадового окладу, яке відбулось з 06 вересня 2017 року за рішенням Уряду, фактична кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 у вересні 2017 року склала 18 днів (21 робочих днів вересня 2017 року за відрахуванням 3 робочих днів до другого підвищення=18 робочих днів).
У жовтні - грудні місяцях 2017 року кількість робочих днів складала 63 дні (жовтень - 21 день; листопад - 22 дні; грудень - 20 днів). Відтак з 06 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року кількість робочих днів вимушеного прогулу склала 81 день (18+63=81).
Кількість робочих днів у 2018 році становить 250 днів, та у 2019 році 250 днів.
Кількість робочих днів у 2020 році суд обчислює з урахуванням відомостей, викладених у листі Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Відтак у 2020 році з 01 січня по 25 березня включно кількість робочих днів складає 58 днів (січень - 21 день, лютий - 20 днів, у березні місяці з 01 числа до 25 числа включно - 17 днів).
Отже за період із 06 вересня 2017 року до 25 березня 2020 року сумарна кількість робочих днів склала 639 днів, відтак середній заробіток вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за цей період складає 1434510,27грн. (2244,93грн. * 639 днів).
Після третього підвищення розмірів посадових окладів прокурорів, яке відбулось з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та відповідно до передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ норм і положень, розмір місячного посадового окладу позивача ОСОБА_1 становить 49186,80грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на первинний посадовий оклад у розмірі на час звільнення з роботи, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати: у 16,73 разів (49186,80 грн./2940,00 грн. =16,73 раз).
Відтак, середньоденний розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 , коригований на коефіцієнт підвищення за період із 26 березня 2020 року та на час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення становить 12990,67 грн. (776,48 грн. * 16,73 раз =12990,67грн.).
З 26 березня 2020 року включно на день винесення Окружним адміністративним судом міста Києва 23 червня 2020 року рішення в адміністративній справі № 826/20483/14, яким позивача поновлено на публічній службі, кількість робочих днів складає 60 днів (березень - 4 дні, квітень - 21 день, травень - 19 днів, у червні місяці з 01 числа до 23 числа включно - 16 днів). Відтак середній заробіток вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за цей період складає 779440,20грн. (12990,67грн. * 60 днів).
Відповідно, повний розрахований судом розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 період якого становить 1416 робочих днів з 24 жовтня 2014 року по 23 червня 2020 року, тобто по день прийняття рішення у справі (222849,76 грн. за період з 24 жовтня 2014 року до 15 грудня 2015 року + 417358,00 грн. за період з 16 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року + 1434510,27 грн. за період з 06 вересня 2017 року до 25 березня 2020 року + 779440,20 грн. за період з 25 березня 2020 року до 23 червня 2020 року = 2854158,23 грн.) становить 2854158,23 грн. (два мільйони вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят вісім гривень) 23 копійки та підлягає стягненню з відповідача Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: 01011, м.Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 242, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС КАС України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 826/20483/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу - задовольнити.
Доповнити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 ухвалену в адміністративній справі № 826/20483/14.
У резолютивній частині постанови суду вказати наступне:
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: 01011, м.Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 24 жовтня 2014 року по 23 червня 2020 року в розмірі 2854158 грн. (два мільйони вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят вісім гривень) 23 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Додаткова постанова є невід'ємною складовою постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 ухваленої в адміністративній справі № 826/20483/14.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст додаткової постанови виготовлено 12.01.2021