Справа № 640/3553/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
12 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабріз» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування карти відмови в прийнятті митної декларації та рішення від 29 серпня 2019 року №UA 100000/2019/200116/2,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сабріз» (далі - позивач, ТОВ «Сабріз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року, що прийнята Київською міською митницею ДФС; визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200116/2 від 29 серпня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару митному органові надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, не містять розбіжностей, з підтвердженням числових значень складових митної вартості товару. Проте, відповідачем безпідставно прийняті оскаржувані картка відмови та рішення про коригування митної вартості товару.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року, що прийнята Київською міською митницею ДФС, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200116/2 від 29 серпня 2019 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця Держмитслужби звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24 червня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставами для відмови у митному оформленні товару стала відсутність можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що до митного оформлення позивачем не надано зовнішньоекономічний договір (контракт), на підставі якого здійснюється поставка оцінюваного товару, вартість товару, зазначена в специфікації від 15 січня 2016 року №10 не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі, не надано доповнення до контракту від 18 квітня 2019 року №18/04/18, довідка про транспортні витрати від 21 серпня 2019 року №2108-1 видана ТОВ «Хіллдом Логистикс», яке не зазначено в коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній.
Апелянт підкреслює, що під час розгляду поданих документів встановлено, що останні не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим винесено оскаржувані картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару.
Від ТОВ «Сабріз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам, зокрема, митним органом перевірявся зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №32/2 від 01 липня 2011 року та доповнення до нього. Окрім того, згідно Контракту ціна не є фіксованою, і може змінюватися сторонами упродовж строку дії Контракту, документом, що підтверджує митну вартість товару є інвойс, а вартість товару у розмірі 35 289,44 доларів США обчислена вірно у митній декларації відповідно до інвойсу від 11 липня 2019 року.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 27 листопада 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, Київською митницею Державної митної служби України відмовлено в прийнятті митної декларації № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року, оформлено картку відмови № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та відкоригована митна декларація, зареєстровано її під номером № UA100050/2019/284909 від 29 серпня 2019 року.
Згідно вказаної декларації позивачем ввозилась наступна продукція: засоби для догляду за взуттям (не в аерозольній упаковці): арт. 4650/12 SALTON крем для взуття з гладкої шкіри в банці 50 мл коричневий (12/144) new - 7200 шт.; арт.4650/18 SALTON крем для взуття з гладкої шкіри в банці 50 мл чорний (12/144) new - 41472 шт.; арт. 52/93 SALTON губка хвиля для взуття з гладкої шкіри безбарвна (18/72) new.
З митної декларації № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року вбачається, що позивачем заявлено митну вартість товару у розмірі 35289,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 888 056,29 грн за курсом 25,316 USD на відповідну дату, а з урахуванням транспортних витрат на суму 52 524,42 грн. (Довідка про транспортні витрати від 21 серпня 2019 року № 2108-1) до кордону заявлена митна вартість склала 938 918,58 грн, проте рішенням застосовано митну вартість на суму 55 854,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1408747,25 грн за курсом 25,2218 USD на відповідну дату.
Згідно рішення, в пункті «В» графи 47 Митної декларації з коригування позивач заявляв до сплати податок на додану вартість на суму 200 749,93 грн, в той час як дану суму відповідачем збільшено на 99 646,99 грн, таким чином, із донарахованою сумою обов'язок із сплати ПДВ загалом склав 300 396,92 грн. Крім того, позивачем заявлено до сплати мито на суму 61 160,07 грн, в той час як дану суму відповідач збільшив на 30 408,70 грн, таким чином із донарахованою сумою обов'язок зі сплати ввізного мита загалом складає 91 568,77 грн.
Така зміна митної вартості здійснена відповідачем на підставі наступних висновків: під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 29 серпня 2019 року № UA100050/2019/00080 встановлено, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично або підлягала сплаті за ці товари, а саме:
- до митного оформлення не надано зовнішньоекономічний договір (контракт) на підставі якого здійснюється поставка оцінюваного товару. У графі 44 МД UA100050/2019/284862 зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) не подається митному органу одночасно з МД та зберігається декларантом (позначення літерою «d»);
- вартість товару зазначена в специфікації від 15 січня 2016 року № 10 не відповідає вартості зазначеній в інвойсі;
- не надано доповнення до контракту від 18 квітня 2019 року № 18/04/18;
- довідка про транспортні витрати від 21 серпня 2019 року № 2108-1 видана ТОВ «Хіллдом Логистик», яке не зазначено в коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).
У зв'язку з зазначеним позивачеві направлено електронне повідомлення із пропозицією надати наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прас - І листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, що його замінює, та усі наявні додатки до нього; за власним бажанням надати додаткові наявні документи...».
Надалі, у зв'язку з не поданням додаткових документів відповідачем винесено оскаржувані карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2019/00080 від 29 серпня 2019 року та рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200116/2 від 29 серпня 2019 року.
Вимоги щодо надання додаткових документів, а також картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару позивач вважає протиправними, необґрунтованими, такими, що підлягають скасуванню, що зумовило його звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у вимозі митного органу зазначений повний перелік документів згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України, не дивлячись на те, що всі передбачені законом документи надані позивачем під час подачі митної декларації.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає, що на наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення та картки відмови вказує також наступне.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання до митного органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного документа, який відповідно до законодавства змінює митну декларацію.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Статтею 257 Митного Кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товар, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, зазначені положення чинного законодавства вказують на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі 826/27058/15.
З викладеного колегія суддів приходить до того висновку, що митниця має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем надавався Контракт поставки № 32/3 від 01 липня 2011 року, що підтверджується як Митною декларацією (графа 44), так і Карткою відмови.
Згідно пункту 10.4. Контракту № 32/3 від 01 липня 2011 року ціна не є фіксованою і може змінюватися Сторонами протягом строку дії Контракту. Згідно з пунктом 3.6. Контракту № 32/3 від 01 липня 2011 року в день передачі Партії товару Перевізнику Постачальник письмово повідомляє про це Покупця з одночасною передачею копії Інвойса.
Крім того, згідно пункту 3.8. Контракту № 32/3 від 01 липня 2011 року Постачальник передає Перевізнику такі товаросупровідні документи: три оригінальні інвойси, три оригінальні пакувальні листи, три оригінальні транспортні документи, оригінал сертифікату походження товару.
Згідно п.10.6 Контракту № 32/3 від 01 липня 2011 року Покупець сплачує вартість Партії товару повністю у 60 денний строк з Дати доставки на підставі Інвойсу Постачальника.
Таким чином, ціна за Контрактом не є фіксованою, а документом, який визначає ціну товару та є підставою для оплати за Контрактом є саме інвойс, що прямо передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
З наведеного вбачається, що митна вартість в розмірі 35 289,44 доларів США вірно обчислена відповідно до Інвойсу № HY-190703 від 11 липня 2019 року.
Твердження апелянта про зворотне не підтверджується фактичними обставинами та наданими матеріалами, що містяться у справі.
Також спростовані твердження апелянта про те, що не надано доповнення до контракту від 18 квітня 2019 року № 18/04/18, оскільки зазначеного доповнення взагалі не існує, а натомість, наявне доповнення від 18 квітня 2018 року № 18/04/18, яке надане позивачем митним органам. Не відповідають дійсним обставинам твердження апелянта про те, що довідка про транспортні витрати від 21 серпня 2019 року №2108-1, видана TOB «Хіллдом Логістикс», яке не зазначено в коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній. Вказане спростовується договором №204018-135 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 04 січня 2018 року, згідно з яким Виконавець TOB «Хіллдом Логістикс» організовує перевезення вантажів, зокрема морським та автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 2.1.2. зазначеного Договору Виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.
Таким чином, Виконавець уповноважений від свого імені укласти договори з перевізниками, що він і зробив, з метою перевезення товару. Окрім цього наявні перевізні документи: Коносамент №SHWS219070546 від 17 липня 2019 року; довідка про транспорті витрати від 21 серпня 2019 року № 2108-1, видана ТОВ «Хіллдом Логістикс», вартість транспортування вантажу від відправника SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO.LTD. до митного кордону України - Одеський МТП в контейнері CCLU7654350 по коносаменту SHWS219070546 склала і 52524,42 грн. без ПДВ;
Отже, в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України позивачем надано транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Зазначені вище обставини свідчать про необґрунтованість тверджень відповідача у запиті (повідомленні) від Київської міської митниці ДФС декларанту від 29 серпня 2019 року про надання додаткових документів.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Встановлені судом першої інстанції, а також колегією суддів апеляційного суду фактичні обставини у цій справі вказують на те, що правові підстави для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, відсутні та документально не підтверджуються, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Оскаржуване рішення відповідача не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Стосовно посилань апелянта на процесуальні порушення судом першої інстанції колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції упродовж розгляду справи належно оцінено як аргументи позивача, так і доводи відповідача, та надано їм належну і повну оцінку. Натомість апелянтом не конкретизовано які саме докази не досліджено судом першої інстанції, яким з них не надано правової оцінки. Аргументи апеляційної скарги повторюють доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, яким вже надано оцінку під час розгляду справи судом першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк