12 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5095/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, (суддя суду першої інстанції Черниш О.А.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Кропивницький, в адміністративній справі №340/5095/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову постанову про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в розумінні ст. 150 КАС України, у даній справі наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо земельної ділянки зазначеної позивачем на графічних матеріалів. Позивач зазначає, що з огляду на строк розгляду справи у порядку КАС України та середні строки розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (від 3 до 14 днів) є усі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, а судовий захист буде ілюзорним і неефективним, що потягне за собою наступні судові спори. Крім того, позивач вказує, що подання позову та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення і не забороняють вчиняти певні дії суб'єкту владних повноважень розпорядчого характеру відносно спірної земельної ділянки, якщо суд не застосував відповідних заходів забезпечення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків як для позивача так і для третьої особи, якій буде надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки це може зумовити майбутні звернення до суду як позивача так і особи, якій може бути надано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13832/14-20-СГ від 02.10.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га, що розташована на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Разом із адміністративним позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення адміністративного позову. У вказаній заяві позивач просить суд заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти дії/приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,50 га, зазначеною позивачем на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 20.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Ця заява обґрунтована тим, що під час судового розгляду відповідач може розпорядитись обраною позивачем земельною ділянкою, надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення у власність третій особі, а позивач, отримавши наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в разі прийняття рішення на її користь, буде позбавлений права на затвердження цього проекту та на передачу йому у власність земельної ділянки з огляду на положення статті 118 Земельного кодексу України. Позивач також зазначив, що з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 року у справі №340/93/20, оскаржуваний наказ має очевидні ознаки протиправності, оскільки прийнятий з тих самих підстав для відмови, які вже визнані судом незаконними.
Вирішуючи заву про забезпечення позову та відмовляючи у її задоволенні суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем захід забезпечення позову, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти дії/приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, не відповідає порушеному праву позивача щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки, за захистом якого він звернувся до суду із позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, а також повинні відповідати позовним вимогам на забезпечення яких вони заявлені.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у даній справі звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову в наданні дозволу на відведення у власність земельної ділянки, адміністративний позов обґрунтований порушенням відповідачем порядку розгляду та вирішення заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи зміст позовних вимог, та підстави звернення позивача до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає обраному способу захисту порушеного права, оскільки заборона розпорядження земельною ділянкою відповідачем жодним чином не вплине на дотримання порядку розгляду та вирішення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Більш того, вирішення питання щодо надання зацікавленій особі дозволу на розробку проекту землеустрою, ще не означає безумовної передачі такої земельної ділянки у власність особі в майбутньому, відтак і обмеження у розпорядженні земельної ділянки на даному етапі призведе до покладення на відповідача надмірного тягаря, у вигляді обмежень, що не кореспондується із тим правом та інтересами за захистом яких позивач звернувся до суду.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову покликаний захищати порушені права та оспорювані інтереси позивача до винесення рішення справи по суті. Між тим, заходи забезпечення адміністративного позову не можуть бути використані як окремий, не пов'язаний із адміністративним позовом, вид зобов'язання, що покладається на відповідача або третіх осіб для досягнення мети, не передбаченої безпосередньо позовними вимогами, оскільки таке їх використання суперечить приписам ст. 150 КАС України.
Отже, враховуючи те. що скасування наказу відповідача в судовому порядку жодним чином не може бути унеможливлене без забезпечення адміністративного позову у спосіб наведений в заяві позивача, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у спосіб визначений в заяві про забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку. що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її зміни або скасування - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року в адміністративній справі №340/5095/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Постанова в повному обсязі складена 13.01.2021 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай