13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/2430/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року (суддя Хилько Л.І.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з позовом до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено.
Суд вирішив стягнути з обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (код ЄДРПОУ - 03346822) на користь державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 3 581 305,00 грн. (три мільйони п'ятсот вісімдесят одна тисяча триста п'ять гривень), із рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (код ЄДРПОУ - 03346822).
Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, суд першої інстанції не врахував положення ст. 87 та 96 Податкового кодексу України, оскільки законодавством передбачений особливий порядок для погашення податкового боргу платників податків, які перебувають у комунальній власності.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних зворотного боку облікової картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в загальній сумі 3 581 305,00 грн., який виник:
- 30.03.2020 р. в сумі 1 236 906,00 грн. по податковій декларації з ПДВ №9056142101 від 18.03.2020 р.. Частково погашено за рахунок зарахування від'ємного значення в сумі 1 026 993,00 грн. по податковій декларації з ПДВ №9110096990 від 19.05.2020 р.. Залишок несплаченого податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ №9056142101 від 18.03.2020 р. - 209 913,00 грн.;
- 30.04.2020 р. в сумі 2 239 239,00 грн. по податковій декларації з ПДВ №9083641585 від 17.04.2020 р.;
- 30.06.2020 р. в сумі 1 132 153,00 грн. по податковій декларації з ПДВ №9141887710 від 22.06.2020 р.
Оскільки відповідачем вказані кошти добровільно не сплачені, позивач просить суд стягнути їх на користь державного бюджету.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що суду не надано доказів сплати податкового боргу, який підтверджується наявними у справі доказами.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Як було встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує щодо наявності у підприємства податкового боргу з ПДВ.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно до пункту 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
Позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 09.04.2020 №17972-52 на суму 1 236 947,91 грн. (а.с.12).
Матеріали справи не містять доказів оскарження або відкликання даної податкової вимоги.
Податковий борг відповідачем не погашений, доказів іншого відповідачем не надано.
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно до абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що станом на 04.09.2020 за відповідачем рахується не сплачений податковий борг в сумі 3 581 305,00 грн., вірними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення податкового боргу з відповідача в межах заявленої суми.
Доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки регламентований статтею 96 Податкового кодексу України особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Норми статті 96 Податкового кодексу України стосуються залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, та застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, не призвела до погашення податкового боргу.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що виходячи із правового аналізу пунктів 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. законодавець встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, звернення стягнення на дебіторську заборгованість. Якщо всі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.
Враховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 13 січня 2021 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш