13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/117/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі №160/117/20 (головуючий суддя першої інстанції Горбалінський В.В.,) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 03 січня 2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах з 01.01.2019 року із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2018 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом 2018-2019 років пенсія виплачувалась у меншому розмірі, оскільки брався занижений показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014, 2015 та 2016 роки в сумі 3764,40 грн., а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2018 та 2019 роки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства в тому числі ст. 42 Закону України № 1058 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №124, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.06.2006 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
ОСОБА_1 пенсію було призначено з 13.06.2006 року із розрахунку загального страхового стажу роботи 34 роки 6 місяців 29 днів, у тому числі пільгового стажу роботи за списком №1 - 10 років.
Позивачем 22.10.2018 року була направлена заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив надати йому письмове пояснення про перерахунок та індексацію його пенсії відповідно до ст.42 Закону України №1058 та Постанови Кабінету Міністрів України № 124.
29.10.2018 року позивачу була надана відповідь, в якій зазначено, що розмір його пенсії розрахований із застосуванням середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за 2014, 2015 та 2016 року, яка складає 3764,40 грн.. Пенсію позивача було перераховано з 01.10.2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Вважаючи такі дії пенсійного органу, які, на думку позивача, виразились у незастосуванні пенсійним органом при здійсненні перерахунку його пенсії у 2018 та 2019 роках середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2017 рік та 2018 рік відповідно, протиправними, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, у тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, а тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обґрунтовано відмовлено позивачу у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2017 та 2018 роки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає на ступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058).
Закон №1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статі 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 25 Закону №1058 передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс=См х Вс/100% х 12, деКс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях (з 01.10.2017 року 3764,40 грн., з 01.03.2019 року - 4404,35 грн.); Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону (0,45917).
Судом встановлено, що загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2019 року становить 6135,14 грн., який перераховано відповідно до вимог Постанови №124.
З 01.05.2020 року розмір пенсії позивача перераховано відповідно до вимог Постанови №251 та становить 6803,62 грн..
Загальні положення щодо проведення індексації та перерахунку пенсії визначено статтею 42 Закону України № 1058.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058 для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
В силу пунктів 4-3, 4-4, 4-5, 4-7 Прикінцеві положення Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень (пункт 4-3 Закону №1058).
З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (пункт 4-4 Закону №1058).
Відповідно до пункту 4-5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
У 2019 - 2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
26.02.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в пункті 2 якої установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до Закону України № 2148-VІІІ з 01.10.2017 року пенсії перераховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
З урахуванням зазначеного показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з урахуванням якого проводиться перерахунок пенсії з 01.05.2019 року, становить 4404,35 грн.: 3764,40 грн. (показник середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 року) х 1,17 (коефіцієнт визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124).
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з урахуванням якого проводиться перерахунок пенсії з 01.05.2020 року, становить 4888,83 грн.: 3764,40 грн. (показник середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 року) х 1,17 (коефіцієнт визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124) х 1,11 (коефіцієнт визначений постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251).
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2020 року становить 6803,62 грн. та складається з: 6361,36 грн. розмір пенсії за віком, розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка складає 4888,83 грн. (4888,83 х 2,47457 х 0,52583); 442,26 грн. доплата за понаднормативного стажу 27 років (1638,00 х 27%).
Крім того, суд зазначає, що згідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 основними завданнями територіального органу Пенсійного фонду є призначення, (перерахунок) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі №160/117/20 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі №160/117/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя В.А. Шальєва