13 січня 2021 р.Справа № 530/499/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського Олександра Олександровича на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Должко С.Р.) по справі № 530/499/20
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського Олександра Олександровича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського О.О. щодо складання постанови серії ЕАК № 2420871 від 21.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП незаконними;
- визнати постанову серії ЕАК № 2420871 від 21.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП протиправною та скасувати її.
Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2020 позов задоволено.
Поліцейський 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковський О.О. (далі - відповідач), не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано докази, в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозапис, посилання на яке міститься у оскаржуваній постанові.
Крім того, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про протиправність дій відповідача при складанні постанови від 21.04.2020, оскільки зазначені дії є по суті виконанням службовими особами своїх службових повноважень, наданих чинним законодавством. При цьому, не дії інспектора, а рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.04.2020 інспектором роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Юрковським О.О. винесено постанову серії ЕАК №2420871, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 8).
Згідно постанови 21.04.2020 о 17:06 год. у смт. Чутове дорога Харків - Київ - Довжанський 395 км, водій керував транспортним засобом МАЗ Д.Н.З. НОМЕР_1 , що був переобладнаний з порушенням вимог п. 6.1.1. ДСТУ 3649:2010, а саме: встановлено додаткові зовнішні прилади на передньому бампері ТЗ, що не передбачено конструкцією та документами щодо погодження переобладнання ТЗ, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 121 КУпАП .
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно п. 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно з п. 31.4.3. «а» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1. Національного стандарту України ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено змінювати розташування ПЗС, їх демонтувати, встановлювати додаткові ПЗС, а також змінювати режим роботи ПЗС, якщо це не передбачено конструкцією або документами щодо погодження переобладнання КТЗ.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 32.2 «б» ПДР України з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС узгоджується переобладнання транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом.
З відеозапису вбачається, що відповідачем здійснено візуальну перевірку транспортного засобу позивача та зафіксовано факт наявності додаткових зовнішніх світових приладів на передньому бампері.
Разом з тим, факт переобладнання автомобіля з порушенням відповідних правил, норм і стандартів відповідачем в установленому порядку не зафіксований.
Наказом МВС № 354 від 13.10.2008 затверджено Порядок здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, який визначає процедуру проведення працівниками Державтоінспекції перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) під час їх експлуатації в період між державними технічними оглядами, які здійснюються у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ або забруднення ним навколишнього середовища, відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України «Про міліцію».
Пунктом 3 Порядку визначено, що за результатами перевірки складається Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу (далі - Акт перевірки) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, копія якого надається водієві КТЗ.
У пункті 14 Акта перевірки під час перевірки технічного стану проставляється відмітка "Х", зокрема у разі виявлення технічних несправностей або переобладнання КТЗ з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів відмітка "Х" проставляється в третій графі (не відповідає вимогам).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, інспектором патрульної поліції не складався, а отже належні докази у підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху в матеріалах справи відсутні.
При цьому, матеріали справи містять протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00843-03297-19 від 28.10.2019, згідно якого, автомобіль марки МАЗ 6501С5 д.н.з. НОМЕР_1 є технічно справним, записи про його переобладнання відсутні (а.с. 9).
Оскільки відповідачем не виконано вимоги закону щодо з'ясування обставин правопорушення та не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, яким зафіксовано вчинення позивачем правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у п. 9 постанови від 21.04.2020 зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, а саме: відео з нагрудної камери ВІ0026.
Натомість суд першої інстанції не звернув уваги на вказану обставину та помилково дійшов висновку про відсутність у оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб фіксації правопорушення.
Разом з тим, зазначені доводи не впливають на правильність висновків суду, зроблених під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2020 правомірно скасована судом із закриттям провадження у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання протиправними дій інспектора при винесенні оскаржуваної постанови.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, складення постанови у справі про адміністративне правопорушення є встановленим законом повноваженням відповідача, яке він зобов'язаний реалізувати у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що водій порушив Правила дорожнього руху.
Колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту позовної заяви, незаконність дій відповідача ОСОБА_1 фактично пов'язує з протиправністю винесеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень закону, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку встановлення порушень, поліцейським приймається постанова у справі про адміністративне правопорушення і саме така постанова має безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи, відносно якої складено постанову. У разі судового оскарження постанови при вирішенні спору судом підлягають оцінці і підстави притягнення до адміністративної відповідальності, а також проводиться перевірка доведеності факту порушення водієм правил дорожнього руху.
Враховуючи, що інспектором роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Юрковським О.О. фактично реалізована його компетенція на розгляд справи про адміністративне правопорушення, в результаті чого винесено рішення - постанову про накладення адміністративного стягнення, оспорювані дії щодо складення постанови не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а тому визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача.
В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2420871 від 21.04.2020 (акт індивідуальної дії), прийнята в результаті таких дій.
На підставі вищевикладеного, за наявності у відповідача встановленого законом права на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є саме скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим помилково задовольнив позов в частині визнання протиправними дій поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського О.О. щодо складання постанови від 21.04.2020, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського О.О. щодо складання постанови серії ЕАК № 2420871 від 21.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі , з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -.
Апеляційну скаргу поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського Олександра Олександровича задовольнити частково.
Постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2020 року по справі № 530/499/20 скасувати в частині визнання протиправними дій поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Юрковського Олександра Олександровича щодо складання постанови серії ЕАК № 2420871 від 21.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2020 по справі 530/499/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій