13 січня 2021 р.Справа № 584/1261/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Чернігівській області Лопати Івана Вікторовича на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 13.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Данік Я.І., вул. Кірова, 54, м. Путивль, Путивльський, Сумська, 41500, повний текст складено 13.11.20 року по справі № 584/1261/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Чернігівській області Лопати Івана Вікторовича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до інспектора 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Лопати Івана Вікторовича, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕАМ №3084810 від 4 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Лопатою Іваном Вікторовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП.
В обґрунтування вимог вказує, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки відповідач при розгляді постанови про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з'ясував усі обставини справи, не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення. Також, на його думку, постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить зазначення про технічний засіб, за допомогою якого зафіксовано правопорушення.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 13.11.2020 вказаний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАМ №3084810 від 4 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Лопатою Іваном Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн.Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП закрито.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення правового спору.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки наданий відповідачем відеозапис з нагрудної відеокамери з якого вбачається, що позивач не заперечував того факту, що в нього не горить ліва фара, звертав увагу, що в нього в наявності є запасні лампи, які він замінить, вважаючи, що це не є порушенням і його розумінні - є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КАС України.
Також вказує, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача і суд першої інстанції не здійснив заміни неналежного відповідача, а тому з урахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, вважає, що оскаржуване рішення повинно бути скасовано.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Лопатою І.В. винесено постанову серії ЕАМ №3084810 відносно позивача за ч.1 ст.121 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за те, що він 4 вересня 2020 року близько 22 год. 28 хв. у с.Кіпті Козелецького району Чернігівської області керував автомобілем «Mercedes-Benz 250T TD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 в ПДР.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), мають ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 цих правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
Згідно п.31.4.3 в ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Вимогами ч. 2 ст. 122 КУпАП України визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VII (далі - Закон № 580-VII: поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частина 1 статті 222 КУпАП: органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 статтею 122 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем до відзиву на позов додано диск з відеозаписом з нагрудної відеокамери №0099, з якого вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує факт того, що у нього не горить ліва фара, а також звертає увагу, що у нього є запасні лампи, які він замінить, вважаючи, що це є не порушенням в його розумінні.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП, зокрема щодо необхідності зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
За обставинами справи, постанова серії ЕАМ №3084810 від 4 вересня 2020 року, в порушення ст. 283 КУпАП, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.
Отже, відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, не може вважатися належними доказами по справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, відеозапис з нагрудної відеокамери №0099 не підтверджує факту порушення позивачем вимог п.31.4.3 в ПДР згідно з постановою серії ЕАМ №3084810 від 4 вересня 2020 року.
Інших доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 524/1284/17, від 23.12.2019 у справі № 524/253/17.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, судом встановлено, що інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Лопатою Іваном Вікторовичем при складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП серії ЕАМ №3084810 від 4 вересня 2020 року відносно ОСОБА_2 , для з'ясування всіх обставин справи не відібрано пояснення від позивача при притягненні його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Також відповідачем не надано будь-яких доказів про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Позивач стверджував, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки вищезазначена несправність на автомобілі позивача виникла в дорозі і він не мав можливості самостійно помітити її під час руху у тих умовах, про що він пояснив працівнику патрульної поліції. На його пояснення та бажання змінити лампу відповідач не реагував.
Таким чином, судом встановлено, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб'єктом владних повноважень інспектором в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено винність позивача у вчиненні порушення, будь-які письмові докази на підтвердження порушення позивачем ПДР суду не надано, письмові пояснення позивача не відбиралися.
Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП слід закрити.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Чернігівській області Лопати Івана Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 13.11.2020 року по справі № 584/1261/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова