13 січня 2021 року справа №360/3495/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 360/3495/20 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору,-
Головне управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939723 за виконавчим листом № 360/1998/20, виданому 14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18892 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 82-86).
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
Вважає протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, посилаючись на позицію Верховного Суду в постанові від 24.12.2019 року у справі № 811/1238/17 (а.с. 91-94)
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотаннями про участь у судовому засіданні не зверталися.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та пояснень позивача, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 360/1998/20 позов ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 7 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року. Рішення набрало законної сили 7 серпня 2020 року.
14 серпня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 360/1998/20 про зобов'язання ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 7 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року (а.с. 52-53).
2 вересня 2020 року за вхідним номером 6210 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про прийняття на виконання вищенаведеного виконавчого листа (а.с. 51).
3 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939723 (а.с. 8).
Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 3 вересня 2020 року ВП 62939723 вирішено стягнути з божника виконавчий збір в у сумі 18892 грн.
3 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 18892 грн (а.с. 60).
9 вересня 2020 року позивач заявою за вихідним номером 904/111/28-2020, зареєстрована відповідачем 10 вересня 2020 року за вхідним номером 6348, повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду, оскільки ним нараховано на виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 7 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 3833,29 грн, а також просив закрити виконавче провадження (а.с. 10-12, 61-63).
До заяви про закриття виконавчого провадження боржником додано лист ГУНП в Луганській області від 17 липня 2020 року № 851/1/111/22-2020 на ім'я ОСОБА_1 про необхідність надання ним реквізитів банківського рахунку для перерахування нарахованих коштів за рішенням суду (а.с. 13), а також листи аналогічного змісту від 20 серпня 2020 року № 971/111/22-2020 (а.с. 14) та від 01 вересня 2020 року № 1018/111/22-2020 (а.с 15).
ОСОБА_1 заявою від 7 вересня 2020 року, зареєстрована позивачем 9 вересня 2020 року за вхідним номером 3149, надав до ГУНП в Луганській області інформацію про свої банківські реквізити для зарахування коштів (а.с. 16-17).
Згідно з платіжним дорученням № 4407 від 10 вересня 2020 року позивач перерахував на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 3775,79 грн (а.с. 5).
Листом від 11 вересня 2020 року № 10589 відповідачем направлено позивачу банківські реквізити ОСОБА_1 для зарахування коштів (а.с. 68-69).
Листом від 18 вересня 2020 року за вихідним номером 947/111/28-2020 позивач повідомив відповідача про перерахування коштів ОСОБА_1 (а.с. 70).
Листом від 20 жовтня 2020 року № 12211 відповідач повідомив позивача про внесення уточнення щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року (а.с. 73-74).
Згідно листа ГУ ДКСУ у Луганській області від 28.12.2020 року № 8134/111/28/05-2020 на запит позивача повідомлено, що перерахування коштів ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 360/1998/20 проведено в добровільному порядку за КПКВ 1007020 з розрахункового рахунку, відкритого на ім'я ГУНП в Луганській області за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення».
Спірні відносини врегульовані Законами України від 2 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404), від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901).
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404).
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404).
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону № 1404).
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа) (ч. 1 ст. 2 Закону № 4901).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно ч. 2 статті 7 Закону № 4901-VI у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з ухваленням постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
Виконавчий лист є зобов'язального характеру, що за змістом не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як стягнення визначеної судом суми за певним видом платежу. Зважаючи на це, суд погоджується з доводами відповідача, що підстав для несплати (не стягнення) виконавчого збору (відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII) у цьому випадку не було.
Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 3 вересня 2020 року № 62939723 винесена на підставі виконавчого листа № 360/1998/20 від 14 серпня 2020 року.
Спосіб захисту порушеного права, зазначений у судовому рішенні, визначає і порядок його виконання. У цьому випадку вимоги до боржника - зобов'язального характеру, в той час, як згідно Закону № 4901 виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 9 липня 2020 року у справі № 806/2179/16, від 18 серпня 2020 року у справі № 205/6571/17 та від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17.
Отже, стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов'язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону № 1404-VIII, приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14 травня 2020 року у справі справа № 336/4615/17.
Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 3 вересня 2020 року, рішення суду фактично виконано 10 вересня 2020 року, тобто після відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з чим, є хибним посилання позивача про добровільне виконання рішення суду.
Обов'язок державного виконавця визначити суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлена частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду від 24 грудня 2019 року у справі № П/811/1238/17, колегія суддів зазначає, що дійсно, згідно з пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Разом з тим, як вбачається з поданої позивачем інформації на виконання рішення суду від 23.06.2020 року у справі № 360/1998/20 за позовом ОСОБА_1 перерахування коштів ОСОБА_1 проведено в добровільному порядку за КПКВ 1007020 з розрахункового рахунку, відкритого на ім'я ГУНП в Луганській області за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення», тому норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не застосовуються.
Вказані обставини відрізняються від обставин у справі № П/811/1238/17, тоді як у вказаній справі виконання рішення суду відбулося за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 360/3495/20 за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 13 січня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова