ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
13 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/950/20
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Бебик А.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 01 жовтня 2020 року (повний текст складено 01.10.2020р.)
по справі № 915/950/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІВ”
до відповідача: Миколаївської міської ради
про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі, -
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.
час та місце винесення рішення: 01.10.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22 Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ» (далі - позивач, ТОВ фірма «СТІВ», орендар) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі-відповідач, Міська рада, орендодавець) про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 26.06.2014р., який зареєстрований у Миколаївській міській раді за №10520, у редакції запропонованій позивачем.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020р. у справі №915/950/20 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІВ” повністю задоволені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020р. у справі №915/950/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020р. у справі №915/950/20, розгляд справи призначено на 13.01.2021р. о 10:00 год.
07.12.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТІВ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просило апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020р. у справі №915/950/20 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020р.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників справи, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року №11-рп/2007).
Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до ч. 1 ст. 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
У відповідності до положень ст.ст. 162, 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається до суду в письмовій формі і підписується стороною у справ, або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, при цьому, якщо апеляційна скарга подається представником сторони у справі, то до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
За змістом частин 1 і 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).
В ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
При цьому, 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Підпунктом 11 п. 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з 1 січня 2018 року представництво у судах апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Водночас, варто зазначити, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, Законом України від 18.12.2019р. №390-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019р., внесено зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
З аналізу цієї норми закону вбачається, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені Миколаївської міської ради підписана головним спеціалістом відділу судової роботи юридичного департамент Миколаївської міської ради Олександром Кравченко.
На підтвердження повноважень підписанта до апеляційної скарги додано копії витягу з розпорядження голови Миколаївської міської ради від 11.05.2017р. №225рк, довіреності від 17.01.2020р. №278/02.02.01-12/02.06/14/20, витягу з рішення Миколаївської міської ради від 23.02.2017р. №16/32, яким затверджено положення про виконавчі органи Миколаївської міської ради, зокрема Положення про юридичний департамент Миколаївської міської ради та копію посадової інструкції головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного департаменту Миколаївської міської ради від 17.05.2017р., яку було затверджено до внесення змін до статті 56 Господарського процесуального кодексу України та за своїм змістом, не охоплює випадки та порядок самопредставництва, що передбачені такими змінами.
Як вбачається зі змісту вказаних документів, зокрема з посадової інструкції, пункту 5 Розділу ІІ, Кравченко О.А. як головний спеціаліст відділу судової роботи юридичного департаменту Миколаївської міської ради, зобов'язується представляти Миколаївську міську раду та її виконавчі органи у судах. Однак, вказана посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини питань з праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.
Крім цього, відповідно до пункту 3.7 Положення про юридичний департамент Миколаївської міської ради, до повноважень департаменту відноситься представництво інтересів Миколаївської міської ради, зокрема, в судах, яке здійснюється за дорученням міського голови.
Вказане формулювання виключають можливість представництва інтересів Миколаївської міської ради на підставі цього Положення в порядку самопредставництва, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2020р. у справі №9901/39/20, відповідно до якої для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідне чітке визначення її права діяти без додаткового уповноваження.
Отже, поданий пакет документів не підтверджує наявність у підписанта апеляційної скарги права на такий підпис у порядку самопредставництва у розумінні ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, апеляційним судом вчинено дії щодо підтвердження наявності у Кравченка О.А. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги як представника Миколаївської міської ради.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) керівником Миколаївської міської ради, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, має право вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначено ОСОБА_1 . Інформація про особу, що підписала апеляційну скаргу Миколаївської міської ради в такому Реєстрі відсутня.
Водночас, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги додано копію довіреності виданої на ім'я Кравченка О.А.
Як випливає з вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, довіреність може підтверджувати повноваження лише представника, а не у порядку самопредставництва, у свою чергу представником в суді апеляційної інстанції може бути лише адвокат.
Відповідно до відкритих відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, дані щодо існування у Кравченка О.А. права на заняття адвокатською діяльністю відсутні.
З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Миколаївської міської ради не додано доказів на підтвердження того, що головний спеціаліст відділу судової роботи юридичного департамент Миколаївської міської ради Кравченко О.А. у даній справі має право, відповідно до закону, підписувати апеляційну скаргу від імені Миколаївської міської ради у якості представника за довіреністю, як адвокат, або в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року №908/592/19 (щодо підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги) та ухвалах від 31.07.2020 у справі №915/148/20 та від 12.11.2020 року у справі № 915/145/20, (щодо повноважень Бочарової І.В. на підписання скарг).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
За таких обставин, враховуючи, що апеляційну скаргу підписано особою - Кравченко О.А., яка не має права на її підписання на час подання апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про закриття апеляційного провадження.
Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги Миколаївської міської ради колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена сума судового збору в розмірі 3 153, 00 грн. може бути повернута апеляційним господарським судом за відповідним клопотанням апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 234, 235, п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020 року у справі №915/950/20.
Справу повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку та строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк