04.01.2021 Справа №607/22429/20
Провадження № 3/607/8241/2020
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 139149 від 19 грудня 2020 року, громадянин ОСОБА_1 , 19 грудня 2020 року о 09 год. 25 хв. в м. Тернополі по вул. Ст. Бандери, 152 здійснював регулярне перевезення пасажирів автобусом «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 на міському маршруті №18 у кількості більше місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а саме: перевозив 23 пасажири, а в реєстраційних документах на вказаному автобусі серії НОМЕР_2 та технічною характеристикою передбачено 20 пасажирів для сидіння, чим порушив підпункт 10 пункту 2 постанови КМ України № 1236 (в редакції від 09 листопада 2020 року).
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не визнав.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст.ст. 7 та 245 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, завданням якого є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Справа розглядається в межах пред'явленого обвинувачення, на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до підпункту 10 пункту 2 постанови КМ України № 1236 (в редакції від 09 листопада 2020 року), на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Протокол, є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Досліджуючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 139149 від 19 грудня 2020 року, долучено рапорт інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області Розовенко В. від 19 грудня 2020 року, який суд до уваги не бере, оскільки він не містять фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в контексті положень ст.251 КУпАП, а отже не може бути доказом по даній справі.
Крім цього, на підтвердження обвинувачення, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозапис, який оглянуто в судовому засіданні, однак такий не може вважатися належним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписі не зафіксовано обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 перевозив пасажирів автобусом «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 на міському маршруті №18 у кількості більше місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а відповідно, несе відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП за порушення правил карантину, описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №139149.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя Делікатна Л.В.