441/1605/20 2/441/705/2020
30.12.2020 м. Городок
Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Малахової-Онуфер А.М.,
з участю секретаря судових засідань Чорного О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Банк в особі представника Гребенюка О.С., 23.09.2020 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 39 980 грн. 97 коп. боргу за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03.07.2008. Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачкою 03.07.2008 укладено договір про надання банківських послуг № б/н шляхом підписання анкети-заяви від 26.06.2008, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 11.08.2020 склала 39 980 грн. 97 коп. з яких: 31 373 грн. 66 коп. - заборгованість за тілом кредита та 8 607 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою судді від 22.10.2020 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. у клопотанні від 03.09.2020 просив про задоволення позову та розгляд справи за його відсутності (а.с. 7).
Відповідачка у відзиві від 13.11.2020 позов заперечила, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, окрім цього пояснила, що оскільки вона та Банк, підписуючи анкету-заяву, у письмовому вигляді не обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані їй Умови та правила банківських послуг, підстав для стягнення з неї заборгованості за простроченими відсотками, не має, просила у позові відмовити. У судове засідання 30.12.2020, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, причин неявки не повідомила (а.с. 65-68, 76).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, 03.07.2008 між позивачем та відповідачкою, шляхом підписання анкети - заяви від 26.06.2008, укладено кредитний договір про надання банківських послуг №б/н, згідно умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 14).
Своїм підписом у анкеті-заяві від 26.06.2008 про відкриття рахунку з 03.07.2008 відповідачка погодилась, що ця анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 11).
За змістом пункту 3.1 Розділу 3 Умов, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид та термін дії визначений у заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «Відмітки банку» заяви.
Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком (п. 3.3 Розділу 3).
Позивач свої зобов'язання за вищеозначеним договором 03.07.2008 виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості від 11.08.2020 вбачається, що ОСОБА_1 , взяті на себе зобов'язання за кредитним договором про надання банківських послуг від 03.07.2008 належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 11.08.2020 склала 39 980 грн. 97 коп. з яких: 31 373 грн. 66 коп. - заборгованість за тілом кредита та 8 607 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 8-9).
Окрім цього, означеним розрахунком заборгованості та випискою по рахунку підтверджується часткове погашення відповідачкою заборгованості за наданим кредитом, що свідчить про визнання нею своїх зобов'язань, а також дійсне використання кредитних коштів (а.с. 30-34).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 26.06.2008 процентна ставка не визначена, однак як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 31.05.2015, така була встановлена на рівні 36, 00 %. З січня 2013 року позивачем змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема процентну ставку визначено на рівні 30, 00 %, з вересня 2014 року - 34, 80 %, а з квітня 2015 року - 43, 20 %, тоді як право банку збільшувати/зменшувати процентну ставку та умови такого збільшення/зменшення в заяві-анкеті не передбачено (а.с. 8-9).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, покликався на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 12, 48-53).
Між тим, означені Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не підписані ОСОБА_1 , а отже, Банком не доведено, що саме ці умови розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 26.06.2008, а також, що означені документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в них розмірах і порядках нарахування.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Що стосується долученої до матеріалів позову довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», то така не містить відомостей про прізвище підписанта та про його правовий зв'язок із вищевказаною анкетою-заявою від 26.06.2008 підписаною ОСОБА_1 , або про бажання останньої укласти договір кредиту на означених умовах про проценти та кредитний ліміт. У свою чергу, анкета-заява також не містить будь-яких даних, що саме довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що долучена до позову, є її складовою частиною.
Окрім цього, означена Довідка не дає можливості суду здійснити її аналіз та надати їй відповідну оцінку, оскільки використання наведених у ній Тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві зазначено про те, яку конкретно кредитну картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником.
Таким чином, з огляду на те, що у анкеті-заяві від 26.06.2008 відсутній передбачений обов'язок відповідачки по сплаті процентів за користування кредитними коштами, а Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг не є складовою частиною спірного кредитного договору від 03.07.2008, підстав для задоволення вимог Банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, суд не убачає.
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зазначила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому вимога Банку в частині стягнення в примусовому порядку з відповідачки суми непогашеного тіла кредита в розмірі 31 373 грн. 66 коп., є підставною та підлягає до задоволення.
З огляду на вимоги ст. ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача 1 639 грн. 56 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 526, 549, 610, 1049, 1054 ЦК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , що значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д в м. Київ, ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 03.07.2008 в сумі 31 373 грн. 66 коп. (тіло кредита), а також 1 639 грн. 56 коп. судового збору, а всього 33 013 грн. 22 коп.
В іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.01.2021.
Суддя: А.М. Малахова-Онуфер