1Справа № 335/181/21 2/335/1072/2021
12 січня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В., розглянувши позовну заяву Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, -
11.01.2021 заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить до висновку, що позовну заяву слід повернути, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами третьою та четвертою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до ч. 3 якої, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Як вбачається зі змісту позову, предметом позовних вимог прокурора є стягнення із ОСОБА_1 на користь КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» матеріальної шкоди, яка полягає у сплаченій комунальним закладом на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 ОСОБА_2 сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 98 859 грн. 65 коп., у порядку регресу.
Як на підставу для представництва інтересів держави у суді, Запорізька місцева прокуратура № 1 посилається на те, що не відшкодування винною у незаконному звільненні працівника особою бюджетних грошових коштів, які б мали йти на фінансування заходів у сфері освіти, безумовно порушує законні інтереси держави. Проте, вказані обставини залишено поза увагою як Запорізької обласної ради, як органом якому підпорядковується КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2», так і самим закладом, оскільки заходи щодо захисту порушених інтересів держави, у тому числі претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення майнової шкоди у регресному порядку не вживаються, що свідчить про нездійснення Запорізькою обласною радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, та наявність підстав для представництва.
Разом із тим, з доданих до позовної заяви документів встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 з КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» стягнуто на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 98 859 грн. 65 коп., яку було виплачено комунальним закладом на виконання рішення суду у повному обсязі.
На звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1, Запорізька обласна рада та КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» повідомили про те, що відповідачем ОСОБА_1 20.11.2020, після роз'яснення положень ст. 233 КЗпП України, було подано заяву про добровільне відшкодування шкоди, завданої підприємству внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , у сумі 98 859 грн. 65 коп. та внесено на рахунок закладу частину цієї суми, що свідчить про наявність дієвих заходів, спрямованих на вирішення питання покриття шкоди, заподіяної Закладу.
З наданих Запорізькою місцевою прокуратурою № 1 копій квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 на рахунок КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» в якості відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням, 23.11.2020 сплачено 33 660 грн., 25.11.2020 - 10 360 грн., та у грудні 2020 - 28 000 грн. Залишок добровільно несплаченої шкоди становить 26 839 грн. 65 коп., яку і просить стягнути прокуратура у своєму позові.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачем у добровільному порядку за досить нетривалий час, після роз'яснення їй вимог ст. 233 КЗпП України, сплачено на рахунок КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» в якості відшкодування матеріальної шкоди суму у загальному розмірі 72 020 грн., що становить 73 % від загального розміру суми, стягнутої рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020.
Вказані обставини, на думку суду, спростовують доводи Запорізької місцевої прокуратури № 1, що Запорізькою обласною радою та КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» не здійснюються заходи щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, оскільки не встановлено обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 порушуються права осіб, в інтересах яких прокурор звертається до суду із позовом.
Зважаючи на викладені обставини, доходжу до висновку, що оскільки між відповідачем та КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» досягнуто згоди щодо добровільного відшкодування шкоди ОСОБА_1 , і останньою, станом на час звернення прокурора до суду з позовом, у добровільному порядку відшкодовано майже 3/4 частин від загальної суми шкоди, на даний час існує достатній строк для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, то у даному випадку відсутні достатні підстави для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради та КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» Запорізької обласної ради, а відтак позовну заяву, на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, слід повернути Запорізькій місцевій прокуратурі № 1.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 4 ст. 185, ст. ст. 258-260 ЦПК України, суддя, -
Повернути Запорізькій місцевій прокуратурі № 1 позов, який подано в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя К.В. Гашук