328/2635/20
12.01.2021
2/328/98/21
іменем України
12 січня 2021 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи № 328/2635/20 (номер провадження 2/328/98/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про зняття арешту з рахунку, на який нараховується заробітна плата, -
встановив:
15 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Правекс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про зняття арешту з рахунку, на який нараховується заробітна плата. В позовній заяві просить зняти арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ОТП Банк на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича від 05.10.2020 року у виконавчому провадженні № 63158209 від 30.09.2020 року.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
11 січня 2021 року до суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додана уточнена позовна заява та відмова приватного виконавця в знятті арешту з грошових коштів на рахунку в АТ «ОТП Банк» на який перераховується заробітна плата.
В уточненій позовній заяві позивач пред'являє вимоги безпосередньо до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича, якого ставить відповідачем, та просить зняти арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ОТП Банк на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича від 05.10.2020 року у виконавчому провадженні № 63158209 від 30.09.2020 року.
В уточненій позовній заяві позивач змінює коло відповідачів та пред'являє позовні вимоги безпосередньо до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С.
Суддя дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, уточнену позовну заяву та додані документи, дійшов наступного висновку.
В позовній заяві зазначено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02.10.2019 року у справі № 328/2035/17 з позивача стягнуто на користь акціонерного товариства «Правекс банк» заборгованість за кредитним договором.
На виконання вказаного рішення Токмацький районний суд Запорізької області видав виконавчий лист.
30.09.2020 року відкрито виконавче провадження № 63158209 з примусового виконання виконавчого листа № 328/2035/17.
05.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку позивача НОМЕР_1 відкритому в ОТП Банк, призначеному для виплати заробітної плати.
В жовтні 2020 року позивач звернувся до виконавця з заявою про зняття арешту, але йому було відмовлено в цьому з проханням надати довідку, що рахунок НОМЕР_1 відкритий в ОТП Банк є зарплатним, а в подальшому при наданні довідки відмовлено.
З позовної заяви та уточненої позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з діями приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунок на який зараховується заробітна плата у виконавчому провадженні № 63168209 від 30.09.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 328/2035/17 виданого 13 грудня 2019 року Токмацьким районним судом Запорізької області.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов'язане поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст. 19-30 ЦПК України).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, суб'єктний склад, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
З позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з діями приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунок на який зараховується заробітна плата у виконавчому провадженні № 63168209 від 30.09.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 328/2035/17 виданого 13 грудня 2019 року Токмацьким районним судом Запорізької області.
На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц (провадження N 61-1469св17), в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18 (провадження № 61-11118св19), в постанові Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі N 752/22214/16-ц ( провадження N 61-21694св19), в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19 (провадження № 61-7689св20) та інших.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Подана позивачем позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.
Позивач ОСОБА_1 є боржником перед Акціонерним товариством «Правекс банк», стороною виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 є боржником перед Акціонерним товариством «Правекс банк», стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 328/2035/17 виданого 13 грудня 2019 року Токмацьким районним судом Запорізької області.
Відповідно до предмету позову вимоги фактично зводяться до незгоди з прийнятим приватним виконавцем рішенням у формі постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні, з виконання виконавчого листа № 328/2035/17 виданого 13 грудня 2019 року Токмацьким районним судом Запорізької області.
Юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби або приватного виконавця залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Характер установлених спірних правовідносин, суб'єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень приватного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у зв'язку з виконання судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 є боржником перед Акціонерним товариством «Правекс банк», стороною виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Так заявлені ОСОБА_1 вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки в даному випадку передбачений інший спосіб захисту порушених прав, а саме шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
Такий позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а тому суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 186, 258-260, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 328/2635/20 (номер провадження 2/328/98/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про зняття арешту з рахунку, на який нараховується заробітна плата.
Роз'яснити позивачу його право на звернення зі скаргою до Токмацького районного суду Запорізької області шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
Суддя: