1Справа № 335/9884/20 2-а/335/11/2021
04 січня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Шутіній Г.Ю., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа: поліцейський 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрал поліції Логінова Вікторія Миколаївна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа: поліцейський 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрал поліції Логінова Вікторія Миколаївна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Поліцейським 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Логіновою Вікторією Миколаївною винесено постанову, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Даною постановою останню притягнуто до адміністративною відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3433804 від 15.11.2020.
Проте, позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача, оскільки вважає оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим, просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 15.11.2020 серії ЕАМ №3433804 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
У судове засідання представник позивача - адвокат Яценко Д.В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.
В судове засідання відповідач не з'явився. На адресу суду надійшов письмовий відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у його задоволенні та провести розгляд справи у його відсутність.
В судове засідання третя особа не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, завчасно повідомлялася про час, місце та день розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах повідомлення про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, й суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, з урахуванням заяви позивача та відповідача, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін та на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України без проведення фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 288 КпАП України, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Судом встановлено, що 15 листопада 2020 року поліцейським роти 3 батальйону 1 роти УПП в Запорізькій області капралом поліції Логіновою В.М. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАМ № 3433804, відповідно до якої останню притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
З постанови про адміністративне правопорушення, вбачається, що позивач 15.11.2020 о 12.06 год. керуючи транспортним засобом «Citroen C3», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , в місті Запоріжжя по вул. Магістральна, 96а, в населеному пункті де максимальна швидкість руху складає 50 км/год рухалася зі швидкістю 77 км/год, чим перевищила встановлене обмеження швидкості більше ніж 20 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом Tрукам ТС000571, чим порушила п.12.4 ПДР України.
Позивачем ОСОБА_1 зазначено, що вона не згодна із вказаною постановою, оскільки вимірювальний пристрій Tрукам ТС000571, який зазначено в оскаржуваній постанові, є неналежним засобом вимірювальної техніки та його не включено до «Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки». Так, відповідно до вказаного реєстру, до нього включено наступний тип ЗВТ - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II, тоді як в постанові вказано про Tрукам ТС000571. Таким чином, вважає, що Tрукам ТС000571 не є доказом в розумінні ст.251 КУпАП. Також, вважає, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження вчинення вказаного у постанові адміністративного правопорушення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пункт 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015. Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені частиною першою, другою і третьою статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує п'ятдесят кілометрів на годину, та саме в межах населеного пункту.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно ч.3 ст.77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як зазначалось судом, з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, встановлено, що позивач 15.11.2020 о 12.06 год. керуючи транспортним засобом «Citroen C3», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , в місті Запоріжжя по вул. Магістральна, 96а, в населеному пункті де максимальна швидкість руху складає 50 км/год рухалася зі швидкістю 77 км/год, чим перевищила встановлене обмеження швидкості більше ніж 20 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом Tрукам ТС000571, чим порушила п.12.4 ПДР України.
В матеріалах справи наявний фотознімок, на якому зображено частина транспортного засобу із державним номером НОМЕР_1 та зазначено прилад ТС 000571 із зазначенням швидкості 77 км/год. Відповідно до зображення у файлі на DVD-R диску, долученим відповідачем до відзиву, наявна частина розмови поліцейського із водієм, який повідомляє водію про перевищення швидкості.
Щодо правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості Трукам ТС000571, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення ії результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Проте судом встановлено, що у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ внесений інший тип вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ.
Більш того, оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції, вимірювача швидкості Трукам ТС000571.
Тобто, судом встановлено розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також згідно вимог п. 4 Розділу ІІ Порядку до реєстру вносяться відомості щодо назви та умовного позначення типу ЗВТ. Проте, у порушення цієї вимоги та приписів ст. 16 вищезазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», судом не вбачається, що не повна та скорочена назви вимірювача швидкості TruCAM були приведені у відповідність, що унеможливлює прийти до однозначних висновків про ідентичність вимірювальних засобів швидкості, про який йде мова у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17944, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 24 грудня 2019 року, інформація щодо якого міститься у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ та який було застосовано поліцейським, в даному випадку.
Отже, на думку суду, оцінювати покази приладу Трукам ТС000571 як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, підстав не має.
При цьому, суд констатує, що з наданого фото та відеозапису не можливо прослідкувати де знаходиться автомобіль позивача, відсутня прив'язка до місцевості, зокрема, що це населений пункт.
Відтак, суд враховуючи вищенаведене вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Зважаючи на той факт що, відповідач не надав достатніх доказів правомірності свого рішення, що є його обов'язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до відповідальності, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно та без повного та всебічного з'ясування усіх обставини справи, вина позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, дані які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем надано не було, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа: поліцейський 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрал поліції Логінова Вікторія Миколаївна (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3433804 від 15 листопада 2020 року, складену інспектором 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Логіновою Вікторією Миколаївною за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано 04 січня 2021 року.
Суддя: І.А. Крамаренко