Дата документу 08.09.2020
Справа № 937/3018/20
2/937/1845/20
08 вересня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Купавської Н.М.
за участю секретаря Бєгушевої Л.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 липня 2008 року у розмірі 63660 грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп., зазначаючи, що 28 липня 2008 року на підставі укладеного кредитного договору відповідач одержав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2020 року становить 63660 грн. 39 коп. та складається з: 23520 грн. 94 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8453 грн. 76 коп. заборгованість по відсотках нарахованих на прострочений кредит згідно ст..625 ЦК України; 28178 грн. 05 коп. пеня; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 3007 грн. 64 коп. штраф (процентна складова).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом із позовом подано письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, оскільки кредит в банку брав, але кредитною карткою користувався до 2016-2017 року, тому із заявленою сумою боргу не згоден.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
28 липня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номеру) у вигляді підписання заяви на оформлення кредиту та отримав платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку і погодився з тим, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг /а.с.41 зворот/.
Відповідач ознайомилася у письмовому вигляді про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» /а.с.42/.
Відповідно до заяви на отримання кредиту № б/н 28 липня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн. Сторонами визначено базову процентну ставку у розмірі 1,9 % на місяць з розрахунку 360 днів в рік, що підтверджується заявою та довідкою про умови кредитування від 28 липня 2008 року.
28 липня 2008 року ОСОБА_1 видано картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, про що міститься відмітка в заяві на оформлення кредиту № б/н 28 липня 2008 року /а.с.41,42/.
В період з часу з 28 липня 2008 року по 15 листопада 2018 року кредитний ліміт по картках, виданих ОСОБА_1 постійно змінювався, то збільшувався то зменшувався. Найбільшу суму кредитного ліміту було встановлено 06 вересня 2017 року у сумі 18 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.п. 39).
Між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким ОСОБА_1 видано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 дата відкриття 28.07.2008 року, термін дії 12/11; НОМЕР_2 дата відкриття 11.01.2012 року, термін дії 06/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття 06.10.2014 року, термін дії 09/18; № НОМЕР_3 дата відкриття 13.06.2015 року, термін дії 09/18, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 40).
Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 активно користувався кредитними картками, про що відображено відповідні операції, а саме: оплата за товар, зняття готівкових коштів в банкоматі, переводи з картки, поповнення мобільного телефону, оплата за продукти, розрахунок карткою за продукти в магазинах, поповнення картки в терміналах самообслуговування, тощо (а.с. 23-38).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.03.2020 становить 63660 грн. 39 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23520 грн. 94 коп., яке обліковується як прострочене, 8453 грн. 76 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 28178 грн. 05 коп. пені, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3007 грн. 64 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.9-22).
Пред'являючи позов банк додав заяву позичальника, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 28 липня 2008 року та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна 55 днів пільгового періоду», які підписані сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти та неустойку (пеню, штрафи) за несвоєчасну сплату кредиту.
В обґрунтування права вимоги в цій частині позову крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови.
Долученими позивачем на підтвердження позовних вимог Умовами визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору (пунктами 5.1.4, розділи 4, 5, 8, 8.6, 5.3 Умов), дію договору - 12 місяців з моменту підписання (пункт 9.12 Умов) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про оформлення кредиту від 28 липня 2008 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку відсутні відомості, що саме ці умови діяли, 28 липня 2008 року на момент укладення кредитного договору між сторонами.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В Довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 липня 2008 року, відсутня інформація про сплату неустойки (пені, штрафів) та інформація, що ОСОБА_1 ознайомилася саме з тими Умовами кредитування, які додані банком до позову (а.с. 42).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві на оформлення кредиту домовленості сторін про сплату, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
А тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафів відсутні.
Банком також заявлено вимоги про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на розрахунок заборгованості за договором № б/н від 28.07.2008, де процентна ставка на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України розрахована у розмірі 86,4 % та станом на 31.03.2020 становить 8453,76 грн. за період з 01.10.2019 по 31.03.2020.
Тобто, у даному випадку, позивач просить стягнути проценти у розмірі встановленому договором, однак заява позичальника від 28.07.2008 не містить умов щодо погодження процентної ставки у розмірі 86,4 % за прострочення виконання грошового зобов'язання, у довідці про умови кредитування така інформація також відсутня. Посилання представника позивача на п.2.1.1.2.12 Умов та правил також безпідставні, оскільки до позову долучено примірник Умов та правил в яких взагалі не має такого пункту, та не підписані відповідачем, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання у зазначеному розмірі.
Тому, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України виходячи з відсоткової ставки у розмірі 86,4 % є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.
Не можуть бути нараховані і 3 % річних на заборгованість за тілом кредиту відповідно до вимог ч. 2 статті 625 ЦК України, оскільки у вказаному банком періоді з 01.10.2019 по 31.03.2020 вимога позичальнику про повернення кредиту не пред'являлась, а такою вимогою слід вважати лише звернення до суду з цим позовом, а отже таке право у банку настало лише з 30.04.2020 моменту звернення з позовом до відповідача.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту, за умовами договору він взяв на себе зобов'язання повернути фактично отриману ним суму кредитних коштів, однак зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на 31.03.2020 утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 23520 грн. 94 коп., а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 28 липня 2008 року в розмірі 23520,94 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 23520,94 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. В пропорції до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 776 грн. 64 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81, 89, 141,247, 258, 264-265, 352-356 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2008 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 23520 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять) гривень 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 776 грн 64 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Позивач: Акціонерне комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.