Справа № 517/593/20
Провадження № 2/517/32/2021
12 січня 2021 року смт. Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Тростенюк В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, -
встановив:
02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів.
Згідно ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 03 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам п. 3, 5, 6, 7, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Крім того, позивачем не додано документи до позовної заяви, які зазначені в додатках та до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Позивачу надано строк для усунення недоліків тривалістю п'ять днів з моменту отримання цієї ухвали.
Згідно поштового повідомлення про вручення, 21 грудня 2020 року позивач отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, однак протягом п'яти днів недоліки позовної заяви усунуті не були
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак ЄСПЛ визнав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду. Зокрема, ЄСПЛ висловив таку правову позицію у рішеннях «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 38) та «Станєв проти Болгарії» ( п.230 ).
Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (рішення ЄСПЛ у справі «Луордо проти Італії (п. 85).
Право на доступ до суду за деяких обставин може бути предметом правомірних обмежень, зокрема, щодо забезпечення судових витрат (Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства, п.п. 62 67).
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", пунктах 51, 52 рішення ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", пункті 91 рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко Світлана проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух …(рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачеві, оскільки вона не усунула недоліки позовної заяви в наданий судом строк.
Враховуючи викладене та керуючись, ч. 3 ст. 185, 354 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд Одеської області.
Суддя: