Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 518/771/20
Номер провадження: 1-кп/511/52/21
12.01.2021 року колегія суддів Роздільнянського районного суду Одеської області в складі:
судді - доповідача - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області клопотання представника потерпілих та цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019160000000167 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст. 187, п.п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України,
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12019160000000167 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст. 187, п.п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України.
Представником потерпілих та цивільних позивачів - адвокатом ОСОБА_8 , в межах даного кримінального провадження пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_6 , в якому просила стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди від злочину в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривен та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривен та на користь ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди від злочину в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривен.
23.11.2020 року від представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому вона з метою забезпечення позову просила накласти арешт на майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 , на праві власності, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника потерпілих та цивільних позивачів, та просив повернути клрпотання для усунення недоліків, надавши письмові заперечення, якими обргунтував свою позицію.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані суду матеріали, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.09.2020 за № 224345517 за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстровано право власності на нерухоме майно - будинок загальною площею 76,50 кв.м., житловою площею 55,10 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За частиною першою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї ж статті, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з п. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Зазначені положення ЦПК України не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 94 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При вирішенні даного питання колегією суддів враховується характер та обсяг позовних вимог цивільного позову, які складаються з 300 000 грн. матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. моральної шкоди, а також дані про особу цивільного відповідача ОСОБА_6 , який є ФОП, вид дільності - роздрібна торгівля з лотків на ринках іншими товарами, але доходи на які можливо буде звернути стягнення у разі задоволення цивільного позову, судом не встановлено.
Тому, колегія суддів доходить до переконання, що у даному випадку існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду щодо задоволення цивільного позову, що надає підстави для застосування заходів його забезпечення.
У даному випадку колегія суддів вважає за доцільне з метою забезпечення цивільного позову представника потерпілих накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження цим будинком, тобто без позбавлення права користування ним.
Отже, дослідивши клопотання представника цивільних позивачів про арешт майна обвинуваченого та матеріали кримінального провадження, приймаючи до уваги необхідність всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, враховуючи необхідність забезпечення цивільного позову, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 128, 170, 173, 333, 350, 372, 392-393 КПК України, ст.ст. 149-150, 153 ЦПК України, колегія суддів
Клопотання представника потерпілих та цивільних позивачів - адвоката ОСОБА_8 про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт на належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , на нерухоме майно у вигляді будинку, загальною площею 76,50 кв.м., житловою площею 55,10 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про право власності внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно 09.08.2004 року, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, ВВК 514530 від 27.07.2004 року, шляхом заборони відчуження та розпорядження цим будинком.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3