Справа №: 398/4758/20
провадження №: 3/398/86/21
Іменем України
"04" січня 2021 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу прибиральницею в магазині «Акваріум», зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
встановив :
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18№159819 від 05.11.2020 року, ОСОБА_1 22.10.2020 року о 22-00 год. Здійснила неналежний догляд за своїми неповнолітніми дітьми, а саме: не знала місце перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в той час у с. Веселому були причетні до кидання каміння в вантажний автомобіль «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 22.10.2020 вона дійсно відпустила своїх дітей на прогулянку у с. Новоселівка біля місцевої школи до 8 години вечора. Однак діти вчасно не повернулися додому і вона пішла їх шукати, і зустріла на одній з вулиць у с. Новоселівка. Діти пояснила їй, що повернулися із с. Веселе, де вони стали свідками того, що їх знайомі кидали каміння по автомобілях. Діти пішли до села Веселе без дозволу та відома матері. Також ОСОБА_1 пояснила, що після цього випадку провела виховну бесіду з дітьми та обмежила їх можливість виходити на прогулянки.
Судом досліджені наявні у справі докази, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №159819 від 05.11.2020 року, копія заяви та письмових пояснень ОСОБА_4 , письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно яких ні він, ні його молодший брат каміння в автомобіль не кидали, довідка-характеристика з Новоселівської сільської ради на ОСОБА_1 , згідно якої вона з чоловіком займаються вихованням дітей.
Суд вважає, що надані суду докази не доводять вказаний у протоколі факт неналежного виконання ОСОБА_1 покладених на неї батьківських обов'язків по вихованню сина.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутні достатні докази вчинення дітьми правопорушення. Із пояснень дітей вбачається, що вони були свідками кидання каміння, інших доказів які б підтверджували те, що саме вони жбурляти каміння в автомобіль або їх поведінка була протиправною суду не надано. Те, що ОСОБА_1 ввечері 22.10.2020 року не знала, де перебувають її діти, не є достатнім доказом того, що вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Згідно її пояснень вона дозволила дітям віком 14 і 13 років піти на прогулянку до місцевої школи до 8 години вечора, однак діти без дозволу матері пішли у інше село. Водночас у справі відсутні достатні докази того, що така поведінка дітей зумовлена тим, що матір свідомо ухилилася від створення належних умов виховання дітей, навпаки, у справі є складена сільським головою довідка-характеристика ОСОБА_1 , у якій зазначено, що вона займається вихованням дітей. Немає доказів, що така поведінка дітей є систематичною та свідчить про невиконання матір'ю своїх обов'язків. Достатніх доказів, які б спростовували зазначені висновки суду у матеріалах справи немає.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
А тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 п. 3 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
постановив :
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Орловський