Справа №: 398/450/20
провадження №: 2/398/105/21
Іменем України
"11" січня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бугайченко Т.А., за участі секретарів Величко Т.Г., Василяки І.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Ковальова А.І., представника відповідача Стадніченко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить, з урахуванням уточнених вимог (том 2 а.с. 131), визнати протиправним її звільнення з посади комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 154-з від 24 грудня 2019 року з урахуванням змін, внесених наказом № 4-з від 11 січня 2020 року, поновити її на посаді комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з 14 січня 2020 року, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2020 року по день постановлення судового рішення про поновлення на посаді з розрахунку 226,48 грн у період з 14 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року та з розрахунку 233,60 грн у період з 01 вересня 2020 року, але не менше законодавчо встановленого рівня заробітної плати за оскаржуваний період, стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. матеріального відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн. витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги, допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі наказу № 32-к від 28.02.2007 року, вона , ОСОБА_1 , з 01 березня 2007 року була прийнята до абонентського відділу комунального підприємства «Олександрія-водоканал» на посаду бухгалтера. 01 квітня 2009 року вона була переведена у межах відділу на посаду контролера водопровідного господарства 3 розряду (наказ № 22-к від 31.03.2009р.). 12 липня 2011 року її , згідно наказу КП «Олександрія-водоканал» № 60-к від 12.07.2012р., було переведено на посаду комірника підприємства. Згідно рішення Кіровоградської обласної ради № 189 від 23.09.2011р. комунальне підприємство «Олександрія-водоканал» з 01 квітня 2012 року було реорганізовано шляхом приєднання до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» і того ж дня її згідно наказу підприємства № 50-к від 01.04.2012р. було зараховано до штатного складу Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКПП «Дніпро-Кіровоград» на посаду комірника служби з будівництва й експлуатації будівель та споруд. Наказом відповідача № 147-к від 01.11.2013р. її, з 01 листопада 2013 року було переведено працювати комірником господарчої дільниці.
28 жовтня 2019 року їй було вручено наказ підприємства № 186 від 28.10.2019р. про скорочення з 31 грудня 2019 року у штатному розкладі посади комірника господарчої дільниці Олександрійського ВКГ.
Листом ОКВП «Дніпро-Кіровоград» № 3386/11/0721 від 28.10.2019р. їй було повідомлено, що у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу по підприємству від 28 жовтня 2019 року № 186 вона попереджається про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31 грудня 2019 року. Як працівнику, який попереджається про скорочення, їй було запропоновано вакантні робочі місця: машиніст насосних установок 2 розряду дільниці насосних станцій служби водопостачання Кропивницького ВКГ (місячний оклад 6687 грн.); машиніст насосних установок 2 розряду дільниці насосних станцій служби водовідведення Кропивницького ВКГ (місячний оклад 6687 грн.); оператор на решітці 3 розряду каналізаційних очисних споруд служби головного технолога Кропивницького ВКГ (місячний оклад 7428 грн.); оператор установок для зневоднення осаду 4 розряду каналізаційних очисних споруд служби головного технолога Кропивницького ВКГ (місячний оклад 8358 грн.); контролер водопровідного господарства абонентного відділу служби збуту 3 розряду Олександрійського ВКГ (відрядна форма оплати праці); оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин абонентного відділу служби збуту 4 розряду Олександрійського ВКГ, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 (місячний оклад 6555 грн.) та запропоновано повідомити підприємство про прийняте рішення протягом трьох робочих днів з дня вручення повідомлення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, 30 жовтня 2019 року вона звернулась до комісії по трудових спорах ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою про розгляд трудового спору, в якій, посилаючись на неврахування наявного в неї переважного права на залишення на роботі, а також неузгодження наказу про її вивільнення із профспілковим комітетом просила визнати протиправним оспорюваний наказ.
Протоколом засідання комісії по трудових спорах ОКВП «Дніпро-Кіровоград» № 1 від 08.11.2019р. було відмовлено у задоволенні її заяви щодо скасування наказу підприємства та вирішено звернутися до служби кадрового забезпечення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з питання пропонування їй до 31 грудня 2019 року всіх вакантних робочих місць, які відповідають її кваліфікації.
У виконання рекомендацій КТС 24 грудня 2019 року їй було вручено лист ОКВП «Дніпро-Кіровоград» № 176/14, яким повторно повідомлено про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31 грудня 2019 року на підставі наказу по підприємству від 28 жовтня 2019 року № 186. Цим самим листом їй , як працівнику, який попереджається про скорочення, було запропоновано вакантне робоче місце агента з постачання відділу матеріально-технічного забезпечення служби матеріально-технічного забезпечення, розвитку та інвестицій Кропивницького водопровідно-каналізаційного господарства (місячний оклад 7040 грн.).
Того ж дня їй було вручено наказ (розпорядження) відповідача № 154-з від 24.12.2019 р. про звільнення з 31 грудня 2019 року.
Втім, з огляду на перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року, наказом відповідача № 4-з від 11 січня 2020 року було внесено зміни до наказу від 24 грудня 2019 року № 154-з та вирішено вважати днем її звільнення 13 січня 2020 року.
Вважає, що її звільнення з посади комірника господарчої дільниці Олександрійського ВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» є таким, що вчинене з порушенням законодавства про працю, у зв'язку з чим вона підлягає поновленню на посаді. Зокрема, вона не має у сім'ї інших працівників з самостійним заробітком, маючи, натомість, повнолітнього сина, який навчається на 4 курсі Дніпропетровського університету внутрішніх справ на платній основі. Як вбачається з записів у трудовій книжці, вона працювала в ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (КП «Олександрія-водоканал») з 01 березня 2007 року, тобто має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві. Крім того, у період роботи у КП «Олександрія-водоканал» із нею двічі траплялися нещасні випадки на виробництві - 16 липня 2009 року та 22 листопада 2010 року, що підтверджується відповідними актами. Довідками до акта огляду МСЕК № 152369 від 10 лютого 2009 року та № 456586 від 04 квітня 2011 року підтверджується, що їй встановлена 3 група інвалідності по зору, причиною чого також є робота на підприємстві відповідача. Також, станом на дату звільнення їй вже виповнився 61 рік, а стаж її роботи значно перевищує 20 років, що у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про досягнення нею пенсійного віку. Зазначені переваги у залишенні на роботі відповідачем були проігноровані, що свідчить про недотримання вимог ст. 42 КЗпП України. Вважає також, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» при її звільненні порушені приписи ст.ст. 43, 252 КЗпП України , адже фактично з дня вступу на роботу до КП «Олександрія-водоканал» вона є членом профспілки комунального підприємства «Олександрія-водоканал», про що свідчать, зокрема, регулярні відрахування профспілкових внесків з її заробітної плати. Зазначена обставина у відповідності до вимог ст.ст. 43, 252 КЗпП України свідчить про неможливість її звільнення без попередньої згоди зазначеної профспілкової організації та є однією з підстав для її поновлення на посаді.
Обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивує періодичним збільшенням мінімальної заробітної плати.
В обґрунтування моральної шкоди зазначає, що незаконними діями відповідача їй заподіяно моральної шкоди, яка полягає у душевних та навіть фізичних стражданнях, яких вона зазнала та продовжує зазнавати у зв'язку з порушенням її конституційного права на працю передбаченого ст. 43 Конституції України. Адже, звільнивши її з роботи, відповідач позбавив її законного заробітку, який використовувався нею як джерело до існування, натомість змусивши її нести додаткові витрати для організації власного життя, пов'язані з отриманням правової допомоги, зверненням до суду тощо. З метою забезпечення себе та своєї сім'ї вона вимушена вишукувати додаткові засоби, братися до роботи, протипоказаної їй за віком та станом здоров'я, позичати кошти у близьких та знайомих. Вона самостійно виховує та фінансує потреби повнолітнього сина, який продовжує навчання. ОСОБА_3 повідомлення про наступне звільнення та не знайшовши підтримки з боку комісії по трудових спорах, вона сильно занепала, у неї загострилися і без того тяжкі захворювання. Зрозумівши невідворотність звільнення, вона потрапила на стаціонарне лікування до Олександрійської ЦМЛ, понесла значні витрати на придбання лікарських засобів, що підтверджується документально. Усі зазначені обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від неї докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому представник Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», вказав про невизнання позовних вимог. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» при звільненні ОСОБА_1 не було порушено жодних вимог законодавства. Зокрема, 21.10.2019 року було винесено наказ за № 182 «Про скорочення посади», відповідно до якого генеральним директором підприємства наказано: скоротити з 31.12.2019 року посаду комірника господарської дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства; запропонувати працівнику, що підпадає під скорочення вакантні посади; у разі відмови від переведення або відсутності вільних посад провести попередження про наступне вивільнення з роботи з 31.12.2019 року у зв'язку із скороченням посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та ознайомити з даним наказом під розпис; подати необхідні матеріали до відповідного центру зайнятості ; до 31.12.2019 року підготувати наказ по особовому складу про звільнення працівника згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з врахуванням виплати вихідної допомоги і компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної відпустки. Метою прийняття такого рішення підприємством, було підвищення ефективності оптимізації роботи підприємства, оскільки на підприємстві в м.Олександрія відсутній склад для зберігання тимчасових матеріальних цінностей; всі матеріали, які приймаються від постачальників одразу ж передаються підзвітним особам для подальшого використання у виробництві та для проведення ремонтних робіт; фактично комірник не здійснює оприбуткування і видачу тимчасових матеріальних цінностей та не веде їх облік. 28.10.2019 року було винесено наказ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за № 186 «Про скорочення штату працівників», відповідно до якого наказано : скоротити з 31.12.2019 року у штатному розкладі посаду комірника господарської дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства; начальнику служби кадрового забезпечення ознайомити з даним наказом під особистий підпис ОСОБА_1 - комірника Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства. Із вказаним наказом у відповідності із вимогами ст. 49-2 КУпП України, 28.10.2019 року було ознайомлено позивача. Цього ж дня позивач отримала повідомлення про заплановане звільнення з пропозицією вакантних робочих місць. У повідомленні позивач зазначила, що із наказом категорично незгодна. Жодних заяв про переведення на одну із запропонованих посад не подала. При скорочені чисельності або штату працівників, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас, посада комірника, яка виключена із штатного розпису - єдина, тому, представник відповідача вважає, що і конкурувати працівникові на умовах визначених ст. 42 КЗпП - не було з ким. Крім того позивач не є членом первинної профспілкової організації ОКВП «Дніпро-Кіровоград», тому посилання позивача на порушення підприємством вимог ч. 3 ст. 252 та ст. 43 КЗпП України, при її звільненні є необґрунтованими. За вказаних обставин підприємством не було завдано жодної моральної шкоди позивачеві, тому вимоги про стягнення моральної шкоди вважає безпідставними. Також зазначає, що до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку витрат на надання правничої допомоги з урахуванням вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а лише додана квитанція до прибуткового ордеру від 22.02.2020 року про прийняття суми в розмірі 10000 грн, тому вимоги щодо стягнення з підприємства на користь позивача понесених нею витрат на надання правової допомоги також не визнають. (а.с. 80-83)
Позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач категорично заперечує твердження представника відповідача викладені у відзиві на позов. Зазначає, що на території ОКВП «Дніпро - Кіровоград» не було ліквідовано жодного із 4 складів. На території філії підприємства, за адресою : вул. Діброви, 30 в м.Олександрія, знаходиться складське приміщення центральний склад, де зберігались товарно-матеріальні цінності реорганізованого підприємства «Олександрія Водоканал». Також на території АДРЕСА_1 , знаходяться склади дільниці з ремонту та експлуатації споруд. Відповідачем не надано жодного доказу, щодо відсутності або непридатності жодного із вказаних складських приміщень. Також вважає неправомірним зауваження відповідача про те, що посада комірника, яка виключена із штатного розкладу, єдина на підприємстві, тому конкурувати працівникові на умовах ст. 42 КЗпП України не було з ким, адже згідно із колективним договором ОКВП «Дніпро - Кіровоград» , є посади завідуючого складом, старшого комірника, комірника та інші споріднені професії. Як вбачається із штатного розкладу підприємства, наданого представником відповідача, штат працівників у порівнянні із 2019 роком, у 2020 році не зменшився, а навпаки збільшився на 3,5 одиниці, але вони їй при звільненні запропоновані не були. Також відповідачем не надано технічно-економічного обґрунтування доцільності скорочення посади комірника, яку вона займала. Також відповідачем не розглядалась можливість переведення її на іншу посаду, як це передбачено п.1 ст. 42 КЗпП, адже її колишнім роботодавцем не було враховано, що вона являється працівником із високою кваліфікацією. Зокрема, має вищу освіту та тривалий стаж роботи за спеціальністю інженер, економіст, бухгалтер на протязі більше 26 років і з них на ОКВП «Дніпро - Кіровоград» майже 13 років та порушено вимоги п.1 ст. 42 КЗпП. Також відповідачем не було виконано рішення комісії по трудовим спорам та порушено вимоги п.2 ст. 32 КЗпП. Крім того, її звільнення відбулось без погодження первинної профспілкової організації, членом якої вона являється, що також є грубим порушенням вимог трудового законодавства. Також вважає безпідставними доводи представника відповідача, що вона відмовилась від усіх запропонованих їй для переведення посад, адже належних доказів цього не надано. Вважає, що доказами завданих відповідачем їй моральних страждань є медична документація та документи, що підтверджують її витрати на лікування. Крім того, відповідачем не було надано належних доказів, щодо вручення їй трудової книжки після звільнення. За вказаних обставин, вважає письмові заперечення представника відповідача проти її вимог є безпідставними. (том 1 а.с. 140-144.)
Представником відповідача подано до суду заперечення в яких вона зазначає, що позиція позивача про те, що було багато вільних посад на яких вона могла б працювати не відповідає дійсності, оскільки за висновком МСЕК у ОСОБА_1 є обмеження за станом здоров'я через зорове навантаження. Всі посади на яких вона могла працювати, з урахуванням її стану здоров'я, освітнім рівнем та кваліфікацією, ОСОБА_1 були запропоновані. Також зазначає, що посада комірника в структурному підрозділі ОВКГ підпорядкована директору ОВКГ, за завданням якого, головний інженер готував службову записку про скорочення посади комірника, що не заборонено законом. Крім того, позивач не є членом профспілки ОКВП «Дніпро-Кіровоград», тому її доводи про порушення вимог трудового законодавства через ненадання згоди первинного профспілкового органу на її звільнення є безпідставним (том 2 а.с. 135-136).
Ухвалою суду від 14.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
02.03.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала і просила їх задовольнити з тих підстав, що її звільнення було здійснено із порушенням вимог ст. 36, 42,43, 49-4 КЗпП України. Зокрема комісією по трудовим спорам було винесено рішення, яке відповідачем виконано не було, адже їй не було запропоновано усі вакантні посади наявні на підприємстві з урахуванням її фаху та освіти. Із наданих представником відповідача штатних розкладів видно, що були вакантними посади: старший комірник, завідувач складом, але вони їй не пропонувались. Також її колишнім роботодавцем не було враховано її переважне право на залишення на роботі, як працівника, який має більш високу кваліфікацію. Вона являється єдиним працюючий членом сім'ї, тому мала перевагу у порівнянні з іншими. Її син повнолітній, йому 21 рік, але він не має власного заробітку та навчається на платній основі на стаціонарі у м.Дніпрі та проживає у гуртожитку, хоча зареєстрований за її адресою місця проживання. Також роботодавцем безпідставно було скорочено саме посаду комірника, не беручи до уваги той факт, що на підприємстві, на час прийняття рішення щодо скорочення посади, яку вона займала, були вакантні 200 посад. Економії фонду заробітної плати не відбулось, а навпаки у 2020 році фонд заробітної плати на підприємстві збільшився більше ніж на 1000000 грн. Перед звільненням їй було запропоновано лише 7 посад із 191 вакантної посади по підприємству, 183 посади їй взагалі не пропонували. На час прийняття рішення про скорочення її посади та на час її звільнення в Олександрійському відділі була вакантна посада хіміка-лаборанта, і вона б могла на ній працювати, але зайняти цю посаду їй не пропонували взагалі. Пропозицію зайняти 7 вакантних посад їй вручили разом із наказом про скорочення, а через 3 дні викликали і запитали про її вибір. Але вона повідомила роботодавця про своє звернення до комісії по трудовим спорам. У день звільнення вона погодилась зайняти посаду контролера, але їй повідомили, що на цю посаду вже працевлаштовано іншу людину. На інші запропоновані посади вона не могла погодитись через свій стан здоров'я. Після засідання по трудовим спорам їй взагалі ніякі посади не пропонували та рішення комісії не виконали. 24.12.2019 року їй для ознайомлення надали наказ про звільнення і запропонували зайняти вакантну посаду агента по матеріально-технічному постачанню у м.Кропивницькому. Але оскільки у неї залишилась не використана відпустка, вона пішла у відпустку. Письмову заяву про бажання зайняти якусь із запропонованих вакантних посад вона не писала, оскільки сподівалась, що роботодавцем буде виконано рішення комісії по трудовим спорам. Також просила суд врахувати ту обставину, що у 2012 році КП «Олександрія-Водоканал» було реорганізовано, але вона не писала ніяких заяв про вихід із первинної профспілкової організації вказаного підприємства, тому залишається її членом. Своє звільнення вона перенесла тяжко, оскільки дуже переживала, перенесла нервовий стрес у зв'язку з чим потрапила до лікарні, у подальшому вимушена була звертатись до суду та відстоювати свої права, тому просила суд її вимоги щодо моральної шкоди задовольнити у повному об'ємі.
Представник позивача вимоги за позовом підтримав , посилаючись на обставини зазначені у позові, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що зазначені у відзиві на позов та запереченні. Визнала ту обставину, що в Олександрійському ВКГ складських приміщень немає з квітня 2012 року, а взагалі по підприємству складські приміщення є та на них здійснюється оприбуткування товаро-матеріальних цінностей. Вказала, що всі вакантні посади, які були запропоновані позивачці відповідали її освітньо-кваліфікаційному рівню, також було враховано її інвалідність по зору, але на жодну із запропонованих посад вона не виявила бажання перевестись. Загалом скорочення посади комірника відбулось у зв'язку з тим, що комірник не здійснював свої безпосередні функції, адже оприбуткування матеріальних цінностей фактично здійснюється на складах у м.Кіровограді. ОКВП «Дніпро-Кіровоград» є специфічним підприємством і на підприємстві постійно не вистачає контролерів, але ОСОБА_1 зайняти вакантну посаду контролера на підприємстві відмовилась. Їй необхідно було написати заяву про бажання зайняти якусь із запропонованих посад, але вона цього не зробила, тому була звільнена. Ніяку моральну шкоду позивачці завдано не було, адже при звільненні їй були виплачені всі передбачені законодавством суми та проведено повний розрахунок. Дійсно на час прийняття рішення про скорочення посади комірника та на час звільнення ОСОБА_4 з роботи посада лаборанта хіміко-бактеріологічних аналізів ІІІ розряду на підприємстві була вакантною, але зайняти вказану посаду позивачці не пропонувалось, оскільки вона не має відповідної освіти, зокрема хіміка-біолога. Адже відповідно до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, для зайняття даної посади необхідно мати освіту хіміка-біолога, а позивач має вищу інженерну освіту. На момент звільнення ОСОБА_4 із посади, були посади комірників у Знам'янському структурному підрозділі та у Кропивницькому, але ОСОБА_4 із працівниками, які займали ці посади не конкурувала, оскільки її посада у Олександрійському структурному підрозділі скорочувалась одна, тому порівняльний аналіз переважного права позивачки залишення на посаді комірника підприємством взагалі не проводився. Враховуючи, що в Олександрійському ВКГ склад взагалі був відсутній, підприємство переглянуло свою структуру, прорахувало доцільність існування посади, яку займала ОСОБА_4 і було вирішено, що для оптимізації покращення ефективності, зазначена посада не потрібна. У період з 01 по 13.01.2020 року ОСОБА_4 жодні соціальні виплати та заробітна плата не нараховувались бо вона у цей період не працювала.
Заслухавши пояснення сторін у справі та дослідивши надані ними докази , суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
Судом встановлено , що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у 1981 році здобула вищу освіту за спеціальністю - інженер економіст ( том 1 а.с. 148).
На підставі наказу № 32-к від 28.02.2007 року, ОСОБА_1 , з 01 березня 2007 року була прийнята до абонентського відділу комунального підприємства «Олександрія-водоканал» на посаду бухгалтера. 01 квітня 2009 року вона була переведена у межах відділу на посаду контролера водопровідного господарства 3 розряду (наказ № 22-к від 31.03.2009р.). 12 липня 2011 року її , згідно наказу КП «Олександрія-водоканал» № 60-к від 12.07.2012р., було переведено на посаду комірника підприємства. Згідно рішення Кіровоградської обласної ради № 189 від 23.09.2011року комунальне підприємство «Олександрія-водоканал» з 01 квітня 2012 року було реорганізовано шляхом приєднання до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» і того ж дня ОСОБА_1 , згідно наказу підприємства № 50-к від 01.04.2012р., було зараховано до штатного складу Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на посаду комірника служби з будівництва й експлуатації будівель та споруд. Наказом відповідача № 147-к від 01.11.2013р. її, з 01 листопада 2013 року було переведено працювати комірником господарчої дільниці, а 13.01.2020 року звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (том 2 а.с.156-163).
Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 20.09.2011 року № 320 було надано згоду на приєднання комунального підприємства «Олександрія-водоканал» Олександрійської міської ради до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» та вирішено припинити юридичну особу комунальне підприємство «Олександрія-водоканал». Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30.03.2012 року № 542 було затверджено передавальний акт майна , прав, обов'язків комунального підприємства «Олександрія-водоканал» Олександрійської міської ради до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (том 1 а.с. 15-22).
З копії акту Форми Н-1 № 01 та 02 від 20 липня 2009 року та від 29.12.2010 року вбачається, що 16.07.2009 року та 22 листопада 2010 року із ОСОБА_1 двічі траплялися нещасні випадки пов'язані з виробництвом (том 1 а.с. 34- 41).
За наслідками первинного огляду МСЕК, який було проведено 10.02.2009 року ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності з 08.01.2009 року. Причиною інвалідності зазначено : загальне захворювання по зору. Інвалідність була встановлена строком до 01.03.2010 року. Згідно висновку про умови та характер праці ОСОБА_1 рекомендовано обмежити працю, пов'язану з напругою зору (том 1 а.с. 43)
У зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності загального захворювання по зору, наказом начальника Комунального підприємства «Олександрія-Водоканал» від 21.03.2009 року, ОСОБА_1 з посади бухгалтера абонентського відділу, з 01.04.2009 року було переведено на посаду контролера водопровідного господарства (том 1а.с. 51)
17.11.2010 року ОСОБА_1 за наслідками медичного огляду була визнана непридатною до роботи на посаді контролера, що підтверджено медичним висновком (том 1 а.с. 42).
02.02.2009 року та 13.04.2010 року офтальмо-неврологічним МСЕК ОСОБА_1 встановлювались програми реабілітації інваліда (том 1 а.с.45-48).
Відповідно довідки до акту огляду МСЕК від 04.04.2011 року, ОСОБА_1 , за наслідками повторного огляду з 01.03.2011 року була встановлена третя група інвалідності, безтерміново. Причиною інвалідності вказано : загальне захворювання по зору. Відповідно висновку про умови та характер праці ОСОБА_1 рекомендовано обмежити роботу з напругою зору у нічний час (том 1 а.с. 44).
Із розрахункових листків ОСОБА_1 за липень 2008 року, січень 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, листопад 2010 року, березень 2011 року, вбачається що із її заробітної плати вираховувались профспілкові внески (том 1 а.с.52).
Згідно протоколу засідання об'єднаного профкому профспілкової організації «Олександрійського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 04.02.2019 року, було вирішено припинити діяльність первинної профспілкової організації «Олександрійського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» шляхом ліквідації підприємства та написання заяв робітників про вступ та прийняття в первинну профспілкову організацію ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Рішенням Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 05.04.2019 року було вирішено провести державну реєстрацію припинення громадського формування в результаті його ліквідації відносно профспілкової організації Олександрійського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (том 1 а.с. 156-157).
Із листа Обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 21.07.2020 року надісланого ОСОБА_1 вбачається, що первинна профспілкова організація КП «Олександрія-водоканал» була знята з обліку з 01.01.2013 року у зв'язку із системною несплатою профспілкових внесків та роз'яснено, те що ППО КП «Олександрія-водоканал» не знята з обліку в установах юстиції, не дає право вважати цю організацію та її керівництво легітимними та спроможними представляти будь-чиї інтереси (том 2 а.с. 128)
Відповідно довідки первинної профспілкової організації ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 25.06.2020 року № 5 , з моменту створення ОКВП «Дніпро-Кіровоград», 02.12.2010 року, ОСОБА_1 не перебувала на обліку в первинній організації. Відповідно вимог статуту на підставі якого діє первинна профспілкова організація ОКВП «Дніпро-Кіровоград», членство у профспілці є добровільним і набувається з дня подачі заяви про вступ до профспілки зі сплатою членських внесків. Вказаних дій ОСОБА_1 вчинено не було (том 1 а.с. 155).
За встановлених судом і зазначених вище обставин, суд визнає безпідставними доводи позивача про те, що її звільнення відбулось без погодження із первинною профспілковою організацією, членом якої вона являється, адже ці обставини не доведені жодним належним доказом і навпаки спростовані відповідачем.
21 жовтня 2019 року генеральним директором Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» було видано наказ № 182 «Про скорочення посади», відповідно до якого , з метою підвищення ефективності і опримізації роботи підприємства, керуючись ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України та ст. 36, ч. 1 ст. 40, ст.. 49-2 КЗпП України, наказано: скоротити з 31.12.2019 року посаду комірника господарської дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства; запропонувати працівнику, що підпадає під скорочення вакантні посади; у разі відмови від переведення або відсутності вільних посад провести попередження про наступне вивільнення з роботи з 31.12.2019 року у зв'язку із скороченням посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та ознайомити з даним наказом під розпис; подати необхідні матеріали до відповідного центру зайнятості ; до 31.12.2019 року підготувати наказ по особовому складу про звільнення працівника згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з врахуванням виплати вихідної допомоги і компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної відпустки.Начальнику фінансово-економічної служби внести відповідні зміни до штатного розкладу та ввести їх в дію з 01 січня 2020 року (том 1 а.с. 84)
28 жовтня 2019 року генеральним директором Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» було видано наказ № 186 про скорочення з 31 грудня 2019 року у штатному розкладі посади комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства. Вказаним наказом начальнику служби кадрового забезпечення було доручено ознайомити з даним наказом під особистий підпис ОСОБА_1 , а начальнику служби кадрового забезпечення до 31 грудня 2019 року підготувати наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України та компенсаційних виплат за невикористані щорічні відпустки . Наказ мотивований необхідністю підвищення ефективності та оптимізації підприємства згідно проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей ( том 1 а.с. 23)
Підставою для прийняття рішення про скорочення посади комірника стала службова записка головного інженера Олександрійського ВКГ від 19.09.2019 року (том 2 а.с. 86).
25.09.2019 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» повідомило первинну профспілкову організацію ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про скорочення з 31.12.2019 року посади комірника господарської дільниці Олександрійського ВКГ. За результатами розгляду порушеного адміністрацією підприємства питання первинною профспілковою організацією ОКВП «Дніпро-Кіровоград» було прийнято рішення про надання згоди на скорочення зазначеної посади в штатному розкладі, а також проінформовано, що працівник, який займає скорочувану посаду не є членом профспілкової організації (том 2 а.с. 87-89).
28.10.2019 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» ОСОБА_1 було здійснено повідомлення, про те, що у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу по підприємству від 28 жовтня 2019 року № 186, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, вона попереджається про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України 31 грудня 2019 року. ОСОБА_1 , як працівнику, який попереджається про скорочення, було запропоновано вакантні робочі місця: машиніст насосних установок 2 розряду дільниці насосних станцій служби водопостачання Кропивницького ВКГ (місячний оклад 6687 грн.); машиніст насосних установок 2 розряду дільниці насосних станцій служби водовідведення Кропивницького ВКГ (місячний оклад 6687 грн.); оператор на решітці 3 розряду каналізаційних очисних споруд служби головного технолога Кропивницького ВКГ (місячний оклад 7428 грн.); оператор установок для зневоднення осаду 4 розряду каналізаційних очисних споруд служби головного технолога Кропивницького ВКГ (місячний оклад 8358 грн.); контролер водопровідного господарства абонентного відділу служби збуту 3 розряду Олександрійського ВКГ (відрядна форма оплати праці); оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин абонентного відділу служби збуту 4 розряду Олександрійського ВКГ, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 (місячний оклад 6555 грн.); обхідник водопрвідно-каналізаційних мереж дільниці мереж служби водопостачання Світловодського ВКГ (місячний оклад 5245 грн) . У повідомленні ОСОБА_1 було запропоновано, у разі прийняття пропозиції про переведення протягом трьох робочих днів з дня вручення повідомлення подати заяву до відділу кадрів . У разі відмови - в той самий термін повідомити про прийняте рішення і зробити відповідну відмітку (том 1 а.с.24, 86).
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 адресованої голові комісії по трудовим спорам ОКВП «Дніпро-Кіровоград», і наказ про скорочення штату працівників від 28.10.2019 року, і повідомлення від 28.10.2019 року про заплановане звільнення , позивач отримала 28 жовтня 2019 року (том 1 а.с. 25).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до комісії по трудових спорах ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою про розгляд трудового спору, в якій, посилаючись на неврахування наявного в неї переважного права на залишення на роботі, а також неузгодження наказу про її вивільнення із профспілковим комітетом просила визнати протиправним наказ від 28 жовтня 2019 року № 186 «Про скорочення штату працівників» (том 1 а.с. 26).
Протоколом засідання комісії по трудових спорах ОКВП «Дніпро-Кіровоград» № 1 від 08.11.2019р. , у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо скасування наказу адміністрації ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 28.10.2019 року № 186 було відмовлено та вирішено звернутися до служби кадрового забезпечення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» щодо надання ОСОБА_1 до 31 грудня 2019 року пропозицій всіх вакантних робочих місць, які відповідають її кваліфікації (том 1 а.с. 27-29).
На виконання рекомендацій Комісії по трудовим спорам, 24 грудня 2019 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» ОСОБА_1 було вручено лист № 176/14, яким повторно повідомлено про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31 грудня 2019 року на підставі наказу по підприємству від 28 жовтня 2019 року № 186. Цим самим листом їй , як працівнику, який попереджається про скорочення, було запропоновано вакантне робоче місце агента з постачання відділу матеріально-технічного забезпечення служби матеріально-технічного забезпечення, розвитку та інвестицій Кропивницького водопровідно-каналізаційного господарства (місячний оклад 7040 грн.) (том 1 а.с. 30).
Того ж дня їй було вручено наказ (розпорядження) відповідача № 154-з від 24.12.2019 р. про звільнення з 31 грудня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, скорочення чисельності штату працівників (том 1 а.с. 31).
З 27.12.2019 року по 10.01.2020 року ОСОБА_1 у зв'язку із загальним захворюванням перебувала в КП «Центральна міська лікарня м.Олександрії» на стаціонарному лікуванні , у зв'язку з чим здійснила витрати на придбання медичних препаратів , пов'язаних із обстеженням та лікуванням на загальну суму 2321 грн 57 коп (том 1 а.с. 32, 54, 55)
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у період з 27 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року, наказом відповідача № 4-з від 11 січня 2020 року було внесено зміни до наказу від 24 грудня 2019 року № 154-з та вирішено вважати днем її звільнення , на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, скорочення чисельності штату працівників, - 13 січня 2020 року. Цим наказом відділу бухгалтерського обліку та звітності доручено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 43 календарних дні та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку. З вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 13 січня 2020 року ( том 1 а.с. 33)
Відповідно довідки ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 19 березня 2020 року № 164, ОСОБА_1 за листопад та грудень 2019 року було нараховано заробітну плату в розмірі 3999,12 грн за листопад та 3588,53 грн за грудень (том 1 а.с. 164).
Із копій штатних розкладів керівників , фахівців та службовців дирекції , а також робітників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з 1 липня 2019 року та з 1 січня 2020 року вбачається, що посаду комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства було скорочено. На момент звільнення ОСОБА_1 із посади комірника, зайнята посада комірника була також у Світловодському структурному підрозділі (том 2 а.с.34, 74 ).
Згідно довідок ОКВП «Дніпро-Кіровоград» від 10.07.2020 року про вакансії по підприємству за період з 28.10.2019 року по 20.01.2020 року, за вказаний період на підприємстві було 78 вакантних посад, у тому числі в Олександрійському водопровідно-каналізаційному господарстві - лаборант хіміко-бактеріологічних аналізів ІІІ розряду лабораторії водопостачання. Вказану посаду ОСОБА_1 при звільненні зайняти не пропонували.
Разом із тим доводи позивача про те, що станом на час її звільнення були вакантними посади старшого комірника та завідувача складом є безпідставними та не підтвердженими жодним доказом.
Станом на 01 липня 2019 року чисельність працівників ОКВП «Дніпро-Кіровоград» , згідно штатного розкладу складала 1584 особи, а з 01 січня 2020 року - 1587,5 особи (том 2 а.с. 82-85).
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов'язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - ППВСУ № 9) Верховний Суд України зауважив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Абзацом 6 п. 19 ППВСУ № 9 передбачено, що в усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою 111-А цього Кодексу.
Як встановлено ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 492 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2020 року № 466/7604/17.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду висловленого у постанові від 22.05.2019 року у справі № 753/3889/17, перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
Але в порушення зазначених вимог закону та з врахуванням того, що на підприємстві були працівники, які займали посади комірників та з якими ОСОБА_1 могла конкурувати, відповідачем навіть не аналізувалось наявність у неї переважного права залишення на роботі у порівнянні з іншими працівниками , що є грубим порушенням вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України.
Разом із тим переваги, які б давали ОСОБА_1 право на залишення на роботі перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України, судом не встановлені.
Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не довела, що являється членом первинної профспілкової організації ОКВП «Дніпро-Кіровоград», її доводи про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України є безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 5 ст. 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що на підприємстві в момент звільнення позивача були відсутні посади, що могли бути запропоновані останній , виходячи з її професії, спеціальності, освіти та кваліфікації, оскільки це суперечить положенням частини третьої статті 49-2 КЗпП України, за змістом якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, при тому, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що існують на всьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, за умови, що він враховуючи освіту та кваліфікацію може виконувати цю роботу. Отже, працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівника є обов'язком роботодавця, і такий обов'язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.
Адже, згідно п. 68 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 N 336 , лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу 3-го розряду, повинен знати: основи хімії та елементарні основи бактеріології в межах виконуваної роботи; вимоги державних стандартів до проведення хіміко-бактеріологічних аналізів; порядок відбирання зразків та їх підготовки до випробувань; необхідний обсяг випробувань; способи приготування робочих і титрових розчинів стерилізації бактеріологічних середовищ; систему записів результатів випробувань і методи їх статистичного опрацювання. Кваліфікаційні вимоги: повна загальна середня освіта та професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи або повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві. Підвищення кваліфікації та стаж роботи за професією лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу 3 розряду законодавством не вимагається.
Дійшовши висновку, що вакантна посада лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу 3-го розряду, не могла бути запропонована ОСОБА_1 , оскільки вона не має відповідної освіти , відповідач не перевірив та не довів, що дійсно позивач не могла виконувати обов'язки за цією посадою, з урахуванням того, що відповідність посади обумовлена посадовими обов'язками, а не наявністю відповідної освіти, з врахуванням того, що позивач могла пройти професійну підготовку на виробництві.
Отже , суд вважає, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавста, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленю на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню. У разі, коли протягом двох місяців, що передували звільненню з роботи, працівник не з його вини працював не всі робочі дні, його середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється за фактично відпрацьований час у цьому періоді, а не за два повні календарні місяці, що йому передували.
Пунктом 3 Порядку визначені виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Це: основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, які не носять разового характеру, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Із наданої відповідачем довідки вбачається (том 1 а.с. 56), що заробітна плата позивача за два останні місяці роботи в ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (листопад, грудень 2019 року) склала 4173 грн. та 4074.23 грн. відповідно. Кількість робочих днів у листопаді та у грудні 2019 року становила по 21 дню. Таким чином, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням становив: (4173 грн. + 4074.23 грн.): (21 день + 21 день) = 196 грн. 36 коп. на місяць і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кожен день вимушеного прогулу.
Переконання позивача про те, що середня заробітна плата має обраховуватись із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, суд визнає безпідставними, адже це суперечить вимогам законодавства. Тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Період вимушеного прогулу з 14 січня 2020 року по 11 січня 2021 року становить 247 робочих днів. Заробітна плата позивача за час вимушенного прогулу становить 48 500 грн 92 коп.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших платежів (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Звільнивши ОСОБА_1 з роботи з порушенням вимог законодавства відповідач позбавив її законного заробітку, який використовувався нею як джерело для існування, натомість змусивши її нести додаткові витрати для організації свого життя, пов'язаної з отриманням правової допомоги і звернення до суду. Зазначені обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагали від неї докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Тому завдану моральну шкоду позивачці суд оцінює у 10 000 грн. Така сума відшкодування повністю відповідатиме, на думку суду, глибині душевних страждань ОСОБА_1 .
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем підтверджено, що за надання правової допомоги у справі вона сплатила 10000 грн (том 1 а.с. 60-61), тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, зокрема, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн (том 1 а.с. 69), суд покладає на рахунок відповідача.
При ухваленні даного рішення суд враховує, практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 154-з від 24 грудня 2019 року з урахуванням змін, внесених наказом № 4-з від 11 січня 2020 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді комірника господарчої дільниці Олександрійського водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з 14 січня 2020 року.
Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 48 500 (сорок вісім тисяч п'ятсот) грн 92 коп, який обраховано без утримання податків та інших обов'язкових платежів, 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на правову допомогу та 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, тобто за період з 14 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року в сумі 4516 (чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 28коп, яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів та про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 ;
представник позивача : ОСОБА_5 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000205 від 02.06.2018 року, місцезнаходження : АДРЕСА_3 ;
відповідач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» ЄДРПОУ: 03346822, місцезнаходження : м.Кропивницький, вул. Соборна, 19а.
Повне рішення складено 12.01.2021 року.
Суддя Т.А.Бугайченко