Справа № 0308/2429/2012 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/448/20 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.
22 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І
з участю секретаря судового засідання Лимар Р. С.,
прокурора Бородчук О. В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів Редька О. В., Бордюженка Е. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року,
У лютому 2012 року прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (АТ «Ощадбанк») звернувся в суд із зазначеними позовом.
Покликався на те, що 11 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступник якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 укладено договір № 2871, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 318000 грн з кінцевим терміном повернення коштів 09 квітня 2027 року та сплатою 16 % річних. На забезпечення виконання грошових зобов'язань 11 квітня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» належні йому на праві власності житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0835 га для його обслуговування, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 11 квітня 2007 року між кредитором - банком та поручителем ОСОБА_4 і позичальником ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань за кредитним договором. Однак грошові зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 23 квітня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 517926 грн 29 коп., що складається із заборгованості за кредитом - 312441 грн 92 коп.; заборгованості за відсотками - 160996 грн 07 коп.; пені - 44488 грн 30 коп.
Вважаючи, що позичальник належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, прокурор м. Луцька просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно вищезазначену суму заборгованості на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року позов прокурора задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 517926 грн 29 коп. - заборгованість за кредитним договором та в дохід держави по 107 грн 30 коп. судового збору з кожного.
03 січня 2020 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд вказаного заочного рішення, яка ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2020 року була залишена без задоволення.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, відповідач ОСОБА_3 27 лютого 2020 року подала апеляційну скаргу, у якій просила оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, як особа, що не була належно повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, копію заочного рішення отримала лише 28 грудня 2019 року, відповідач ОСОБА_3 27 лютого 2020 року подала до апеляційного суду заяву про застосування позовної давності так, як під час звернення кредитодавця - банку до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису на іпотечне майно було замінено строк виконання основного зобов'язання за договором про іпотечний кредит з 09 квітня 2027 року на 27 жовтня 2008 року. З позовом же прокурор звернувся до суду лише 09 лютого 2012 року, тобто поза межами трьох років, а отже з пропуском строку позовної давності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема, суд, стягнувши заборгованість за кредитним договором станом на 23 січня 2012 року, не врахував того, що кредитор - банк, звернувшись із заявою до нотаріуса 27 жовтня 2008 року про вчинення виконавчого напису, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки, строк дії кредитного договору. Відтак, нарахування процентів та неустойки після спливу строку дії договору, тобто після 27 жовтня 2008 року, припиняється.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Ощадбанк», вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, яке відповідає обставинам справи та наданим і дослідженим доказам просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальник ОСОБА_2 , на час звернення позивача до суду кредитні зобов'язання за договором належним чином не виконував, грошові кошти не вимогу кредитодавця не повернув, то з нього і поручителя ОСОБА_4 слід стягнути солідарно на користь банку всю кредитну заборгованість в сумі 517926 грн 29 коп.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що 11 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступник якого є АТ «Державний ощадний банк України» (АТ «Ощадбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 318000 грн з кінцевим терміном повернення коштів 09 квітня 2027 року та сплатою 16 % річних.
На забезпечення виконання грошових зобов'язань 11 квітня 2007 року між банком - позикодавцем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку-іпотекодержателю належний йому на праві власності житловий будинок із земельною ділянкою для його будівництва і обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 11 квітня 2007 року між банком та поручителем ОСОБА_4 і позичальником ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилась перед банком за виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань за кредитним договором.
Однак, грошові зобов'язання ОСОБА_2 не виконав, унаслідок чого станом на 23 січня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 517926 грн 29 коп.
23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Базалицькою О. Р. винесено виконавчий напис, з якого вбачається, що банк скористався своїм правом дострокового стягнення кредитної заборгованості шляхом зветнення стягнення на предмет іпотеки. При цьому було зазначено, що строк платежу за зобов'язаннями настав 27 жовтня 2008 року. Виконавчим написом передбачено, що звернення стягнення здійснюється в рахунок погашення всієї заборгованості за кредитом - 336658 грн 71 коп., а саме: сума непогашеного кредиту - 312441 грн 92 коп.; 23367 грн 33 коп. - відсотки та користування кредитом; 849 грн 46 коп. - пеня несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 105 т. 1, 14 т. 2).
З наявної в матеріалах справи копії протоколу зустрічі з позичальником від 24 лютого 2011 року слідує, що ОСОБА_4 як поручитель по кредитному договору № 2871 від 11 квітня 2007 року визнала борг в повному обсязі на загальну суму 448745 грн, і запевнила банк, що вони разом з чоловіком ОСОБА_2 мають намір погасити заборгованість, реалізувавши нерухоме майно (а.с. 15 т. 2).
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті у Першій Луцькій державній нотаріальній конторі Волинської області 20 травня 2019 року за заявою АТ «Ощадбанк» з грошовими вимогами до спадкоємців померлого була заведена спадкова справа № 253/2019. в матеріалах якої є заява ОСОБА_2 сина померлого ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини після смерті батька та відповідь державного нотаріуса на вказану заяву із роз'ясненням останньому порядку одержання свідоцтва про право на спадщину (а. с. 34 - 42 т. 2 ).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року до участі у справі ОСОБА_2 залучено як правонаступника після смерті відповідача ОСОБА_2 (а.с. 68 т. 2).
Згідно витягу з актового запису про шлюб відповідач ОСОБА_4 20 серпня 2019 року уклала шлюб із ОСОБА_5 (а.с. 108 т. 1).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 цього Кодексу).
Згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України, як що договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Звертаючись з позовом до суду у лютому 2012 року прокурор ставив питання про стягнення заборгованості на користь АТ «Ощадбанк», яка утворилася станом на 23 січня 2012 року та становила 517926 грн 29 коп.
Проте, вчинення 23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. виконавчого напису, у якому зазначено, що строк платежу за зобов'язаннями настав 27 жовтня 2008 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов'язання.
Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення ч. 2 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
За таких обставин, змінивши строк виконання зобов'язання, банк мав право ставити вимоги до позичальника і поручителя про стягнення кредитної заборгованості, яка існувала саме на цей строк і становила 336658 грн 71 коп., що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1281 та ч. 1 ст. 1282 ЦК України Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки спірні правовідносини у даній справі допускають правонаступництво, то після смерті відповідача ОСОБА_2 , до участі у справі апеляційним судом було залучено спадкоємця померлого, а саме його сина ОСОБА_2 , який подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і у встановлений законом строк не відмовився від спадщини.
Оскільки, як слідує з матеріалів справи, кредитор-банк спадкодавця пред'явив свої вимоги до спадкоємців померлого шляхом подання відповідної заяви до Першої Луцької державної нотаріальної контори, а син померлого позичальника ОСОБА_2 вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини, то саме він зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що існуюча кредитна заборгованість померлого ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь банку з його сина-спадкоємця ОСОБА_2 , однак лише у межах вартості успадкованого ним майна.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).
Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
Таким чином, у договорі поруки не встановлено строку її дії відповідно до статті 252 ЦК України, а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
У договорі іпотечного кредиту укладеному банком і ОСОБА_2 строк виконання основного зобов'язання чітко визначений строком повного погашення кредиту - 09 квітня 2027 року.
Однак у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника-іпотекодавця заборгованість за кредитним договором, звернувшись до приватного нотаріуса із проханням звернути стягнення на іпотечне майно, що потягло зміну строку виконання основного зобов'язання.
Отже, пред'явивши у зазначений вище спосіб вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, оплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя.
Оскільки з ініціативи банку, шляхом вчинення 23 квітня 2009 року нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, було змінено строк виконання основного зобов'язання, а прокурор в інтересах банку звернувся до суду із зазначеним позовом лише 09 лютого 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, що свідчить про припинення поруки, то у стягненні кредитної заборгованості у солідарному порядку з поручителя ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 подала до апеляційного суду заяву, у якій просила застосувати строк позовної давності.
Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з частинами третьою, четвертою статі 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У силу положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Згідно протоколу зустрічі з позичальником від 24 лютого 2011 року відповідач ОСОБА_3 як поручитель по кредитному договору № 2871 від 11 квітня 2007 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» і позичальником ОСОБА_2 , визнала у повному обсязі боргу перед банком кредитором, що на думку колегії суддів, є безспірною підставою, яка свідчить про переривання перебігу позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем ОСОБА_3 , позивачем не пропущено, а отже посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, не може бути самостійною підставою для відмови у позові, як це передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Отже, рішення суду першої інстанції, із урахуванням зазначених підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що позов підлягає до застосування частково, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в сумі 214 грн 60 коп. відлягає стягненню в дохід держави з правонаступника відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 336658 (триста тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 71 коп. у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 214 (двісті чотирнадцять) грн 60 коп. судового збору.
У позові прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді