Справа № 761/10263/20
Провадження № 2/761/5263/2020
(заочне)
14 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Валовій Д.С.,
за участю
від позивача - представник ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу
позивач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» (код ЄДРПОУ: 34186061, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович (місцезнаходження: Київ, вул. Еспланадна, 32-В),
предмет позову: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В квітні 2020 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович (надалі - третя особа-1), Публічне акціонерне товариство «Банк Русский Стандарт» (надалі - третя особа-2), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 6042, вчиненого 21 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT «Банк Форвард» суми боргу у розмірі 68 326,20 грн. за кредитним договором № 98573031 від 20.07.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, жодних вимог позивач не отримував, стягнення заборгованості проводиться за період з 23 грудня 2017 року по 22 січня 2018 року, проте право вимоги не може обчислюватися з дня відступлення прав вимоги новому кредитору, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази переходу права вимоги до АТ «Банк Форвард».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи та витребувано докази у справі (а.с. 30-31).
27 серпня 2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на адресу суду надійшли копії витребуваних документів, всього на двадцяти п'яти аркушах, а саме належним чином завірені копії:
виконавчий напис № 6042, вчиненого 21 вересня 2019 року;
заява про вчинення виконавчого напису (лист вих. №1/1/1-1054/1/777);
лист з підтвердженням про відкриття рахунку № НОМЕР_2 в порядку акцепту банком укладення кредитного договору №98573031 від 20.07.2012 (лист вих. №1/2/1-1054/1/777);
виписка з рахунку НОМЕР_2 ;
статут АТ «Банк Форвард»;
рішення №3 ПАТ «Банк Руский Стандарт» від 19 серпня 2014 року;
протокол №27 засідання Спостережної ради ПАТ «Банк Руский Стандарт»;
наказ по особовому складу від 12 листопада 2013 року №3186-К;
довіреність, зареєстрована в реєстрі №2456;
витяг з Єдиного державного реєстру довіреностей;
інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;
паспорт громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків;
заява №98573031 від 20.07.2012;
паспорт громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа-1 правом на надання пояснень не скористалась.
Третя особа-2 правом на надання пояснень не скористалась.
В судовому засіданні, яке відбулося 14 грудня 2020 року представник позивача вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперенчував.
Позивач у судове засідання не з'явився.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Третя особа-1 в судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань не подавала.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань не подавала.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20 липня 2012 року позивач звернувся до ПАТ «Банк Руский Стандарт» із заявою №98573031 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1 вказаної заяви, позивач (клієнт) запропонував ПАТ «Банк Руский Стандарт», на умовах, викладених у цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку та тарифах по картках банку, укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки. У вказаній заяві вказано інформацію про картку під № НОМЕР_2 .
21 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, було вчинено виконавчий напис № 6042 (надалі - Виконавчий напис), відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором № 98573031 від 20.07.2012 року, укладеним між ним із ПАТ «Банк Руский Стандарт» правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи: 34186061, юридична адреса: 01032, м, Київ, вул. Саксаганського, 105.
Відповідно до вказаного виконавчого напису, строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.12.2017 по 22.01.2018. Згідно виконавчого напису, сума заборгованості складає 67476,20 грн., в тому числі:
заборгованість за сумою кредиту становить 64554,18 грн.
заборгованість за процентами становить 2922,02 грн.
плата за пропуск мінімальних платежів становить 0,00 грн.
Оцінка суду.
Позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, жодних вимог позивач не отримував, стягнення заборгованості проводиться за період з 23 грудня 2017 року по 22 січня 2018 року, проте право вимоги не може обчислюватися з дня відступлення прав вимоги новому кредитору, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази переходу права вимоги до АТ «Банк Форвард».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Втім, як вбачається з матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення спірного виконавчого напису, 14 серпня 2014 року, рішенням №3 єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» було змінено офіційне найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на офіційне найменування - Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» та змінено місцезнаходження банку на адресу: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії статуту, затвердженої рішенням №4 єдиного акціонера АТ «Банк Форвард» від 03 вересня 2018 року, банк, на підставі рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Форвард» №3 від 24 липня 2018 року, про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард», змінив найменування на Акціонерне товариство «Банк Форвард».
Акціонерне товариство «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариство «Банк Форвард», яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на підставі рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року, про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» на Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард».
Тобто, матеріалами справи підтверджується наявність прав вимоги саме у відповідача.
Щодо інших аргументів позовної заяви, то суд звертає уваги на наступне.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як вбачається із доданих до пояснення нотаріуса копій документів на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса була відсутня вимога до боржника, крім цього, в заяві про вчинення виконавчого напису також не зазначено вимоги в переліку додатків до заяви, та не надано доказів її направлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що на момент винесення спірного виконавчого напису, приватний нотаріус міг об'єктивно пересвідчитись у наявності безспірності вказаної заборгованості, зіставивши суму, яка вказана у письмовій вимозі та у заяві про видачу виконавчого листа.
Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
У зв'язку із цим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім цього, у спірному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 23.12.2017 по 22.01.2018. Згідно виконавчого напису, сума заборгованості складає 67476,20 грн., в тому числі:
заборгованість за сумою кредиту становить 64554,18 грн.
заборгованість за процентами становить 2922,02 грн.
плата за пропуск мінімальних платежів становить 0,00 грн.
Однак, відповідно до п. 1 вказаного кредитного договору, позивач (клієнт) запропонував ПАТ «Банк Руский Стандарт», на умовах, викладених у цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку та тарифах по картках банку, укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки. При цьому, в матеріалах нотаріальної справи відсутні вказані умови, на які зроблено посилання у п. 1 кредитного договору.
Також у долученій до заяви про вчинення виконавчого напису виписці не зазначено суми щомісячних платежів та строки їх сплати, що унеможливлювало перевірку нотаріусом чи частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису, виходить за межі встановленого законодавством строку давності вчинення виконавчого напису. Також у розрахунку заборгованості не наведено розрахунку процентів за користування кредитом, починаючи з дня отримання кредиту, не вказано платежів, які здійснював позичальник на погашення кредиту.
Крім цього, у матеріалах справи також відсутній розрахунок заборгованості для підтвердження поданої виписки по рахунку позивача, що також ставить під сумнів можливість встановлення нотаріусом безспірності заборгованості.
Однак приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: вимога про усунення порушення зобов'язання, опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, виписка із рахунку боржника із зазначенням не лише суми заборгованості, але й строків її погашення.
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, також в матеріалах справи відсутні докази дійного переходу прав вимоги за договором до відповідача, тобто докази заборгованість перед стягувачем, крім цього, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, щодо меж позовної давності.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 840,80 грн. судового збору (а.с. 1).
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. від 21 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №6042, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» суми боргу у розмірі 68326(шістдесят вісім тисяч триста двадцять шість)грн. 20 коп. за кредитним договором № 98573031 від 20.07.2012 - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_2 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: