221/8359/18
2/221/39/2020
28 грудня 2020 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Безрук Т. В.
при секретарі Чемезовій Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волноваха в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08.12.2015 року о 15:40 на автодорозі Рівнопіль-Іванівка Волноваського району Донецької області сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ 43105, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням позивача, та який належить йому на праві власності. Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди належний позивачу автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 отримав механічні ушкодження.
08.12.2015 року на водія ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ст. 124 КпАП України.
09.12.2016 року постановою Волноваського районного суду Донецької області провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно висновку про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу від 27.01.2016 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 279643,49 гривень, залишкова вартість вказаного автомобіля становить 187798,05 гривень.
На підставі ст. ст. 1166,1167,1187 ЦК України позивач просив стягнути з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 187798,05 гривень.
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 17.12.2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 30).
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 08.10.2020 року за клопотанням представника позивача у якості співвідповідача у справі залучено Моторно (транспортне) страхове бюро України (а.с. 137-138).
20.03.2019 року до суду надійшов відзив відповідача Міністерства оброни України, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, посилаючись на те, що військовослужбовець ОСОБА_2 , за участю якого трапилася дорожньо-транспортна пригода, ніколи не проходив військову службу на посадах Міністерства оборони України, а проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Транспортний засіб КАМАЗ НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить військовій частині НОМЕР_1 (перебуває на балансі та в оперативному управлінні), Ураховуючи те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - КАМАЗ 43105, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була військова частина НОМЕР_1 , яка має статус юридичної особи, отже Міноборони не є та може бути належним відповідачем по даній справі, тому вважають, що вимоги позивача в частині стягнення коштів з Міноборони України є необгрутованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також зазначають, що відповідно до діючого законодавства військова частина НОМЕР_1 не зобов'язана страхувати свою цивільно - правову відповідальність, тому заподіяна шкода повинна відшкодовуватися Моторно (транспортним) страховим бюро України (далі МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, для чого позивач повинен був у встановленому порядку звернутися до МТСБУ з відповідною заявою про страхове відшкодування, у зв'язку з чим Міноборони України та військова частина НОМЕР_1 не можуть бути належними відповідачами по справі, а належним відповідачем є МТСБУ.
Крім того, відповідно до постанови Волноваського районного суду Донецької області від 09.12.2016 року під час судового розгляду достовірно судом не встановлено належними достатніми та допустимими доказами наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, а саме порушення вимог п. 31.4.7 (д) Правил дорожнього руху, на експертизу автомобіль наданий не був, причину від'єднання причепу від автомобіля - тягача судомо не встановлено, отже відсутня обов'язкова умова відповідальності за заподіяну шкоду - наявність неправомірних рішень, дій або бездіяльності особи, через що відсутні підстави застосування ст. 1166 ЦК України, а тому Мінооборони вважає, що позовні вимоги позивача є необгрутованими, безпідставними та не підлягаючими задоволенню (а.с. 45-51).
02.04.2020 року до суд надійшов відзив відповідача військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та недоведеними, оскільки аналіз положень ст. ст. 1166, 1188 ЦК України свідчить про те, що чинним законодавством України встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. При цьому потерпілий від шкоди повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, то відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Вважають, що в даному випадку позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт того, що шкоду йому завдано з вини військової частина НОМЕР_1 .
Також зазначають, що згідно положень чинного законодавства належним способом здійснення права на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 , є першочергове звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України, оскільки цивільно-правова відповідальність військової частини НОМЕР_1 , як власника транспортного засобу КАМАЗ 43105 д.р.н. НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5 д.р.н. НОМЕР_6 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, застрахована не була (а.с. 104-110).
30.11.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача МТСБУ ОСОБА_3 , відповідно до якого останній позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, мала місце 08.12.2015 року. Станом на день винесення ухвали про притягнення МТСБУ в якості відповідача у справі 08.10.2020 року, позивач ОСОБА_1 до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати не звертався, документи, що підтверджують розмір та обставини завданої шкоди, останнім не надані. За таких підстав, з урахуванням пропуску позивачем річного строку для звернення із заявою про здійснення регламентної виплати, встановленого п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів», у МТСБУ відсутні правові підстави для здійснення такої виплати, і це є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Окрім зазначеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача внаслідок пропущення останнім загального трирічного строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав 08.12.2015 року, а фактичне звернення з позовними вимогами до МТСБУ ним здійснено 08.10.2020 року (а.с. 145-147).
У судове засідання представник позивача адвокат Сагіров Ф. П. надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі (а.с.179).
Представник відповідача МТСБУ адвокат Сечко С. В. у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с. 174).
Представник відповідача Міністерства оборони України та представник відповідача військової частини НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися (а.с.177-178).
Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦГ1К України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно постанови Волноваського районного суду Донецької області від 09.12.2016 року встановлено, що 08.12.2015 року о 15:40 на автодорозі Рівнопіль-Іванівка Волноваського району Донецької області сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ 43105, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням позивача, та який належить йому на праві власності. Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди належний позивачу автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 отримав механічні ушкодження.
Вказаною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 3).
З вказаної постанови також встановлено, що водій автомобіля КАМАЗ 43105, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом 1-П-1,5, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 на час дорожньо - транспортної пригоди проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_7 у якості водія та за ним був закріплений вказаний автомобіль.
Згідно висновку про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу від 27.01.2016 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 279643,49 гривень, залишкова вартість вказаного автомобіля становить 187798,05 гривень (а.с. 6-20).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що автомобіля HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4 на праві власності належить ОСОБА_1 .
Щодо кола відповідачів у справі суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру : Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська. Повітряні Сили, Військово- Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва; Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно ст. З вказаного Закону, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Як було встановлено судом військовослужбовець ОСОБА_2 , за участю якого трапилася ДТП, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , якій належить транспортний засіб КАМАЗ 43105 д.р.н. НОМЕР_2 з причепом І-П-1,5 д.р.н. НОМЕР_6 (перебуває на балансі та в оперативному управлінні). Отже володільцем вказаного джерела підвищеної небезпеки на час скоєння дорожньо- транспортної пригоди була військова частина НОМЕР_1 , яка має статус юридичної особи, тому суд погоджується з позицією представника Міністерства оборони України, викладену ним у відзиві, що до того, що Міноборони є неналежним відповідачем по справі.
Вказана позиція повністю узгоджується і з судовою практикою, зокрема викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 243/10982/15-й, провадження № 14-81 цс 18.
Крім того слід зазначити, що згідно абзаців 1 та 2 ч. 1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух», відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють, зокрема, транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України.
Згідно пункту 1.5. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Таким чином транспортні засоби Збройних Сил України, які належить військовим частинам на праві оперативного управління, не підлягають реєстрації в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України, а відтак цивільно-правова відповідальність військових частин, яким такі транспортні засоби належать на праві оперативного управління, не підлягає обов'язковому страхуванню.
Відповідно до підпункту «а» п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, беручи до уваги, що військова частина НОМЕР_1 , в оперативному управлінні якого перебував КАМАЗ 43105 д.р.н. 31-70 А 5 з причепом І-П-1,5 д.р.н. 89-89 О 5, не зобов'язана страхувати свою цивільно-правову відповідальність, заподіяна шкода повинна відшкодовуватися Моторно транспортним страховим бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. А у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди вина особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Ураховуючи викладене суд доходить висновку, що належними відповідачами у даному випадку є військова частина НОМЕР_1 та МТСБУ.
В той же час, прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).
Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.
Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18), в постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року в справі 27 лютого 2020 року №560/898/16-ц (провадження № 61- 10624св18) та інших.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу зобов'язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 ЦК України.
Разом з тим, згідно вимог ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
В даній справі відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, проте вина жодної сторона в порушенні Правил дорожнього руху і завданні шкоди не доведена належним та допустимими доказами.
Пред'явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов'язку доведення своїх позовних вимог.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не надав належні та допустимі докази того, що відповідачами були порушені його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову в позові у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.
Повний текст судового рішення складений 11 січня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.В. Безрук