221/8383/20
2/221/314/2021
06 січня 2021 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Сєрих І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волноваха в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №221/8383/20 за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про знаття арешту з нерухомого майна,-
29.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волноваського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про знаття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу вона є власником жилого будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладений арешт на нерухоме майно на підставі постанови державного виконавця ДВС Волновасько-Докучаєвського району. Боржником зазначено її сина ОСОБА_2 .
Зазначає, що згідно відповіді Державної виконавчої служби №17.39-73/23/18747/62368 від 16.12.2020 року на заяву повідомлено, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчих документів з примусового виконання за нею відсутні, тому, накладення арешту на її майно позбавляє її права користування та розпорядження майном. У зв'язку з вищевикладених підстав вона звернулася до суду з позовом і просить зняти арешт з нерухомого майна.
У судове засідання позивач не з'явилася, в позові зазначила про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлявсь належним чином, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 31.03.1992 року посвідченого Волноваською держнотконторою 31.03.1992 року, р. №1-579 (а.с. 4, 5).
Згідно листа Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) №17.39-73/23/18748/62368 від 16.12.2020 року вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вбачається, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчих документів з примусового виконання за боржником ОСОБА_1 у відділі відсутні.
Із наявної копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 07.11.2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження серія та номер 28941656 виданий 07.11.2013 року, Відділом ДВС Волноваського РУЮ, боржником є ОСОБА_2 , об'єктом нерухомого майна є: все нерухоме майно, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Відповідно до підпунктів 4.15 та 4.17 глави 10 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 за № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Пункт 3 статті 41 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Такі правові регулювання містяться і в ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи, що за матеріалами справи в Єдиному державному реєстрі боржників інформація стосовно боржника ОСОБА_1 відсутня, тому позовні вимоги ОСОБА_1 , яка звернулася до суду підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про знаття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), який накладено постановою №28941656 відділу державної виконавчої служби у Волновасько - Докучаєвському районі Донецької області від 07.11.2013 року.
Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Чальцева