Рішення від 11.01.2021 по справі 219/9296/20

Справа № 219/9296/20

Провадження № 2/219/513/2021

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири, зареєстрованого 22.10.2003 державним нотаріусом Часів Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстровано в реєстрі за № 1676. В належній позивачу квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , відповідач по справі. Зазначає, що ніяких речей відповідача на теперішній час в квартирі не має. Факт не проживання відповідача в належній квартирі з серпня 2005 року, підтверджується Актом про не проживання складеного 25.09.2020 комісію в складі голови правління ОСББ «Октрид» за участю сусідів. Не зважаючи на те, що відповідач не проживає в квартирі, не отримує кореспонденцію, комунальні послуги не сплачує, він не знімається з реєстраційного обліку, чим позбавляє позивача можливості оформити житлову субсидію та розпоряджатися власністю на свій розсуд (продати квартиру, тощо).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12.11.2020 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, однак у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій вказала, що вона просить розглянути справу у її відсутності, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 22.10.2003 державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1676 (а.с.9-10).

Згідно з довідкою Часовоярської міської ради від 29.09.2020 за № 4016, у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до інформації, наданої Часовоярською міською радою на запит суду (№ 02-57/1563 від 21.10.2020), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно акту ОСББ «Октрид» від 25.09.2020 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2005 року по теперішній час (а.с.12).

Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Та обставина, що ОСОБА_2 не знятий з реєстрації із даного житлового приміщення, перешкоджає позивачу, як власнику квартири, володіти, користуватися та розпоряджатися приміщенням в повному обсязі, що є порушенням її права власності.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст.156 Житлового кодексу Української РСР з урахуванням положень ч.1 ст.405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Частиною 2 ст.405 Цивільного кодексу України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути обмежений у здійсненні цього права.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_2 не знятий з реєстрації із даного житлового приміщення, перешкоджає позивачу, як власнику квартири, володіти, користуватися та розпоряджатися приміщенням в повному обсязі, що є порушенням її права власності.

Крім того, нарахування позивачу комунальних платежів з урахуванням реєстрації у спірному жилому приміщенні відповідача суд розцінює як порушення прав позивача, таке порушення підлягає захисту.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем були обґрунтовані обставини, на які вона посилалася як на підставі своїх вимог.

Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з серпня 2005 року, нею не користується, витрати пов'язані з оплатою комунальних послуг не сплачує, а тому є всі підстави для усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 141, 142, 229, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В.Шевченко

Попередній документ
94077749
Наступний документ
94077751
Інформація про рішення:
№ рішення: 94077750
№ справи: 219/9296/20
Дата рішення: 11.01.2021
Дата публікації: 14.01.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Бахмутський міськрайонний суд Донецької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (07.10.2020)
Дата надходження: 07.10.2020
Предмет позову: про визнання особи такою,що втратила право користування житловим приміщенням
Розклад засідань:
07.12.2020 08:20 Артемівський міськрайонний суд Донецької області
11.01.2021 16:45 Артемівський міськрайонний суд Донецької області