543/1198/20
1-кп/543/23/21
11.01.2021 року смт Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Оржиця кримінальне провадження №12020175280000092 від 23.12.2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хрестителеве, Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, утриманців не має, тимчасово не працює, раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
ОСОБА_5 10.12.2020 приблизно о 23 годині 00 хвилин перебував по АДРЕСА_2 , де в останнього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житлового будинку, розташованого на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 , в якому фактично проживає ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшов на територію господарства за адресою: АДРЕСА_2 . Далі, перебуваючи на території вказаного господарства, ОСОБА_5 , діючи всупереч волі законного користувача житла, не маючи законних підстав, порушуючи встановлений законом порядок, умисно пошкодив своєю правою ногою вхідні двері та незаконно проник до житлового будинку, розташованого на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
Унаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , які виразилися в незаконному проникненню до житлового приміщення, користувачем якого являється ОСОБА_4 , порушено право останнього на недоторканість житла, встановлене статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Своїми вищевказаними умисними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, ОСОБА_5 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
28 грудня 2020 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення за ч. 1 ст.162 КК України, щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди, та щодо наслідків умисного невиконання угоди про примирення, передбачених ст. 476 КПК України.
Відповідно до угоди сторони погодились про попереднє призначення покарання ОСОБА_5 у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
На підставі ч.1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
На підставі ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком; сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Перешкод у призначенні покарання у вигляді штрафу судом не встановлено.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання.
ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.162 КК України, в обсязі обвинувачення, погодився на застосування до нього узгодженого покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити укладену угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання, пояснивши, що претензій матеріального характеру до ОСОБА_5 не має, розуміє, що при затверджені угоди про примирення він буде позбавлений можливості вимагати притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення та вимагати відшкодування шкоди.
Таким чином, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпілий розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України.
Згідно ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують вину обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення, укладеної між сторонами. Характеризуючи дані обвинуваченого та його відношення до вчиненого не дають підстав для не затвердження угоди.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.
Перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст.162 КК України є правильною.
Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 28 грудня 2020 рокупро примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1