Справа № 554/3747/20
Дата документу 12.01.2021
Іменем України
12 січня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170040002883 по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, тренера-викладача дитячої спортивної школи № 4 м. Полтави, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітніх дітей, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
02 вересня 2018 року, близько 22 год. 30 хв., між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_8 , які знаходились в «Сонячному парку», що на перехресті вулиць Соборності та Конституції в м. Полтаві, стався черговий словесний конфлікт, під час якого у останнього виник умисел на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. Реалізовуючи задумане, ОСОБА_8 близько 22 год. 35 хв. догнав потерпілу, яка зразу ж після початку конфлікту, уникаючи образ та погроз, направилася з парку, і діючи умисно, на грунті неприязних відносин наніс їй один удар долонею руки у ліву скроню, від якого остання втратила рівновагу та впала на праву руку, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1269 від 08 січня 2019 року кваліфікуються у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_8 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що в зазначені в обвинувальному акті день і час він гуляв по «Сонячному парку» з собакою і побачив потерпілу, з якою та членами її родини протягом тривалого часу існують неприязні відносини та яка була зі своїми знайомими. Підійшов до неї, щоб поговорити, але вона зразу ж почала ображати його, споровокувавши таким чином конфліктну ситуацію, під час якої він також у відповідь допускав висловлювання на її адресу, які могли сприйматися нею як образливі. В процесі конфлікту потерпіла здійснювала зйомку на камеру мобільного телефону. Така ситуація тривала не більше 3-5 хв., після чого потерпіла зі своїми знайомими залишила місце конфлікту, викликавши при цьому поліцію. Не чекаючи приїзду поліції, він також пішов з парку додому. Потерпіла ж звернулась з заявою до правоохоронних органів та повідомила, що він нібито її побив та спричинив легке тілесне ушкодження. Вважає, що остання обмовила його у вчиненні кримінального правопорушення, якого він не скоював, оскільки ударів їй не наносив, фізичної сили щодо неї не застосовував. Вказуючи на причини обмови його у вчиненні злочину, зазначив, що між ним та потерпілою і її родиною тривалий час існують неприязнені стосунки. Він також не визнав заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд звертає увагу на їх алогічність та суперечливість, невідповідність іншим доказам по матеріалах кримінального провадження, а тому розцінює як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене і до уваги не приймає.
При цьому суд виходить з такого.
Допитана під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді потерпіла ОСОБА_6 показала, що 02 вересня 2018 року, близько 22 год., вона знаходилась в «Сонячному парку» разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 . В цей час до них підійшов обвинувачений з собакою та почав словесно, використовуючи нецензурну лексику, ображати і принижувати її, висловлюючи при цьому погрози. З метою захисту себе з самого початку конфлікту вона здійснювала запис його дій і висловлювань на мобільний телефон, який помітивши це, обвинувачений вибив у неї з рук і продовжував погрожувати та ображати. Уникаючи можливого застосування насильства, вона з знайомим вирішила піти з парку. Однак обвинувачений догнав її, схопив за ліву руку своєю лівою рукою, а долонею правої руки в присутності ОСОБА_9 боляче вдарив її в ліву скроню, від чого вона впала. ОСОБА_8 зразу ж пішов з парку, а ОСОБА_9 доставив її спочатку в поліцію, а звідти в травмпункт, так як їй стало зле, появилися головокружіння та блювота. В травмпункті їй було діагностовано ЗЧМТ струс головного мозку. Це ушкодження їй спричинив саме обвинувачений. Наголосила, що між нею, її родиною та обвинуваченим тривалий час існують неприязні відносини, які викликані його безпричинним грубим ставленням до неї особисто і проявляється в образах та погрозах. Категорично ствердила, що легкі тілесні ушкодження їй спричинив саме обвинувачений внаслідок нанесеного удару долонею руки в ліву скроню. Зазначила, що у неї відсутні підстави для обмови останнього у вчиненні злочину, незважаючи на характер стосунків, які між ними склалися. Підкреслила, що обвинувачений і раніше висловлював їй погрози різного характеру та образи, в зв'язку з чим вона зверталася з заявами до правоохоронних органів, повідомляючи про це (а. к п. 123-135). Вона також наполягала на задоволенні заявленого нею по матеріалах кримінального провадження цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказавши, що на лікування від заподіяної обвинуваченим шкоди здоров'ю нею понесені матеріальні витрати, докази чого надані в ході розгляду справи. Їй заподіяно також моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях і душевних переживаннях, перенесених нею внаслідок протиправних дій обвинуваченого, тих суттєвих змінах в її житті, які в зв'язку з цим відбулися. Розмір моральних витрат, які вона вважає обґрунтованими, зазначені нею в позовній заяві, яку вона просить задовольнити в повному обсязі.
Свої показання потерпіла підтвердила в ході слідчого експерименту 04 квітня 2019 року, проведеного з її участю під час досудового розслідування, вказавши при цьому на місце скоєння злочину, механізм та спосіб заподіяння їй тілесних ушкоджень (а. к. п. 87-91).
Згідно додаткового висновку експерта № 338 від 16 травня 2019 року показання ОСОБА_6 дані нею під час проведення слідчого експерименту загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у останньої (а. к. п. 92).
02 вересня 2018 року о 23 год. 45 хв. з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпіла звернулась в травмпункт 1-ї МКЛ, де їй згідно довідки № 15880 було встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку (02 вересня 2018 року). Забій м'яких тканин обличчя» (а. к. п. 69).
Згідно додаткового висновку експерта № 1269 від 08 січня 2019 року (а. к. п. 85-86) у потерпілої ОСОБА_6 , з урахуванням наданої медичної документації, встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, в тому числі і долоня, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
04 вересня 2018 року ОСОБА_6 звернулась з заявою до начальника Полтавського відділу ГУ НП в Полтавській області, в якій повідомила про скоєний обвинуваченим злочин щодо неї, виклавши обставини його скоєння так, як вони встановлені в суді в ході розгляду матеріалів кримінального провадження (а. к. п. 67-68).
Допитаний в суді свідок ОСОБА_9 про обставини виникнення конфлікту між потерпілою і обвинуваченим, поведінку останнього під час конфлікту, механізм і спосіб нанесення удару потерпілій дав показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_6 . При цьому наголосив, що саме обвинувачений явився ініціатором виникнення конфлікту, саме він брутально ображав її та висловлював погрози на її адресу, в зв'язку з чим остання запропонувала йому залишити місце події та піти з парку. Незважаючи на це, обвинувачений продовжив її переслідування, під час якого схопив її за руку та наніс удар долонею в обличчя, від якого вона впала. При падінні головою ні об що не вдарялась. Після нанесення удару обвинувачений залишив місце події, а він доставив потерпілу спочатку в поліцію, а потім і в травмпункт. Зазначив, що з потерпілою перебуває в дружніх відносинах і ніякої зацікавленості в вирішенні справи на чию б то не було користь не має.
Свої показання свідок підтвердив в ході слідчого експерименту 04 квітня 2019 року, проведеного з його участю під час досудового розслідування, вказавши при цьому на місце скоєння злочину, механізм та спосіб заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень (а. к. п. 93-102).
Згідно додаткового висновку експерта № 584 від 15 липня 2019 року показання ОСОБА_9 , дані ним під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої (а. к. п. 102-103).
Протоколами перегляду відеозаписів від 11 липня 2019 року, які були досліджені в суді підтверджується факт конфлікту потерпілої з обвинуваченим, в процесі якого останній брутально висловлюється на її адресу та виказує погрози (а. к. п. 137-139, 141-143).
Аналіз наведеного, поза розумним сумнівом, дає підстави суду прийти до висновку, що саме ОСОБА_8 і за таких обставин спричинив потерпілій легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад її здоров'я. Його ж твердження про те, що він потерпілої не бив, а отже не заподіював їй тілесних ушкоджень судом оцінюється критично.
Так, судом безперечно встановлено і цього не заперечує сам обвинувачений, що в зазначені в обвинувальному акті час і місці він знаходився в одному місці з потерпілою, куди прийшов після неї та де також перебували її знайомі. Під час перебування там, чого він не заперечує, він сварився з потерпілою, зазначаючи, що ініціатором конфлікту виступила саме вона, але категорично заперечує факт нанесення їй ударів або застосування фізичної сили, стверджуючи, що вона обмовляє його у цьому, свідченням чого, на його думку, є тривалість неприязних стосунків з нею та членами її родини.
Критично оцінюючи це твердження обвинуваченого, суд зазначає, що тривалість існування неприязних стосунків між ним та потерпілою, на думку суду, не є свідченням підстав для обмови його у вчиненні злочину, а, навпаки, зважаючи на агресивність та провокативність його дій і поведінки під час конфлікту, підставою для застосування насильства щодо неї з тим, щоб схилити її до бажаної для нього поведінки.
Суд критично оцінює твердження обвинуваченого і про зацікавленість свідка ОСОБА_9 у вирішенні справи на користь потерпілої, оскільки нібито він є співмешканцем останньої, а тому дає свідчення про обставини скоєння злочину аналогічні свідченням потерпілої. Не приймаючи до уваги це твердження, суд виходить з того, що під час розгляду матеріалів кримінального провадження факт перебування вказаного свідка та потерпілої у відносинах співмешкання не знайшов свого підтвердження. Його категорично заперечили як потерпіла, так і сам свідок, даючи показання в суді під присягою і зазначаючи, що він перебуває з останньою виключно в дружніх стосунках.
Аналогічність його показань про обставини вчинення злочину показанням потерпілої суд розцінює як підтвердження правдивості свідчень останньої, що дає підстави суду прийняти їх саме такими та покласти в основу обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Про це ж, на переконання суду, свідчить і поведінка потерпілої, яка зразу ж після спричинення їй тілесного ушкодження обвинуваченим звернулась з повідомлення про це до правоохоронних органів та в травматичний пункт, де було зафіксовано у неї наявність тілесного ушкодження. Зважаючи на короткий проміжок часу, який минув після конфлікту з обвинуваченим до її звернення у вказані установи і відсутність будь-яких даних про можливість отримання тілесних ушкоджень за інших обставин, суд вважає, що їх потерпілій заподіяв саме обвинувачений у місці і за обставин, вказаних нею.
Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій за обставин, вказаних в обвинувальному акті.
Оцінюючи мотиви злочинних дій обвинуваченого, суд вважає, що він спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілій умисно, на що вказує поведінка обвинуваченого до, під час та після конфлікту, характер та спосіб нанесення ним тілесних ушкоджень останній.
На думку суду, на це вказують характер дій обвинуваченого та агресивність поведінки продемонстрована при цьому, спосіб, у який це було вчинено, відсутність будь-якої можливості у потерпілої, зважаючи на різницю у фізичних можливостях, дати йому належну відсіч, психологічна неналаштованість останньої на фізичне протистояння обвинуваченому, оскільки його поява у місці скоєння злочину для неї була раптовою, а агресивність і брутальність поведінки лякаючою і неочікуваною.
Обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.
Позиції учасників судового розгляду
Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, пропонувала суду призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді двохсот сорока годин громадських робіт.
Захисник та обвинувачений наполягали на виправданні останнього, а потерпіла та її представник про призначення найбільш суворого із зазначених в санкції ч. 2 ст. 125 КК України покарання.
Мотиви призначення покарання
Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.
Зокрема, суд враховує конкретні обставини справи, те, що обвинувачений ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, характеристику його особи, висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.
Вирішення цивільного позову
Потерпілою ОСОБА_6 по матеріалах кримінального провадження заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 50000 грн та матеріальної шкоди на суму 6245,97 грн.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та надання доказів спричинення матеріальної шкоди на заявлену суму (а. к. п. 28-30), суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.
Суд вважає, що потерпілій ОСОБА_6 обвинуваченим була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину вона зазнала інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань. Зокрема, нею було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, їй в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму 10000 грн.
Задоволенню підлягає також і вимога потерпілої про повернення понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн, докази чого надані суду (а. к. п. 23-27).
Мотиви інших рішень
Процесуальних витрат по матеріалах кримінального провадження немає.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
ОСОБА_8 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Заявлений потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю, а моральної частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої 6245,97 грн матеріальної, десять тисяч гривень моральної шкоди та десять тисяч гривень витрат, понесених нею на правову допомогу. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Речові докази зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1