30 грудня 2020 року справа №380/44/20
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною постанови про накладення штрафу, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, видану Головним управління Держпраці у Львівській області щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн.
Посилається на те, що 31.10.2019 року посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено акт від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - постанова №413). На підставі наведеного акта відповідачем винесено оскаржувану постанову від 12.12.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн. Позивач з такою не погоджується та зазначає, що гр. ОСОБА_2 не виконувала жодних господарських робіт в приміщенні хостелу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 до 04.12.2019 року. Перебування її в приміщенні за вищезгаданою адресою не може свідчити про виконання нею робіт, а свідчить про ознайомлення з обов'язками на посаді адміністратора хостелу, оскільки з 04.12.2019 року вона працевлаштована в хостелі. Зазначила, що на час проведення перевірки 31.10.2019 року на посаді адміністратора працювала гр. ОСОБА_3 , про що зазначається в акті. Саме вона і ознайомлювала гр. ОСОБА_2 з функціями адміністратора, так як звільнилась 06.12.2019 року. Поряд з тим, ствердила, що гр. ОСОБА_2 виконання робіт не проводила, жодних доказів цього не існує, а встановлені перевіркою обставини про нібито її фактичний допуск до роботи без укладення з позивачем трудового договору, є суб'єктивним баченням посадових осіб податкового органу. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 31.10.2019 року посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області, за адресою здійснення господарської діяльності позивача: АДРЕСА_1 в приміщенні хостелу «ІНФОРМАЦІЯ_1», встановлено допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв'язку із цим, Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 . У своїх письмових поясненнях гр. ОСОБА_2 вказала, що «працює з 31.10.2019 року по 31.10.2019 року, жодних трудових договорів не підписувала … договору цивільно-правового характеру не укладала. Режим роботи з 08:00 год по 20:00 год на тиждень…». При цьому, звернула увагу, що у графі №кількість робочих днів на тиждень» гр. ОСОБА_2 відзначила - 4. За таких обставин та на підставі акта перевірки від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 , уповноваженою особою Управління встановлено наявність порушень вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України. Стосовно процедури здійснення заходу контролю, вказала, що саме на етапі допуску до проведення перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе, оскільки допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні інспекційного відвідування. А, отже, вважає, що оскаржувана постанова є правомірною. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на порушення податковим органом ч.5 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) в частині заборони накладення штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю). На думку позивача, єдиним виключенням з цього правила, є накладення штрафу без здійснення відповідного заходу на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Крім того, вказала на порушення Головним управлінням ДПС у Львівській області процедури призначення та проведення фактичної перевірки, а також складення за її результатами акта від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 .
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, надійшли пояснення, згідно яких з даним позовом не погоджується та вважає викладені в ньому мотиви та міркування такими, що не відповідають чинному законодавству та не підлягають до задоволення.
Ухвалою судді від 29.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №61153062 на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 від 12.12.2019 року - до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/44/20.
Ухвалою судді від 30.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Дослідивши письмові докази, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 11.10.2017 року (місце проживання: АДРЕСА_2 ); основним видом економічної діяльності позивача є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.
На підставі наказу від 25.10.2019 року №1440 та направлень від 29.10.2019 року №№2428, 2429, посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання ФО-П ОСОБА_1 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Місце проведення перевірки: хостел « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами цієї перевірки складено акт від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 (далі - акт від 06.11.2019 року), згідно якого встановлено порушення позивачем вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Зауважень до акта позивачем не надано, втім така відмовилась від його підписання, про що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області складено акт від 06.11.2019 року №438/15-01-33-07/ НОМЕР_1 .
07.11.2019 року відповідачем отримано матеріали фактичної перевірки від Головного управління ДПС у Львівській області, у зв'язку із чим листом від 07.11.2019 року вих.371/1/11-39 повідомлено позивача, що у відповідності до п.2 Порядку №509 отримання акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є підставою для накладення штрафу. Вказаний лист надіслано на адресу позивача 12.11.2019 року.
12.12.2019 року відповідач, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 , керуючись ст.259 КЗпП України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, вирішив накласти на ФО-П ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на думку позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваної постанови, оскільки така винесена без з'ясування усіх обставин справи. Крім того, посилається на порушення відповідачем порядку накладення штрафу.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Частиною 1 ст.259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким органом, згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, є Державна служба України з питань праці, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідальність за порушення законодавства про працю регулюється ст.265 КЗпП України.
Частиною 2 цієї статті в абзацах 2-8 визначені випадки, коли юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Так, як видно зі змісту оскаржуваної постанови відповідача, до позивача застосовано штраф на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (в редакції, яка діяла станом на 12.12.2019 року), в силу вимог якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.п.1, 2 цього Порядку, він визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою- сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
У відповідності до п.п.3, 4 Порядку №509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Таким чином, Порядком №509 передбачено можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Поряд з тим суд враховує положення ч.5 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
На переконання суду, вказаною нормою КЗпП України визначено специфічну особливість процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у випадку допущення ними конкретно визначеного порушення законодавства про працю, яке полягає саме у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, як в даному спірному випадку.
Фактично, ч.5 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено пряму заборону накладення штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю). Єдиним виключенням є накладення штрафу без здійснення відповідного заходу на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Отже, на думку суду, необґрунтованим є накладення уповноваженою посадовою особою штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, лише на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
При цьому слід врахувати, що норми ч.5 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №509, оскільки він є підзаконним нормативно-правовим актом і прийнятим саме на виконання ст.265 КЗпП України, а тому не може їй суперечити.
Крім того, суд враховує і те, що як на момент проведення інспекційного відвідування, так і на момент винесення спірної постанови, був чинним Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №823). Вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
В силу вимог підп.6 п.5 Порядку №823, підставою для здійснення інспекційних відвідувань є, серед іншого, інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник.
Інспекційні відвідування з підстав, визначених абзацами четвертим, п'ятим, одинадцятим, чотирнадцятим підпункту 6 цього пункту, проводяться виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
За таких обставин, суд приходить висновку, що отримавши від Головного управління ДПС у Львівській області акт перевірки від 06.11.2019 року, в якому викладені висновки про порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке встановлена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний відповідно до вимог ч.5 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) здійснити захід державного нагляду (контролю).
Вказане не спростовано відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні у судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На переконання суду, відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність свого рішення про накладення на позивача штрафу. Суд вважає, що розглядаючи справу та накладаючи на позивача штраф, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, а навпаки - усупереч їх приписів, оскільки законом був позбавлений компетенції і повноважень накладати лише на підставі акта перевірки територіального органу ДПС штраф за відсутності рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Наслідком цього є те, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі доказів, які б мали значення для розгляду справи про накладення штрафу, без установлення дійсних правовідносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 , без надання цим обставинам правової оцінки.
Водночас суд відзначає, що у даному конкретному випадку суд не може встановлювати такі обставини та надавати їм оцінку, оскільки це буде фактично повторним здійсненням як інспекційного відвідування, так і розгляду справи про накладення штрафу, повноваженнями щодо здійснення яких наділений законодавством саме відповідач, а не суд.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2019 року №313/13-01-33-07/ НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: пл.Міцкевича, 8, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 39778297) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 90 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду буде складено до 11.01.2021 року.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 11.01.2021 року.