про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 січня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/29/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження,
06 січня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича від 05 січня 2021 року № 1-к «Про проведення службового розслідування відносно директора КП «РФСК» Рубіжанської міської ради Луганської області».
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Формула «спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби» охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Отже, спір, що виник із трудових відносин та не пов'язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.
У позовній заяві позивач посилається на те, що він з 11 лютого 2020 року працює на посаді директора Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області.
Розпорядженням Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича від 05 січня 2021 року № 1-к «Про проведення службового розслідування відносно директора КП «РФСК» Рубіжанської міської ради Луганської області» відносно позивача як керівника комунального підприємства призначено службове розслідування. Предметом службового розслідування визначено виконання службових обов'язків та повноважень керівником Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області ОСОБА_2 , закріплених у контракті, Статуті підприємства, посадовій інструкції.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Статуту Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 27 травня 2020 року № 111/11, Комунальне підприємство «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - Підприємство) є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Рубіжанського міської ради від 09 червня 2016 року № 11/19 «Про утворення Комунального підприємства Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області в результаті реорганізації шляхом злиття». Підприємство засноване на власності територіальної громади м. Рубіжне. Засновником Підприємства є Рубіжанська міська рада Луганської обласні (далі - Засновник).
Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 «Склад і компетенція органів управління» Статуту Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 27 травня 2020 року № 111/11, Підприємство на контрактній основі очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою у відповідності до вимог чинного законодавства. За розпорядженням міського голови здійснюється виплата директору матеріальної допомоги, премій, доплат та інших видів заохочень, визначених чинним законодавством України та колективним договором Підприємства, а також накладення на нього дисциплінарних стягнень. Директор Підприємства несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства.
Посада директора Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області не є посадою в органі місцевого самоврядування чи його апараті, а робота на ній не є публічною службою у розумінні КАС України. Оскаржуване позивачем розпорядження Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича від 05 січня 2021 року № 1-к «Про проведення службового розслідування відносно директора КП «РФСК» Рубіжанської міської ради Луганської області» стосується безпосередньо трудової діяльності позивача, а тому його оскарження повинно відбуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки у даному випадку відповідач діє не як суб'єкт владних повноважень по відношенню до позивача, а як його роботодавець (уповноважений орган управління (пункт 3.2 розділу 3 «Склад і компетенція органів управління» Статуту Комунального підприємства «Рубіжанський фізкультурно-спортивний комплекс» Рубіжанської міської ради Луганської області, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 27 травня 2020 року № 111/11).
Зазначений спір є спором про право, що виник із приватноправових правовідносин, якими в цьому випадку є трудові відносини, а не спором між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими.
Відповідно до частини першої статті 1 Кодексу законів про працю України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Статтею 2 Кодексу законів про працю України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Таким чином, спір щодо оскарження розпорядження Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича від 05 січня 2021 року № 1-к «Про проведення службового розслідування відносно директора КП «РФСК» Рубіжанської міської ради Луганської області» стосується трудових відносин позивача і підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 (К/9901/49528/18) (№ рішення в ЄДРСР 80364173), від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц (№ рішення в ЄДРСР 87827009) та постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № К/9901/1489/18 (№ 802/3530/14-а) (№ рішення в ЄДРСР 71979387).
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Рубіжанського міського голови Хортіва Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська