Іменем України
11 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4041/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Тихонова І.В.,
при секретарі судового засідання Таращенко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському району Луганської області, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу позивача періодів роботи, що містяться в її трудовій книжці № 7 від 17.01.1989, №8 від 08.08.1991, №9 від 09.08.1991, №10 від 30.09.1993, №11 від 01.10.1991, №12 від 14.07.1998 та призначенні їй пенсії з урахуванням зазначених відомостей;
- зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи, що містяться в її трудовій книжці № 7 від 17.01.1989, №8 від 08.08.1991, №9 від 09.08.1991, №10 від 30.09.1993, №11 від 01.10.1991, №12 від 14.07.1998 та призначити їй пенсію з урахуванням зазначених відомостей.
Ухвалою суду від 26.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському району Луганської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду належним чином оформлений адміністративний позов, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, в якому конкретизувати позовні вимоги шляхом визначення дати звернення позивача із заявою до відповідача та періодів слід зарахувати до стажу роботи позивача.
На виконання вимог ухвали суду 03.11.2020 представником позивача надано уточнений позов, а якому він просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу позивача періодів роботи, що містяться в трудовій книжці № 7 від 17.01.1989, №8 від 08.08.1991, №9 від 09.08.1991, №10 від 30.09.1993, №11 від 01.10.1991, №12 від 14.07.1998, тобто період роботи з 17.01.1989. по 30.09.1993 та з 01.10.1993 по 14.07.1998 та призначенні їй пенсії з урахуванням зазначених відомостей;
- зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи, що містяться в її трудовій книжці № 7 від 17.01.1989, №8 від 08.08.1991, №9 від 09.08.1991, №10 від 30.09.1993, №11 від 01.10.1991, №12 від 14.07.1998, тобто період роботи з 17.01.1989 по 30.09.1993 та з 01.10.1993 по 14.07.1998 та призначити їй пенсію з урахуванням зазначених відомостей.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є особою, що досягла пенсійного віку, однак пенсія останній не призначена.
17.09.2020 позивач звернулась через свого представника за довіреністю до відповідача із заявою про призначення пенсії та причини незарахування до трудового стажу згідно записів в її трудовій книжці № 7 від 17.01.1989, №8 від 08.08.1991, №9 від 09.08.1991, №10 від 30.09.1993, №11 від 01.10.1991, №12 від 14.07.1998 та призначення пенсії за віком відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додала до заяви необхідні документи.
06.10.2020 позивачу була надана відповідь про те, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, тощо.
Згідно відповіді КУ Попаснянської міської ради «Трудовий архів територіальних громад район», документи кооператива «Стоматолог», суспільства «Союз Чорнобиль», СОВ «Мега-Ная» на зберігання в КУ «Трудових архів» не передавались, місце знаходження вказаних документів невідомо.
З такою відмовою відповідача в незарахуванні трудового стажу та, відповідно призначенні пенсії позивачка не згодна, вважає відмову відповідача про призначення їй пенсії, викладену у листі відповідача, незаконною.
Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 36-38), в якому зазначив, що ОСОБА_1 з 21.09.2016 отримує в управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі пенсію по інвалідності 3 групи (загальне захворювання), яку їй було призначено за заявою від 29.09.2016. При зверненні до управління з заявою від 29.09.2016 ОСОБА_1 додала: трудову книжку НОМЕР_1 від 01.08.1980, виписку з акту огляду МСЕК, диплом НОМЕР_2 від 05.07.1980, свідоцтво про народження дитини.
ОСОБА_1 на момент звернення за розрахунком управління мала страховий стаж роботи 25 років 10 місяців 3 дні.
Саме через наявні у трудовій книжці позивача виправлення , до її страхового стажу не були зараховані періоди: - з 17.01.1989 по 08.08.1991 ( виправлення в даті переведення); - з 01.10.1993 по 14.07.1998 ( виправлення не завірено печаткою).
17.09.2020 року до управління звертався чоловік позивачки з проханням надати письмову відповідь, щодо не зарахування трудового стажу під номерами 7-12 в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 для призначення їй пенсії. 06.10.2020 управлінням на зазначене звернення було надано змістовну відповідь.
Для здійснення перерахунку пенсії звернення до управління з заявою є обов'язковим.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копії паспорта громадянина України та картки фізичної особи-платника податків встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 3-4, 5).
Позивач 29.09.2016 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, що підтверджено копією цієї заяви (арк. спр. 42).
З огляду на зазначене, позивачу призначено пенсію по інвалідності з 21.09.2016 (а.с. 45)
17.09.2020 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просить надати відповідь щодо незарахування трудового стажу під номерами 7-12 в трудовій книжці позивача для призначення їй пенсії (а.с. 40).
Листом від 06.10.2020 № 44-50/К-01/8-1229/20 повідомлено, що вказані періоди не зараховані через неточні записи в трудовій книжці (а.с. 41)
З протоколу № 1217 від 12.10.2016 вбачається, що період роботи позивача з 09.08.1991 по 30.09.1993 зараховано до страхового стажу позивача (а.с. 45 зв.).
Згідно із записами у трудовій книжці (а. с. 6-7) позивач, зокрема, за спірний період:
- з 17.01.1989 по 08.08.1991 - працювала зуботехніком ІІ категорії в кооперативі «Стоматолог»;
- з 09.08.1991 по 30.09.1993 - працювала зуботехніком в кооперативі «Здоров'я»;
- з 01.10.1993 по 14.07.1998 - працювала зуботехніком в стоматологічному підрозділі регіонального товариства «Союз Чорнобилю».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Судом встановлено, що період роботи позивача з 09.08.1991 по 30.09.1993 зараховано до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання обов'язку з оформлення трудової книжки позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи період з 17.01.1989 по 08.08.1991 в кооперативі «Стоматолог» та з 01.10.1993 по 14.07.1998 в стоматологічному підрозділі регіонального товариства «Союз Чорнобилю» на посадах зуботехніка, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття своїх дій щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу деяких періодів роботи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю часткового задоволення позову.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (код ЄДРПОУ 21792608, 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.01.1989 по 08.08.1991 в кооперативі «Стоматолог» та з 01.10.1993 по 14.07.1998 в стоматологічному підрозділі регіонального товариства «Союз Чорнобилю» на посадах зуботехніка.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.1989 по 08.08.1991 в кооперативі «Стоматолог» та з 01.10.1993 по 14.07.1998 в стоматологічному підрозділі регіонального товариства «Союз Чорнобилю» на посадах зуботехніка та призначити пенсію з урахуванням зазначених відомостей.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов