Іменем України
11 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4710/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, за списком № 2; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.10.2020, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 період роботи позивача на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, з 27.10.1982 по 15.09.1994.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 23.12.2019 згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 360/328/20 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до стажу періоду роботи з 27.10.1982 по 15.09.1994 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
06.11.2020 позивач отримав відповідь відповідача, якою йому відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, оскільки цей період зараховано до страхового стажу, але до пільгового стажу зазначений період врахувати немає підстав у зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній та неможливістю визначити зайнятість повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Позивач вважає відмову незаконною та такою, що порушує його права, оскільки трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди на вищезазначеному підприємстві. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками і дефектів їх вчинення не мають. А та обставина, що надані позивачем уточнюючі довідки видані підприємством, яке розташовано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пільгової пенсії за наявності у нього необхідного стажу, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 39-42), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 з 23.12.2019 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призначена згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 360/328/20.
Страховий стаж роботи, який зараховано відповідно до вищезазначеного рішення суду, складає - 28 років 2 місяці 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 6 років 2 місяця 22 дні. До пільговою стажу роботи зараховано наступні періоди:
- з 26.01.1991 по 15.09.1994 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва;
- з 04.10.1994 по 20.02.1995 на Алчевському спеціалізованому управлінні № 1 Орендного об'єднання «Укренергочормет» слюсарем ремонтником обладнання металургійних і коксохімічних заводів;
- з 26.03.1996 по 25.06.1998 на Стахановському коксохімічному заводі слюсарем-ремонтником коксової виробничої дільниці.
23.10.2020 до управління надійшла заява від ОСОБА_1 щодо зарахування до стажу періоду роботи по списку № 2 з 27.10.1982 по 15.09.1994 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва.
Додатково ОСОБА_2 будь-які уточнюючі довідки про роботу за період з 27.10.1982 по 15.09.1994 до заяви не долучалися та окремо до управління не надавалися.
Період роботи з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, при призначенні пенсії за віком вже зараховано до страхового стажу, але до пільгового стажу зазначений період врахувати немає підстав у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, та неможливо визначити зайнятість повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Період роботи з 26.01.1991 по 15.09.1994 вже зарахований до пільгового стажу роботи за списком № 1 відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 360/328/20 при призначенні позивачу пенсії.
06.11.2020 на адресу ОСОБА_2 на його заяву від 23.10.2020 щодо зарахування до стажу періоду роботи по списку № 2 з 27.10.1982 по 15.09.1994 надано обґрунтовану відповідь.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.
Судом установлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення та витягами з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (арк. спр. 6-8, 21-25).
23.10.2020 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 період роботи на Стахановському заводі феросплавів з 27.10.1982 по 15.09.1994 (арк. спр. 34).
Листом від 06.11.2020 № 110-135/С-31/8-1240/20 Старобільське ОУПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що з 23.12.2019 згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 360/328/20 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж роботи складає - 28 років 2 місяці 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 6 років 2 місяця 22 дні, який зараховано згідно рішення суду: з 26.01.1991 по 15.09.1994 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва; з 04.10.1994 по 20.02.1995 на Алчевському спеціалізованому управлінні № 1 Орендного об'єднання «Укренергочормет» слюсарем ремонтником обладнання металургійних і коксохімічних заводів; з 26.03.1996 по 25.06.1998 на Стахановському коксохімічному заводі слюсарем-ремонтником коксової виробничої дільниці. Період роботи з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, при призначенні пенсії за віком зараховано до страхового стажу, але до пільгового стажу зазначений період врахувати немає підстав, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, та неможливо визначити зайнятість повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (арк. спр. 33).
Трудова книжка НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:
Стахановський завод феросплавів:
запис № 7 від 27.10.1982 - прийнято підручним чергового слюсаря з ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва по 4 розряду;
запис № 8 від 15.08.1983 - присвоєно 5 розряд чергового слюсаря з ремонту металургійного обладнання дільниці феросплавного виробництва;
запис № 9 від 15.09.1992 - присвоєно 6 розряд чергового слюсаря-ремонтника плавильного цеху на роботах з особливо шкідливими умовами праці;
запис № 10 від 15.09.1994 - звільнено (арк. спр. 35-37).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1).
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт другий частини другої статті 114 Закону № 1058).
Щодо незарахування відповідачем спірного періоду роботи позивача з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на те, що період роботи з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів підручним чергового слюсаря по ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва, пов'язаного з підземними роботами, при призначенні пенсії за віком зараховано до страхового стажу, але до пільгового стажу зазначений період врахувати немає підстав, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, та неможливо визначити зайнятість повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 27.10.1982 по 25.01.1991 ОСОБА_1 працював підручним чергового слюсаря з ремонту металевого обладнання на дільниці феросплавного виробництва на Стахановському заводі феросплавів.
Вищевказана посада, на якій ОСОБА_1 працював у спірний період, була передбачена Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що діяв до 25.01.1991, а саме: розділом IV “Металургійне виробництво (чорні метали)” підрозділ 2 “Сталеплавильне і феросплавне виробництво (Мартенівське, електросталеплавильне, бесемерівський, томасівських і феросплавну). Цехи підготовки складів, копрові і ремонту металургійних печей. Доломітні фабрики, цехи і відділення”, пунктом “а”: слюсарі чергові і ремонтні, бригадири слюсарів.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на Стахановському заводі феросплавів на посаді, яка дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.
Трудовою книжкою доведено пільговий характер роботи позивача, відомості про надання позивачу безоплатних відпусток або документів, що в цей період він не працював, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до пільгового періоду роботи позивача період з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів.
Таким чином, відповідачем неправомірно було не зараховано спірний період з 27.10.1982 по 25.01.1991 до пільгового стажу позивача, що вплинуло на розмір пенсії ОСОБА_1 .
Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejeva v. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.), стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків, ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі “Ковач проти України”, п. 59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п. 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача документів, які підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 на Стахановському заводі феросплавів, що стало підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу та, як наслідок, підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
За таких обставин періоди роботи з 27.10.1982 по 25.01.1991 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 26.01.1991 по 15.09.1994 на Стахановському заводі феросплавів, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідачем при призначенні ОСОБА_1 пенсії період роботи з 26.01.1991 по 15.09.1994 було зараховано до пільгового стажу роботи за списком № 1 відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 360/328/20, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (арк. спр. 22). Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із діями відповідача, які полягають у відмові в перерахунку пенсії позивачу, яка викладена в листі від 06.11.2020 № 110-135/С-31/8-1240/20, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до його заяви від 23.10.2020 та зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи позивача з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 5 а).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - в сумі 560,53 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 23.10.2020.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 23.10.2020, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи ОСОБА_1 з 27.10.1982 по 25.01.1991 на Стахановському заводі феросплавів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 560,53 грн (п'ятсот шістдесят грн 53 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя І.О. Свергун